• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА VII. ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ. ЗАСОБИ ТА ФОРМИ ЛФК.

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

РОБОЧА ПРОГРАМА

«МЕДИЧНА ТА СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ»

Напрям підготовки: 6.120101 Сестринська справа

Спеціальність: 5.12010102 Сестринська справа

Відділення: «Сестринська справа»

2013-2014 н.р.

Робоча програма «Медична та соціальна реабілітація» для студентів

(назва навчальної дисципліни)

за напрямом підготовки 6.120101 Сестринська справа, спеціальністю 5.12010102 Сестринська справа. «02» вересня, 2013року.

Розробник:Светлинський Дмитро Андрійович

(ПІБ викладача)

Викладач «Медичної та соціальної реабілітації»

(посада)

_____________________________________________________________________

(кваліфікаційна категорія, педагогічне звання)

Робоча програма затверджена на засіданні циклової комісії з терапії та дисциплін терапевтичного профілю

Протокол від «____»________________20__ року № ___

Голова циклової комісії ___________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

«_____»___________________ 20___ року

Схвалено методичною радою КВНЗ «Мелітопольський медичний коледж» ЗОР за напрямом підготовки 6.120101 Сестринська справа

(спеціальністю) 5.12010102 Сестринська справа

(шифр, назва)

Протокол від. «____»________________20___ року № ___

«_____»________________20__ року

Голова ______________________________________ Гетьман Н.М.

(підпис) (прізвище та ініціали)

ÓСветлинський Д.А., 2013рік

Основні розділи та організація медичного контролю, функціональні обов’язки медичного персоналу.

Поняття про лікувальну фізичну культуру. Класифікація фізичних вправ. Засоби та форми лікувальної фізичної культури.

Антропометричні дослідження і функціональні проби, що застосовуються під час вивчення стану нервової, серцево-судинної, дихальної, травної систем опорно-рухового апарату. Визначення та оцінювання фізичного розвитку і стану здоров’я людей. Спостереження за пацієнтами під час занять лікувальною фізичною культурою.

Основні педагогічні принципи побудови занять з лікувальної фізичної культури. Показання та протипоказання до занять лікувальною фізичною культурою. Загальні вимоги до методики проведення занять за різних захворювань.

Правила техніки безпеки, охорона праці, протиепідемічний режим, професійна безпека під час проведення лікувальної фізкультури.

I. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ЛІКАРЯ-РЕАБІЛІТОЛОГА ТА МЕДИЧНИХ СЕСТЕР В ПРОЦЕСІМЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ЛІКАРЯ-РЕАБІЛІТОЛОГА

Лікар-реабілітолог лікувально-профілактичного закладу керується відповідним наказом управління охорони здоров’я облдержад­міністрації.

Лікар-реабілітолог:

1. бере участь у роботі реабілітаційної комісії;

2. у стаціонарі та поліклініці проводить огляд і відбір хворих, які по­требують реабілітації, розробляє план реабілітаційних заходів відповідно до функціонального діагнозу, індивідуальних особливостей організму хво­рого, перебігу захворювання та забезпечує його реалізацію;

3. разом з лікуючим лікарем складає “Індивідуальну програму реабі­літації хворого” для тих, хто тривалий час хворіє і при первинному на­правленні хворого на МСЕК;

4. забезпечує реалізацію “Індивідуальної програми реабілітації інвалідів” у відділеннях відновного лікування лікувально-профілактичного закладу та обласних лікарнях реабілітації; співпрацює з реабілітологами МСЕК, інформує їх про хід і ефективність проведеного відновного лікування хво­рим та інвалідам;

5. спільно із заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності здійснює постійний контроль за якістю та ефективністю проведених реабілітаційних заходів, співпрацює з лікарями відновного ліку­вання лікарень реабілітації; вирішує проблеми соціально-трудової реабілі­тації хворих та інвалідів за рахунок співпраці з Фондом соціального за­хисту інвалідів та Центром зайнятості населення;

6. розробляє пропозиції щодо покращення якості медичної та соціаль­ної реабілітації хворих та інвалідів в лікувальних закладах та подає їх головному лікарю; веде відповідну документацію та складає звіти за виз­наченим регламентом;

7. постійно підвищує свою професійну кваліфікацію та рівень реабілі­таційних знань.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

Враховуючи особливості завдань реабілітаційних центрів, штат серед­нього медичного персоналу в реабілітаційних закладах повинен: володіти основами реабілітації, психотерапевтичною деонтологією, високими мораль­ними якостями. У його склад входять медичні сестри: фізіотерапевтично­го кабінету, з соціальної допомоги хворим, кабінету працетерапії, майстер трудової майстерні, масажисти, методисти з лікувальної фізкультури.

НАВИЧКИ:

1.функціональної діагностики, для роботи в кабінетах електроенцефалографії, електроміографії, біомеханіки, тонометрії і динамометрії, дослі­джень функції серцево-судинної системи тощо;

2.фізіотерапії (світлотерапії, електрофорезу лікарських речовин, озокерито- та парафінолікування, грязелікування, лікувальних ванн і душів та ін.).

3.масажисти повинні володіти підводним, загальним, рефлекторно-сег­ментарним, точковим масажем та ін.

Для глибокого засвоєння методики і набування практичних навичок в роботі медсестер закріплюють за відділеннями певного профілю. Проте їх періодично направляють у інші відділення для оволодіння суміжними спеціальностями, що забезпечує взаємозв’язок і взаємозамінність та пози­тивно позначається на організації лікувального процесу.

ОБОВ’ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПОСТА.

Робота медичної сестри стаціона­ру відіграє вагоме значення у реабілітації пацієнтів, має свої особливості: володіння багатьма дисциплінами (працетерапії, лікувальною фізкульту­рою, масажем, знати основи психології і володіти основами психотерапії). А також:

1.приймати хворих, які поступають, перевіряти якість санітарної об­робки, ознайомлювати їх з режимом дня, складати вимогу на харчування новогоспіталізованих хворих із врахуванням призначень лікаря, переда­вати їх старшій медсестрі;

2.під час чергування обходити хворих, що потребують спостереження, стежити за їх станом; здійснювати догляд за хворими та годувати тих, які перебувають на ліжковому режимі;

3.при погіршенні стану хворого повідомити чергового лікаря;

4.бути присутньою при обході хворих лікарями, повідомляти про стан хворого, записувати лікарські призначення в “Листок призначень” та “Процедурну карту хворого”;

5. направляти хворих на процедури або проводити їх у палаті; прово­дити тренування сумісно з медсестрою з побутової реабілітації, з метою відновлення у хворих навичок самообслуговування та функції руху;

6. вимірювати хворим температуру тіла та брати аналізи для направ­лення в лабораторію, отримувати результати досліджень;

7. контролювати якість виконання хворим завдань з лікувальної фізкультури, організовувати заняття з працетерапії у відділенні, залучати хворих до участі в культурно-масових заходах;

8. складати вимогу в аптеку на призначені хворим медикаменти, отри­мувати в старшої медсестри необхідні медикаменти і матеріали для дог­ляду за хворими

9.вести відповідну медичну документацію; розписуватись у журналі передачі чергувань, залишати пост лише після передачі його наступній черговій медсестрі.

ОБОВ’ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ КАБІНЕТУ ПРАЦЕТЕРАПІЇ.

Медична сест­ра відділення працетерапії відповідає за виконання призначень лікаря з виконання трудових процесів, та за стан аптечок невідкладної допомоги. Вона зобов’язана:

1. організувати заняття з працетерапії та проводити медичний конт­роль в процесі роботи;

2. підбирати найбільш раціональні прийоми праці, визначати необхідні робочі пози, тривалість занять;

3. стежити за правильністю виконання рухів;

4. разом з інструктором по праці готувати робочі місця, проводити заняття з техніки безпеки, контролювати 'її дотримання, проводити не­обхідні заходи з техніки безпеки;

5. вивчати і вести облік ефективності занять з працетерапії;

6. контролювати стан здоров’я хворих, при необхідності - направляти на консультацію до лікаря чи надавати невідкладну допомогу;

7. пояснювати хворому необхідність працетерапії, допомагати оволоді­ти практичними навичками, вести санітарно-просвітницьку роботу.

МЕДИЧНА СЕСТРА З СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

Повинна володіти основами організації соціальної допомоги хворим, фізіофункціональними методами відновного лікування та основами психотерапії. Вона зобов’язана:

1. вести роз’яснювальну роботу серед пацієнтів з основних питань за­конодавства щодо соціального забезпечення;

2. вивчати оточення хворих та впливати на конфліктні соціальні про­блеми, шляхом співбесід із хворим та людьми, що його оточують;

3. організовувати заняття спеціалістів реабілітаційного центру для на­вчання родичів методам догляду за хворим з метою продовження занять з хворим у домашніх умовах;

4. організовувати зустрічі із спеціалістами реабілітаційного центру для вивчення питань соціально-правової допомоги пацієнтам;

5. стежити за відвідуванням хворими занять з соціології; вивчати по­бутові умови проживання хворих та спілкування в родині;

6. організовувати консультації на підприємствах, в навчальних закла­дах з приводу соціальної допомоги хворим та інвалідам.

Таким чином, медсестра соціальної служби повинна створити таку атмосферу, у якій пацієнт здатен діяти продумано, направляючи свої зу­силля на досягнення особистої цілі - видужання.

МАЙСТЕР ТРУДОВОЇ МАЙСТЕРНІ

Несе відповідальність за обладнання, інвентар, інструменти, за якість продукції, за дотримання хворим правил техніки безпеки. До його обов’язків входить:

1. робота високої кваліфікації не лише в межах обсягу працетерапії;

2. отримувати заготовки, матеріали, інструменти, здавати вироблену продукцію та залишки матеріалів, інструменти після роботи;

3. підправляти роботу хворих, виготовляти зразки, вести облік виготов­леної продукції;

4. проводити інструктаж серед хворих з техніки безпеки праці та фіксу­вати це у відповідному журналі;

5. дотримуватись санітарно-гігієнічного режиму в майстерні.

ОБОВ’ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ПРИ РОБОТІ

НА ДОМУ (ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ХВОРОГО):

1. встановлення контакту з хворим та його родичами після повернен­ня додому, пояснення необхідності створення для нього охоронного режи­му, ознайомлення рідних з основними правилами догляду;

2. відвідування хворих (згідно з спеціально розробленим графіком), перевірка правильності: дотримання режиму, виконання лікувальних при­значень, занять лікувальною фізкультурою, залучення хворого до са­мообслуговування і допомоги в домашній роботі, а також обладнання робочо­го місця, дозування навантаження для осіб, що займаються працею на дому;

3. спостереження за хворим, проведення бесід з хворим та рідними з метою визначення стану, методів та ступеня його реабілітації;

4. проведення об’єктивного контролю за станом хворого: вимірювання артеріального тиску, підрахунок частоти серцевих скорочень, у хворих з руховими порушеннями - вивчення об’єму рухів і сили, перевірка динаміки навичок самообслуговування та побутової діяльності, реєстрація отрима­них показників у спеціальній анкеті;

5. про негативну динаміку реабілітаційного процесу інформування лікаря поліклініки чи реабілітаційного центру, ознайомлення з розробле­ним лікарем планом корекції реабілітаційних заходів;

6. допомога родичам в оволодінні навичками проведення масажу та лікувальної фізкультури в реабілітаційному центрі (якщо хворому необхід­не тривале лікування, а він не може відвідувати реабілітаційний центр) та подальший контроль якості їх проведення хворому;

7. якщо хворий повернувся до трудової діяльності, до обов’язків медич­ної сестри входить: встановлення контакту з медико-санітарною части­ною даного закладу, знайомство з умовами праці, вияснення відповідності виконуваної роботи фізичним можливостям хворого; проведення пояс­нювальної роботи в колективі щодо важливості товариської допомоги, моральної підтримки хворого для створення йому охоронного режиму.

САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА ЛІКАРЯ ТА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ.

До обов’язків лікаря та середнього медичного персоналу реабілітацій­них центрів належить проведення санітарно-освітньої роботи серед па­цієнтів з метою:

1.попередження ускладнень захворювання, травматизму;

2.дотримання хворим гігієни праці і відпочинку, а також особистої гігієни;

3.консультування з приводу раціонального харчування та загартову­вання організму;

4.усунення перевантаження нервової системи, стресових ситуацій;

5.пропаганди здорового способу життя, пояснення шкідливого впливу на організм: куріння, зловживання алкогольними напоями;

6.наголошення на особливостях і умовах праці робітників, їх вплив на здоров’я та формування професійної патології.

Санітарно-освітня робота проводиться на усіх етапах перебування в реабілітаційному стаціонарі (в приймальному відділенні, в палатах, хо­лах). Особливу роль відіграють поради при виписуванні хворого із стаці­онару. Важливе місце в санітарно-освітній роботі займає постійний кон­такт з родичами хворого, навчання їх догляду і продовження відновного лікування після виписки в домашніх умовах.

1. ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (ЛФК)

Лікувальна фізична культура - метод лікування, що використовує засоби фізичної культури з лікувальною, оздоровчою та профілактичною метою та для більш швидкого відновлення здоров’я і працездатності хворого.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) - природно-біологічний метод ліку­вання, основою якого є рух. Лікувальна фізкультура має ряд особливостей, які дають право використовувати її в комплексному лікуванні, часом, як основний метод, а нерідко - як єдиний метод лікування. До них належать: природність, загальнодоступність, безкоштовність, універсальність впливу (загальнозміцнювальний та місцевий). ЛФК підвищує реактивність орган­ізму, потенціює дію лікарських засобів; не має побічної дії, травматичного впливу (при правильно підібраних засобах лікувальної фізкультури та режимі рухової активності), непереносимості, не викликає алергічних ре­акцій; легко дозується та вивчається реакція організму на навантаження; має мало протипоказань, її можна (і потрібно) застосовувати тривалий час з позитивним ефектом, попереджує рецидиви захворювання та негатив­ний вплив факторів навколишнього середовища; залучає хворого до актив­ної участі в процесі видужання, створює позитивний емоційний вплив.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
7. V Засоби навчання
8. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
9. Автоматизовані форми та системи обліку.
10. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
11. Адреноблокуючі засоби.
12. Акредитив та його форми

Переглядів: 2167