• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Страхування підприємницьких ризиків

Страхування електронних баз даних і програм комп’ютерних систем

Страхування електронних баз даних і програм комп’ютерних систем –новий і перспективний вид страхування. На Україні він пропонуються декількома страховими компаніями, наприклад, СК “Кий Авіа Гарант”. Об’єктом страхування виступає можливий збиток страхувальника в результаті ушкодження, знищення чи втрати електронних баз даних і програм комп’ютерних систем, що він експлуатує.

Страховик за договором страхування зобов’язується відшкодувати збиток страхувальника. Додатковими умовами за договором може страхуватися непрямий збиток, пов’язаний з об’єктом страхування за основним договором, в основному – додаткові витрати.

Страхова сума по прямих збитках встановлюється в межах вартості електронних баз даних і необхідних робіт з ними за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору.

В даний час широко стало розвиватися страхування підприємницьких ризиків. Основною цільовою функцією підприємництва є одержання прибутку, що веде до зміцнення фінансового стану підприємця. Тому підприємницькі ризики – це фінансові ризики. До них відносять: ризик в області комерційного кредиту, цінних паперів, нерухомості; валютні і біржові ризики, ризики не платежів, ризики від збитків унаслідок перерв у виробництві, виходу з ладу техніки, недосконалості технологій, аварій при перевезенні вантажів.

Інструменти страхування цінових і валютних ризиків лежать у сфері біржової торгівлі і фінансового ринку, тому тут розглядатися не будуть. Класичне страхування забезпечує страхування втрати прибутку у виді страхування непрямих ризиків, тобто ризиків, що носять побічний характер (поява додаткового фінансового збитку при настанні страхової події).

Страхування непрямих ризиків проводиться паралельно з укладанням звичайних договорів страхування майна юридичних осіб. Страховик відшкодовує прямий збиток, що наноситься майну, але складність у тім, що найчастіше непрямі збитки на підприємстві є значно вищими ніж прямі.

Страхувальниками, насамперед, є промислові виробничі підприємства.

ü Страхування втрати прибутку (доходу) від простою.

Факторами непрямих ризиків є: стихійні лиха, несприятливі погодні умови, технічні фактори, комерційні фактори, суспільно-політичні фактори.

До стихійних лих відносяться: землетруси, вулкани, зсуви, підземні пожежі, гірські обвали, урагани, бури, град, злива, вихор, падіння пілотованих літаючих об’єктів і їхніх уламків, зриви парових котлів, машин, трубопроводів, сховищ, ушкодження водою з водопровідних, каналізаційних систем пожежегасіння, бій шибок, вітрин (для торгових підприємств).

До технічних факторів відносяться різні ризики, що покриваються страхуванням технічних ризиків (поломки і т.д.)

До комерційних факторів можна віднести:

– невиконання постачальниками і контрагентами своїх зобов’язань;

– відсутність договорів на постачання необхідних матеріалів;

– зміна кон’юнктури ринку;

– необхідність перепрофілювання.

До суспільно-політичних факторів відносяться: воєнні дії, іспити зброї, цивільні хвилювання, страйки, мітинги і т.п.

Відповідальність страховиків повинна поширюватися, насамперед, на перший і другий фактори. Але за узгодженням між страховиком і страхувальником у договір страхування можуть включатися в інші ризики.

У багатьох країнах є обмеження. Наприклад, у ФРН страховик звільняється від відповідальності, якщо процес виробництва був зупинений наприклад через настання несприятливої події під час простою, що спричиняє продовження терміну зупинки виробництва.

При страхуванні втрати прибутку об’єктом страхування є прибуток, що отримав би страхувальник, якби страхова подія не привела до зупинки виробництва. У нашій країні об’єктом страхування може служити сума виторгу від реалізації, чи чистий прибуток.

Тарифні ставки по усіх варіантах договору страхування втрати прибутку від простою строго диференціюються окремо по кожному підприємству і можуть бути розраховані наступним образом.

Визначаються середня частота (повторюваність) збитків і середня тривалість часу простою на основі наступних даних:

де А – середня частота збитку;

У – кількість зупинок виробництва від страхових причин;

З – кількість років спостереження за даним підприємством;

D – середній період зупинки виробництва;

Е – загальний час зупинки за період виробництва.

У розрахунках враховуються моральний ризик (кваліфікація кадрів цього підприємства, його престиж і міцність положення на ринку) і технічний фактор – ступінь організації виробництва, проведення попереджувальних заходів, можливість проведення ремонту власними силами, ступінь упровадження досягнень НТП.

Визначається і виключається прибуток, що може одержати страхувальник, реалізувавши ушкоджене майно чи перекинувши робітників на інше місце роботи.

Розраховується збиток за наступною методикою:

§ По-перше, визначається розмір прибутку, що не одержало підприємство внаслідок простою. Це можна зробити трьома способами: прийняти прибуток, що одержало підприємство за період простою торік; чи цей прибуток може бути визначений по роботі аналогічного підприємства, або береться величина, рівна добутку кількості не випущеної продукції за період простою на ціну одиниці продукції.

§ По-друге, визначаються додаткові витрати на виробництво, якщо обидва види страхування проводяться разом.

§ По-третє, визначаються додаткові витрати по зниженню термінів простою, наприклад оплата понаднормових годин, покупка додаткового устаткування. Ці витрати не повинні перевищувати розмір збитків, що мав би місце без цих витрат.

§ По-четверте, розраховуються сума прибутку, додаткові витрати на виробництво і додаткові витрати по зниженню термінів простою за один день, тобто обчислюється середній збиток страхувальника за один день простою (Y).

Після цього величина визначається нетто-ставки.

У цілому, як показує досвід, тарифні ставки по страхуванню на випадок утрати прибутку в півтора-два разу вище тарифних ставок по страхуванню майна. Цей вид страхування вимагає визначених умов організації страхової справи:

– страхова компанія повинна мати у своєму штаті чи широко залучати для визначення ризику фахівців – інженерів, економістів, технологів;

– по усіх видах страхування непрямих ризиків договори повинні укладатися не страхові агенти, а спеціальні страхові інспектори, а ще краще брокерські фірми. Це пов’язано з тим, що страхові брокери тісно зв’язані зі страхувальником, представляючи його інтереси на страховому ринку, і мають додаткову інформацію, необхідної для укладення договору страхування.

Приклад. Страхування на випадок можливої втрати очікуваного прибутку чи недоотримання доходу, що передбачався.

Туристична фірма в Україні припускала відповідно до контракту про співробітництво в сфері туризму з турецькою фірмою реалізувати групові й індивідуальні тури в міста Анталії, Ізмир, Стамбул на суму 500 тис. грн. з можливістю одержання прибутку 50 тис. грн. (10%). Турфірма вирішила застрахувати туристичний ризик з відповідальністю за недоодержання планованого прибутку в розмірі 70%. Через непередбачені обставини фактична реалізація путівок склала лише 300 тис. грн. і принесла тільки 21тис. грн. (7%) прибутку. Розмір фінансового збитку турфірми склав 3%.

Страхове відшкодування:

ü Страхування додаткових витрат можна розглядати і як доповнення до страхування втрати прибутку від простоїв, і як самостійний вид страхування. Метою такого страхування є відшкодування додаткових витрат, що виникають на підприємстві в результаті страхового випадку і необхідних для продовження його нормальної діяльності. Якщо додаткові витрати відсутні, то страхова компанія ніякої відповідальності не несе.

Якщо страхування додаткових витрат проводиться як окремий вид страхування, то їхній обсяг (страхова сума) визначається в такий спосіб:

§ По-перше, визначаються і виключаються витрати, що підприємству не потрібно нести в період простою виробництва (сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати за винятком авансових платежів).

§ По-друге, визначаються витрати, які підприємство продовжує нести в будь-якому випадку (операційні і загально виробничі витрати); включаючи відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд, відсотки по короткострокових кредитах, податки і збори, що не залежать від обороту.

§ У-третіх, враховуються обов’язкові амортизаційні відрахування.

§ По-четверте, виключаються податок на додану вартість, експортні мита, страхові платежі.

§ По-п’яте, можуть, за узгодженням сторін враховуватися платежі по усіх видах не розірваних договорів, таких як договори, що надають юридичні, рекламні та інші послуги.

Усі зазначені витрати складаються, і визначається страхова сума, яку одержить страхувальник у випадку настання страхової події. Відповідальність страховика розповсюджуються на ті ж події, що і по страхуванню втрати прибутку від простою виробництва. Тарифна ставка розраховується аналогічним способом.

Для великих промислових підприємств має великий сенс застосовувати спільне страхування втрати прибутку від простою виробництва і страхування додаткових витрат як єдиний вид.

Інші види страхування непрямих збитків.

До інших видів страхування непрямих збитків відноситься страхування орендних платежів. Орендні платежі, що складають частину витрат підприємства, можуть відшкодовуватися по договору страхування від втрати прибутку чи страхування додаткових витрат. Але вони можуть бути і самостійними об’єктами страхування. У залежності від того, чиї страхові інтереси захищають договори страхування, розрізняють страхування орендних платежів і страхування вартості орендної плати.

Інша група страхування непрямих ризиків містить у собі такі види страхування, у яких розмір збитку прямо не зв’язаний з терміном, необхідним для відновлення загиблого майна. До них, наприклад, відносяться, страхування тимчасового прибутку і страхування від утрати доходу в результаті зміни кон’юнктури ринку.

Наприклад, при страхуванні тимчасового прибутку об’єктом страхування є прибуток, що одержав би страхувальник за умови, якби не виник обговорений у договорі страхування ризик. Як правило, такі договори укладаються підприємцями, продукція яких користається попитом короткочасний проміжок часу, наприклад перед новорічними святами. Розмір страхової суми визначається виходячи з усього розміру планованого прибутку. Розмір тарифів по цьому виді страхування в 1,5 – 2 рази вище ставок по страхуванню подібного майна.

Вищеописані методи страхування практично не застосовуються в нашій країні і страхові компанії, які першими освоять цей сектор страхового ринку зможуть сформувати крупні страхові портфелі.

Читайте також:

1. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
2. Аналіз внутрішніх ризиків
3. Аналіз зовнішніх ризиків
4. Аналіз проектних ризиків.
5. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
6. Аналіз та оцінка ризиків
7. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
8. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
9. Види банківських ризиків та їх характеристика
10. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
11. Види і форми страхування
12. Види майнового страхування

Переглядів: 703