• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація страхування

Таблиця 2

Витяг з таблиці смертності

Вік, років	Кількість осіб, що доживають до віку Х років	Кількість умираючих при переході від віку Х до віку Х+1 років	Імовірність вмерти на протязі наступного року життя	Середня тривалість майбутнього життя
			0,01782	69,57
			0,00188	69,83
...	...	...	...	...
			0,00149	51,73
...	...	...	...	...
			0,00406	33,71
			0,00434	32,84
...	...	...	...	...
			0,00844	25,38
...	...	...	...	...
			0,01740	17,97
і т.д.

Страхування відповідальності зв’язане з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм збитку особистості чи майну громадянина чи суб’єкту, що хазяює.

ü Вид страхування являє собою частину галузі, що характеризується страхуванням однорідних майнових інтересів. Характеристики і класифікаційні ознаки видів страхування в Україні визначає Комітет з питань нагляду за страховою діяльністю (Держкомфін).

Прикладами видів страхування можуть служити страхування життя і страхування від нещасних випадків в особистому страхуванні, страхування домашнього майна в майновому, страхування професійної відповідальності.

Вид страхування містить у собі окремі різновиди.

ü Різновид страхування – це страхування однорідних об’єктів у визначеному обсязі страхової відповідальності по конкретних ризиках. Наприклад, страхування життя в особистому страхуванні включає страхування дітей, страхування до одруження, змішане страхування життя й інші різновиди.

Різновиди ощадного страхування:

– страхування дітей;

– страхування до шлюбу;

– страхування життя;

– страхування до додаткової пенсії.

ü Форми страхування.

§ За формою власності страховика виділяють:

– державне страхування – в якості (як захисник) страховика виступає держава в особі спеціально уповноважених на це організацій. У коло інтересів держави входить його монополія на проведення будь-яких чи окремих видів страхування (визначених законом про статут страхової діяльності);

– акціонерне страхування – недержавна організаційна форма, у якості страховика виступає приватний капітал у виді акціонерного товариства;

– взаємне страхування – недержавна організаційна форма, домовленість між фізичними чи юридичними особами про відшкодування один одному збитків у визначених частках відповідно до прийнятих умов (загальне взаємне страхування). Воно реалізується через товариство взаємного страхування, що є страховою організацією некомерційного типу, тобто не переслідує цілей отримання прибутку зі створеного страхового підприємства. Товариство взаємного страхування виступає як об’єднання фізичних чи юридичних осіб, створене на основі добровільної угоди між ними для страхового захисту своїх майнових інтересів. Товариство взаємного страхування є юридичною особою і відповідає за своїми обов’язками усім своїм майном. Кожен страхувальник є членом-пайовиком суспільства взаємного страхування. Мінімальна кількість членів-пайовиків визначається статутом суспільства. В даний час в Україні відсутня правова база для діяльності товариств взаємного страхування. За кордоном товариства взаємного страхування є великими господарськими суб’єктами регіонального, національного і міжнародного страхового ринку.

§ За формою організації страхування може здійснюватися в обов’язковій і добровільній формах.

Обов’язкове страхування здійснюється в силу закону. Ініціатором обов’язкового страхування є держава, що у формі закону зобов’язує юридичних і фізичних осіб вносити кошти, коли страховий захист тих чи інших об’єктів пов’язаний з інтересами не тільки окремих страхувальників, але і всього суспільства. Обов’язкову форму страхування відрізняють наступні ознаки:

1) Обов’язкове страхування встановлюється законом, відповідно до якого страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі. Закон звичайно передбачає:

– перелік підлягаючих обов’язковому страхуванню об’єктів;

– обсяг страхової відповідальності;

– рівень чи норми страхового забезпечення;

– порядок установлення тарифних ставок чи середні розміри цих ставок з наданням права їх диференціації на місцях;

– періодичність внесення страхових платежів;

– основні права страховиків і страхувальників.

Закон, як правило, покладає проведення обов’язкового страхування на державні установи.

2) Суцільне охоплення обов’язковим страхуванням зазначених у законі об’єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об’єктів, начислення страхових платежів та їх стягування у встановлений термін.

3) Автоматичність поширення обов’язкового страхування на об’єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого страхуванню об’єкта. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальнику пред’явлені до сплати страхові внески. Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будівлі, що належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце і взведення даху.

4) Дія обов’язкового страхування, незалежно від внесення страхових платежів, у випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі чи ушкодження застрахованого майна, не сплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості по страхових платежах. На не внесені в термін страхові платежі нараховуються пені.

5) Безстроковість обов’язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду, поки страхувальник користається застрахованим майном. Тільки безхазяйне і старе майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника страхування не призупиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6) Нормування страхового забезпечення по обов’язковому страхуванню. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки чи в грошовій сумі на один об’єкт.

Закон визначає коло страхових організацій, яким доручається проведення обов’язкового страхування. При обов’язковому страхуванні досягається повнота охоплення об’єктів страхування. Тим самим є можливість за рахунок максимального залучення об’єктів страхування при обов’язковій формі його проведення застосовувати мінімальні тарифні ставки, забезпечувати високу фінансову стійкість страхових операцій.

Види, умови і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами України. Законом України “Про страхування” розділені обов’язкове й обов’язкове державне страхування. Таким чином реалізований зв’язок форм організації страхування і форм власності страховика.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок його проведення, форми типового договору з громадянином, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, мінімальні розміри страхових сум і максимальні розміри страхових тарифів чи методику їх розрахунків. Кабінет Міністрів України може обмежувати обсяги окремих видів обов’язкового страхування.

В Україні Законом передбачене здійснення таких видів обов’язкового страхування:

– медичне страхування;

– державне індивідуальне страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, викликаних на збори;

– державне індивідуальне страхування осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

– державне обов’язкове працівників окремих професій та посад;

– індивідуальне страхування від нещасних випадків на транспорті;

– страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

– страхування відповідальності повітряного перевізника і виконання повітряних робіт з відшкодуванням збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажам;

– страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

– страхування авіаційних судів;

– обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах;

– страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за збиток, котрий може бути нанесений унаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) та ін.

Витрати по обов’язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, в якому обумовлюються порядок і умови страхування, обов’язки сторін. Ініціатором добровільного страхування виступають господарчі суб’єкти, фізичні і юридичні особи.

Нормативну базу для організації і проведення добровільного страхування створює страхове законодавство. Виходячи з законодавчої бази, формуються умови та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, що розроблюються страховиком, підлягають обов’язковому ліцензуванню з боку органа державного страхового нагляду. Факт набуття договору страхування може засвідчуватись наданим страховиком страхувальнику страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом) з додатком правил страхування

Добровільне страхування має, як правило, заздалегідь обговорений визначений термін страхування. Початок і закінчення терміну страхування вказується в договорі з особливою точністю, тому що страховик несе страхову відповідальність тільки в період страхування. Договір страхування обов’язково укладається в письмовій формі.

Законом України “Про страхування” передбачено більше 20 видів добровільного страхування:

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
8. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
9. Банківський кредит та його класифікація.
10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
11. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
12. Будівельна класифікація ґрунтів

Переглядів: 607