• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види банківських ризиків та їх характеристика

Звідси

У точці беззбитковості

В_б = В_б – В_бk_п.м + С_п .

.

Як видно із формул, у точці беззбитковості постійні витрати С_п покриваються маржинальним прибутком. Проте не всі постійні витрати є витратами у формі готівкових видатків. Частина з них не потребує грошових виплат, а має форму нарахування. Це передусім амортизаційні відрахування на реновацію основних засобів і нематеріальних активів. Тому іноді важливим є обсяг виробництва, за якого виручкою від продажу продукції покриваються лише ті витрати, що пов’я­зані з реальними грошовими виплатами. Назвемо його обсягом (точкою) готівкової беззбитковості. Він обчислюється за формулою:

, (9.26)

де N_б.г — обсяг виробництва продукції у натуральному виразі, що забезпечує готівкову беззбитковість;

С_п.г — постійні витрати, що потребують виплат готівкою.

У грошовому виразі

. (9.27)

Очевидно, що N_б.г < N_б i В_б.г < В_б.

На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва над фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (k_б) обчислюється так:

– у разі визначення обсягу продукції у натуральному виразі (однопродуктове виробництво):

; (9.28)

– у випадку вартісного (грошового) виразу обсягу продукції (багатопродуктове виробництво):

, (9.29)

де N, В – фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому виразі.

Наприклад, фактичний обсяг виготовлення і продажу продукції 20 000 шт., а обсяг беззбиткового виробництва — 15 000 шт. Для цих умов коефіцієнт безпеки виробництва становитиме:

.

Це означає, що при зменшенні обсягу виробництва (N) на 25% воно потрапляє в точку беззбитковості (N_б) і перестає давати прибуток. У разі подальшого зниження обсягу виробництва воно стає збитковим.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги, і навпаки — при його зниженні такий ризик зростає.

Ризик — невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді, коли рішення вибирається з кількох можливих варіантів і немає впевненості, що саме воно найефективніше.

Можна приймати рішення та запроваджувати дії, направлені на зменшення ризику, але позбутися його неможливо. Ситуації, коли відсутній ризик, в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій, яким притаманний ризик, є дуже важко прогнозованими та контрольованими. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення можуть привести до збитків.

Водночас ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку, то прибуток є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися, що отримання більш-менш значних прибутків не пов’язано з серйозним ризиком.

Як вітчизняна, так і зарубіжна література приділяє багато уваги визначенню терміна «ризик». Найчастіше зустрічаються такі визначення ризику:

— вірогідність збитків чи втрат;

— імовірність невдачі чи втрат, що пов’язано з конкретним напрямком дій;

— імовірність небажаної події.

Ризик у ділових операціях — це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія, що відбиває ступінь успіху (невдачі) в досягненні цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників за наявності прямих і зворотних зв’язків.

Під банківським ризиком прийнято розуміти можливу загрозу втрати банком частини ресурсів, недоодержання доходів або створення додаткових видатків у результаті здійснення фінансових операцій. З огляду на специфіку банківського продукту ризик є обов’язкове і неодмінне явище банківського бізнесу. В економічній літературі зустрічаються кілька типів класифікацій банківських ризиків. Так, деякі економісти говорять, що комерційні банки, які працюють в умовах ринку, стикаються з ризиками втрат і банкрутств. При цьому основні види ризиків пов’язані зі структурою кредитного та інвестиційного банківського портфеля. Серед портфельних ризиків вони виділяють кредитний ризик, ризик ліквідності та ризик зміни процентних ставок.

Пітер С. Роуз у книзі «Банківський менеджмент» виділяє шість основних видів банківських ризиків:

кредитний ризик;

ризик незбалансованої ліквідності;

ринковий ризик;

процентний ризик;

ризик недоодержання прибутку;

ризик неплатоспроможності.

Список ризиків, з якими сьогодні має справу банк, не вичерпується цими ризиками. Всі банки незалежно від їхніх розмірів і структури стикаються також з іншими важливими видами ризиків: інфляційним, валютним, політичним, ризиком зловживань. Крім того, практично всі операції банків мають певні види специфічних ризиків, характерних тільки для цих операцій.

Таким чином, комерційні банки мають справу з безліччю різних категорій ризику, всі вони управляються по-різному залежно від цілей і стратегій банків. Для ефективного управління банківськими ризиками можна класифікувати їх за різними критеріями: із причин виникнення, за функціональними видами, за масштабами і т. ін.

Наприклад, ризики залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх ризиків відносяться ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта. Йдеться про політичні, соціальні, економічні, геофізичні й інші ситуації і відповідно про втрати банку і його клієнтів, що виникають у результаті війни, що почалася, революції, нестійкості політичного режиму, націоналізації, приватизації, заборони на платежі за кор­дон, консолідації боргів, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії, загострення економічної кризи в країні, стихійних лих (землетрусів, повеней, пожеж). До економічних зовнішніх ризиків банку, не пов’язаних безпосередньо з його діяльністю, можна додати нестійкість валютних курсів, інфляцію і т. ін.

Внутрішні ризики, у свою чергу, поділяються на ризики основної і допоміжної діяльності банку. Перші і представляють найрозповсюдженішу групу ризиків: кредитний, процентний, валютний і ринковий ризики. Другі включають втрати по формуванню депозитів, ризики по нових, нетрадиційних видах діяльності для даного банку, ризики банківських зловживань, ризик утрати позицій банку на ринку, ризик утрати репутації банку, складу його клієнтів, ризик зниження банківського рейтингу і т. ін. Вони відрізняються від ризиків по основній діяльності банку тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються в упущеній вигоді. Але й усередині кожного перерахованого виду ризиків можна виділити додаткові групи. Наприклад, поява нових видів кредитів (авального, ломбардного, консорціального, облікового й акцептного) викликали до життя нові види ризиків по кредитній операції і різні приватні методи їхньої оцінки.

Залежно від етапу вирішення проблем ризики поділяються на:

ризики, що виникають на етапі прийняття рішень — помилки в застосуванні методів визначення рівня ризику через недолік інформації чи її низьку якість;

ризики, що виникають на етапі реалізації рішень — помилки в реалізації правильного рішення, несподівані зміни суб’єктивних умов.

По можливості диверсифікованості ризики поділяється на:

систематичний — ризик, властивий тій чи іншій сфері діяльності;

специфічний — ризик, пов’язаний з одержанням доходу від конкретної операції в даній сфері діяльності.

За характером обліку банківські ризики поділяються на ризики за балансовими операціями та за позабалансовими операціями. Ризики за балансовими операціями, у свою чергу, поділяють на ризики за активними та пасивними операціями.

У випадках некритичного підходу до вибору клієнтів банку, кредитування організацій з нестійким економічним станом виникає ризик незбалансованої ліквідності. Поява незбалансованої ліквідності залежить і від таких суб’єктивних чинників, як кваліфікація керівництва і працівників банку, організація контролю за діяльністю банку, надійність застосованих методів регулювання ризиків.

Найбільш практичною є класифікація ризиків, за якою вони поділяються на дві групи, а саме:

— ризики вищого порядку;

— інші види ризиків.

До ризиків вищого порядку відносяться:

— ризик платоспроможності (банкрутства);

— кредитний ризик;

— процентний ризик;

— ризик ліквідності;

— інвестиційний ризик,

— валютний ризик;

— ризик концентрації вкладень;

— ризик концентрації залучених коштів.

До інших видів ризиків відносяться:

— ризик країни;

— трансфертний ризик;

— політичний ризик;

— ринковий ризик;

— операційний ризик;

— правовий ризик;

— ризик репутації;

— ризик зловживань.

Ризик платоспроможності полягає в тому, що внаслідок неeфективної структури зобов’язань і вкладень банку може виникнути ситуація, за якої банк не зможе виконати всі свої платежі, які є строковими, на конкретну дату, тобто банк може втратити можливість відповідати по своїх зобов’язаннях.

Кредитний ризик — це ризик непогашення основного боргу позичальником і несплати процентів по банківських позиках.

Ризик ліквідності — це небезпека виникнення проблеми нестачі ліквідних активів для забезпечення виконання власних зобов’язань банку.

Інвестиційний ризик — це ризик фінансових втрат, пов’язаних із вкладанням коштів у цінні папери (акції, облігації, векселі тощо).

Валютний ризик — це ймовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості валютних активів і пасивів.

Ризик концентрації вкладень означає невизначеність, пов’я­зану з надмірною концентрацією вкладень банку і можливими несприятливими змінами, пов’язаними з цією концентрацією. Цей ризик виникає внаслідок порушення банком диверсифікації активів.

Ризик концентрації залучених коштів означає невизначеність, пов’язану з вірогідністю одночасного вилучення вкладниками своїх коштів при нераціональній структурі строкових депозитів і вкладів до запитання.

Цей ризик виникає при порушенні диверсифікації портфеля депозитів.

Ризик країни є різновидом кредитного ризику, пов’язаного з ризиком країни-контрагента. Він обумовлений економічною і соціальною ситуацією країни-позичальника і виникає при кредитуванні нерезидентів.

З ризиком країни тісно пов’язаний трансфертний ризик.

Трансфертний ризик виникає у випадках, коли зобов’язання боржника деноміновані не в національній валюті, а в іноземній.

У цьому випадку валюта зобов’язань (кредиту або платежу) може виявитися недоступною для позичальника незалежно від його фінансового стану.

Політичний ризик — різновид ризику країни. Але якщо ризик країни обумовлений економічними процесами, що відбуваються в країні позичальника, то політичний ризик обумовлений політичними процесами, а саме зміною уряду, проведенням виборів, нестабільністю влади, відсутністю злагоди в суспільстві.

Ринковий ризик — ризик втрат по балансових і забалансових позиціях, пов’язаних із коливанням ринкових цін і котировок цін­них паперів.

Операційний ризик — це ризик фінансових втрат, пов’язаних з управлінськими помилками, шахрайством у банку, неефективним наданням банківських послуг.

Правовий ризик пов’язаний із тим, що внаслідок недостатніх або недосконалих, некваліфікованих правових консультацій або невірного ведення документації вартість активів може виявитися нижчою, а обсяг зобов’язань вищим, ніж планувалося.

Ризик репутації — це ймовірність втрати репутації банку з причин операційних прорахунків, у результаті чого виникає неспроможність банку відповідати вимогам і правовим актам, які регламентують банківську діяльність.

Та чи інша класифікація ризиків може бути використана банком залежно від поставленої мети і дає змогу підвищити ефективність управління ризиком, у т. ч. шляхом застосування способів зниження ризику, розроблених для одного ризику, для всієї кваліфікаційної групи.

Отже, у банківській діяльності під ризиком прийнято розуміти ймовірність «погрози втрати банком частини ресурсів, недоодержання доходів або створення додаткових витрат у результаті здійснення фінансових операцій». Ризик притаманний усім банківським операціям. Але особливої уваги в системі всіх банківських ризиків заслуговує кредитний ризик, що притаманний усім активним операціям.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аналіз внутрішніх ризиків
10. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
11. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
12. Аналіз зовнішніх ризиків

Переглядів: 2714