Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Особливості оцінювання ВЕМ підприємства.

План

Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи

Тема 10. Аналіз системи «витрати – випуск – прибуток»

 

Мета: з’ясувати зміст матеріальної відповідальності та методику обчислення збитків та економічних санкцій, а також з’ясувати сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск – прибуток»

1. Форми і зміст матеріальної відповідальності

2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій.

3. Особливості оцінювання системи внутрішнього економічного механізму підприємства.

4. Сутність і передумови аналізу системи "витрати – випуск – прибуток".

5. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.

 

1. Форми і зміст матеріальної відповідальності

У процесі виробничої, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємство бере на себе певні обов’язки. Вони обумовлені чинним законодавством, іншими нормативними актами, господарськими договорами тощо. Отже, підприємство повинно нести відповідальність за належне виконання своїх функцій і обов’язків згідно з установленими нормами і правилами господарювання. Основним видом діяльності підприємства є виробнича діяльність, тобто виготовлення і збут продукції. Тому його відповідальність стосується передусім цієї важливої сфери.

Підприємство несе відповідальність за виконання зобов’я­зань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.

Є два види споживачів продукції – підприємства і населення. На підприємствах здійснюється виробниче споживання. Куплені товари стають факторами виробництва, який має чіткий регламент за часом. Тому важлива своєчасна їх поставка, а також належна якість. При порушенні термінів поставки продукції, невідповідності її якості встановленим вимогам підприємства – споживачі зазнають певних збитків, чим порушується еквівалентність товарно-грошових відносин між партнерами. Захист економічних інте­ресів потерпілої сторони здійснюється через правовий механізм матеріальної відповідальності.

Підприємства – виробники продукції кінцевого призначення (предметів народного споживання) відповідають перед населенням за її якість згідно із Законом України «Про захист прав споживачів». Цей закон передбачає матеріальну відповідальність за виготовлення і продаж неякісних товарів у таких формах, як їх обмін, повернення грошей, заплачених за товар, компенсації втрат тощо.

Усі підприємства відповідають перед державою за дотримання вимог чинного законодавства стосовно виробничої діяльності. Насамперед це стосується забезпечення відповідності параметрів якості продукції вимогам чинних стандартів і сертифікатів, цінової політики – нормам антимонопольних державних актів та ін.

Надалі, розглядаючи це питання, обмежимося питанням матеріальної відповідальності у відносинах між підприємствами, яка органічно доповнюється внутрішньовиробничою економічною відповідальністю підрозділів підприємства за результати своєї роботи.

Відносини між підприємствами ґрунтуються на договірній основі. Така форма регулювання зв’язків з певною модифікацією поширюється і на підрозділи, що мають високий рівень операційної самостійності. За цих умов підприємства матеріально відповідають за виконання господарських договорів, у яких зазначаються санкції за порушення зобов’язань. Підрозділи, діяльність яких обмежується внутрішніми відносинами на підприємстві, відповідають за виконання планових завдань з виготовлення продукції та її внутрішньовиробничих поставок.

Матеріальна відповідальність підприємств та їхніх підрозділів – суб’єктів ринку, за невиконання своїх договірних зобов’язань перед контрагентами здійснюється у формах штрафних санкцій і відшкодування збитків.

Штрафні санкції – це попередньо встановлені виплати за певні порушення. Їх особливість полягає у тому, що вони фіксовані і кількісно прямо не пов’язані з величиною збитків потерпілої сторони. У договорах штрафи можуть установлюватись на певну суму за факт порушення. Наприклад, штраф на таку-то суму гривень за запізнення поставки устаткування. Іноді штрафи встановлюються залежно від обсягу і терміну невиконання зобов’язань, наприклад за одиницю непоставленої продукції і термін запізнення в днях. Можуть бути й інші варіанти. Проте штрафним санкціям більш властива карально-профілактична функція, ніж компенсаційна. Тому для компенсації економічних втрат і підтримання еквівалентних відносин важливе значення має така форма матеріальної відповідальності, як відшкодування збитків, спричинених порушенням господарських договорів і невиконанням інших взятих на себе обов’язків однією зі сторін.

Згідно з положеннями цивільного законодавства до збитків належать:

додаткові витрати потерпілої сторони внаслідок порушень узгоджених чи регламентованих дій з боку контрагента. Так, несвоєчасна поставка сировини, матеріалів, комплектувальних виробів може призвести до додаткових витрат через простої, екстрену доставку потрібних матеріалів з інших джерел, їх заміну. Поставка неякісної продукції спричинює брак у виробництві і відповідно додаткові витрати тощо. Крім цього, порушення нормального ритму виробництва може призвести до неналежного виконання своїх обов’язків потерпілою стороною перед партнерами, унаслідок чого виникають додаткові витрати у вигляді економічних санкцій (штрафів, відшкодування збитків);

втрата або пошкодження майна. Цей вид збитків може бути спричинений неналежним зберіганням і пакуванням продукції, несвоєчасною її поставкою (наприклад, вугілля для коксових батарей, сировини для підприємств харчової промисловості) тощо.

неодержаний прибуток (втрачена вигода). Мається на увазі прибуток, який одержала б потерпіла сторона за належного виконання контрагентом своїх зобов’язань (наприклад, величина зни­ження прибутку внаслідок вимушеного зменшення обсягу виробництва і продажу продукції, зміни її асортименту, зниження якості та ціни виробів тощо).

Якщо договірні зобов’язання одночасно порушили кілька контрагентів, кожний з них відповідає за величину спричинених ним збитків. У разі, коли виокремити величину збитків, завданих кожним контрагентом, неможливо, загальна їх сума розподіляється між усіма винуватцями рівними частками.

2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій

Якщо матеріальна відповідальність реалізується у формі відшкодування збитків, то обчислюється величина останніх для застосування економічних санкцій до контрагентів, які своїми діями спричинили втрати. Величина збитків розраховується на ос­нові діючих у потерпілої сторони норм, тарифів і цін. Наднормативні фактичні витрати відшкодуванню не підлягають.

У разі, коли потерпілій стороні завдано збитків кількох видів, то вони обчислюються за кожним видом окремо, після чого підсумовуються. При цьому важливо уникнути повторного врахування деяких втрат.

Збитки обчислюються за наслідками порушень договірних зобов’язань незалежно від змісту цих порушень. Річ у тім, що одне й те саме порушення може спричинити різні наслідки (наприклад, через поставки неякісних комплектуючих зменшується обсяг виробництва і виникає необхідність їх заміни). І навпаки, різні порушення можуть призвести до одного наслідку (наприклад, несвоєчасна поставка матеріалів і порушення графіка виконання ремонтних робіт зумовлюють простої і форсування виробництва).

До основних наслідків порушення договірних зобов’язань в більшості випадків належать: простої і форсування виробництва, заміна матеріалів і комплектуючих виробів, усунення недоліків в одержаній продукції (виконаній роботі), повернення неякісної або некомплектної продукції, брак від прихованих де­фектів в одержаних матеріалах і комплектуючих виробах, доставка продукції прискореним способом, купівля продукції в іншого продавця або виготовлення її своїми силами, зміна асортименту продукції, зниження її якості, утрата або пошкодження майна, зменшення обсягу виробництва. Обчислення величин збитків за кожним із зазначених наслідків має свої особливості. Коротко їх розглянемо.

Простої і форсування виробництва. Мається на увазі, що обсяг продукції внаслідок простоїв у певному періоді не зменшується, оскільки він компенсується наступним форсуванням виробництва. У цьому разі виникають додаткові витрати на виплати працівникам за час вимушеного простою, а також доплати за надурочну роботу, роботу у вихідні (святкові) дні згідно з чинним законодавством. До нарахованих основних доплат додається додаткова заробітна плата (у частині відрахувань на оплату відпустки) і відрахування на соціальні заходи. Якщо інтенсифікація виробництва під час його форсування потребує інших додаткових витрат (електроенергії, інструменту тощо) і вони можуть бути обчислені, їх теж треба включати в суму збитків. До них слід віднести і витрати на оплату санкцій контрагентам за порушення термінів (графіків) поставки продукції чи виконання робіт. Тобто

, (9.1)

де Сзб — загальна сума збитків (економічна санкція), грн.;

Зп — виплати працівникам за час простою, грн.;

Зф — доплати працівникам за форсування виробництва, грн.;

Рд — додаткова заробітна плата, %;

Рс — відрахування на соціальні заходи, %;

Сек — інші додаткові експлуатаційні витрати;

Сс — сума санкцій контрагентам, грн.

Заміна матеріалів і комплектуючих виробів. Тут можуть бути додаткові витрати внаслідок зміни ціни та кількості матеріалів і комплектуючих виробів. Вони обчислюються як різниця між вартістю фактично використаних матеріалів і замінених з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. При цьому можливі додаткові витрати на оплату праці (при підвищенні трудомісткості операцій) та інші експлуатаційні потреби (електроенергію, інструмент, підготовку матеріалів та ін.). У формалізованому вигляді загальні збитки обчислюються так:

, (9.2)

де См.ф, См — затрати на матеріали, відповідно, фактично використані та замінені, грн.;

Зд — доплати працівникам за підвищену трудомісткість робіт при використанні інших матеріалів, грн.

Усунення недоліків в одержаній продукції (виконаній роботі). При необхідності й доцільності виконання таких операцій виникають додаткові витрати на оплату праці працівників щодо усунення недоліків у продукції і доведення її параметрів до належного рівня (нескладний ремонт, заміна дефектних деталей, усунення зовнішніх недоліків та ін.), відрахування на соціальні заходи, а також на матеріали та інші експлуатаційні витрати, по­в’язані з виконанням зазначених операцій. Отже, тут обчислення збитків здійснюється за формулою, близькою до формули (8.2). Відмінність лише в обчисленні витрат на матеріали, але вона несуттєва.

Повернення неякісної або некомплектної продукції. У цьому разі до збитків відносять витрати на доставку продукції на підприємство, що її замовляло, на її вивантаження, зберігання і повернення. Якщо це складна продукція і здійснено її монтаж, то до збитків слід віднести витрати на її монтаж і демонтаж. За змістом до таких витрат належать витрати на оплату праці з відповідними відрахуваннями і транспортно-заготі­вельні витрати.

Брак від прихованих дефектів одержаних матеріалів і комплектуючих виробів. Брак може бути виявлений у процесі виробництва продукції або під час її використання у споживача, тобто треба розрізняти в даному разі внутрішній і зовнішній брак унаслідок прихованих дефектів матеріалів і комплектуючих виробів. Збитки від внутрішнього браку дорівнюють виробничій, а від зовнішнього – повній собівартості забракованої продукції, зменшеній на виручку від її продажу (якщо забракована продукція не замінюється). Крім цього, можливі санкції від споживача за продаж продукції з прихованими дефектами, а також утрата прибутку у разі зменшення обсягу виробництва. Таким чином, загальні збитки становлять

Сз.б = Сб.в + Сб.зСб.п + ΔП + Сс, (9.3)

де Сб.в, Сб.з — собівартість відповідно внутрішнього і зовнішнього браку, грн.;

Сб.п — виручка від продажу бракованої продукції (чи вартість іншого корисного її використання), грн.;

ΔП — зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу продажу продукції, грн.

Методика обчислення ΔП розглядається нижче.

Доставка продукції прискореним способом. У цій ситуації виникають додаткові витрати, що являють собою різницю між фактичними транспортними витратами на доставку продукції прискореним способом і витратами на транспортування способом, передбаченим договором, тобто

Сзб = Ст.фСт , (9.4)

де Ст.ф, Ст — витрати на транспортування відповідно фактичні й ті, що обумовлені договірним способом доставки, грн.

Купівля продукції в іншого продавця або виготовлення її власними силами. Додаткові витрати, пов’язані з вимушеною купівлею продукції іншого контрагента або з її виготовленням у власному виробництві, обчислюються порівнянням її вартості.

Сзб = Сф.кСд.к (9.5)

де Сф.к — фактичні витрати відповідно на купівлю продукції в іншого продавця та її доставляння або виготовлення власними силами (на рівні виробничої собівартості з урахуванням загальногосподарських витрат), грн.;

Сд.к — витрати на купівлю цієї продукції згідно з договором, грн.

Зміна асортименту продукції і зниження її якості. Тут сума збитків визначається в основному зменшенням прибутку внаслідок негативного впливу цінового фактора. Можливі санкції за порушення умов договору і додаткові витрати на гарантійне обслуговування продукції пониженої якості. У загальній формі збитки становитимуть:

Сзб = ΔПц + Ср + Сс , (9.6)

де ΔПц — зменшення прибутку через зниження виручки від продажу продукції або зміни її асортименту, грн.;

Ср — додаткові витрати на гарантійне обслуговування продук­ції пониженої якості, грн.

Втрата або пошкодження майна. Збитки в цьому випадку дорівнюють балансовій (залишковій) вартості втраченого майна та величині зниження вартості пошкодженого майна або витрат на усунення цього пошкодження. Зниження вартості майна визначається експертним методом, а витрати на усунення пошкодження — на основі відповідного кошторису.

Зменшення обсягу виробництва продукції. Цей наслідок порушень договірних зобов’язань призводить до зменшення прибутку (втраченої вигоди). Крім цього, можливі санкції за неналежну кількість поставки продукції через зменшення обсягу її виробництва.

Сзб = ΔП + Сс, (9.7)

де ΔП — зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу виробництва, грн.

Зменшення прибутку в даній ситуації обчислюється безпосередньо на основі цін на продукцію та її собівартості. Тут можливі два варіанти визначення ΔП. Згідно з першим, дещо застарілим, методом втрачений прибуток унаслідок зменшення обсягу виробництва обчислюється так:

ΔП = (Ц – Со) ΔN + Сп.о ΔN , (9.8)

де Ц — ціна одиниці виробу, грн.;

Со — повна планова собівартість одного виробу, грн.;

Сп.о — постійні витрати у собівартості одного виробу, грн.;

ΔN — зменшення обсягу виробництва продукції у натуральному виразі.

Така схема обчислення відповідає методиці калькулювання за повними витратами. Постійні витрати враховуються окремо тому, що зменшення обсягу виробництва призводить до їх зростання на одиницю продукції і відповідного зменшення прибутку. Але слід зауважити, що показник повної собівартості одиниці продукції за такого методу розрахунку зайвий. Це видно із самої формули (8.8). При зменшенні обсягу виробництва загальні постійні витрати за певний період не знижуються. Це означає, що в даному випадку зменшення прибутку відповідає його маржинальній величині, тобто

ΔП = (Ц – Сз.о) ΔN , (9.9)

де Сз.о — планові змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Формально методи обчислення за формулами (9.8) і (9.9) не різняться. Але їх відмінність полягає у тому, що обчислення за (9.9) простіше і точніше. До змінних належать здебільшого прямі витрати, які точно обчислюються на одиницю продукції. Постійні витрати, як правило, непрямі й при калькулюванні в багато продуктовому виробництві розподіляються між виробами досить приблизно залежно від вибраної бази розподілу. Отже, перевагу слід надавати обчисленню за формулою (9.9).

Приклад. Унаслідок невиконання договору поставки матеріалів контрагентом підприємство знизило випуск виробу А на 80 шт., виробу Б — на 110 шт. Ціни цих виробів і планові змінні витрати на їх виготовлення такі: ЦА = 200 грн., ЦБ = 180 грн., Сз.о.а = 120 грн., Сз.о.б = 90 грн. За непоставку цих виробів споживачеві підприємство заплатило штраф на суму 5000 грн. Крім цього, на підприємстві брак матеріалів зумовив простої, за які сплачено робітникам 2500 грн. Додаткова зарплата (резервування на оплату відпустки) становить 10%, відрахування на соціальні заходи — 30%. Обчислимо збитки для оформлення претензії щодо їх відшкодування контрагентом, що порушив договір.

Збитки від зниження обсягу виробництва і продажу продукції: Сзб = (200 – 120)80 + (180 – 90)110 + 5000 = 21 300 грн.

Збитки внаслідок вимушених простоїв: .

Загальна сума збитків становить: 21 300 + 3575 = 24 875 грн.

 

Для реальної оцінки ефективності ВЕМ підприємства, виявлення недоліків, можливостей і шляхів його розвитку потрібний відповід­ний аналіз. Його предметом є певна документація (положення, мето­дики, інструкції) з організації внутрішніх економічних відносин, а та­кож економічні відносини, в які вступають різні структурні підрозді­ли між собою та з підприємством у процесі виробничо-господарської діяльності. На практиці ці відносини проявляються на певному сту­пені самостійності підрозділів в різні організації договірних відносин, взаємних фінансових розрахунків, розгляду претензій.

Головною метою є об’єктивна ефективність системи ВЕМ підпри­ємства з позицій вимог ринкової економіки.

В ідеальному випадку внутрішні економічні відносини вважаються ефективними за відсутності взаємних претензій структурних підроз­ділів через невиконання договірних зобов’язань, виробничий брак, простоювання техніки тощо.

У методиці аналізу внутрішніх економічних відносин важливе місце має поняття – дієвості системи внутрішніх економічних відносин.

Дієвість системи внутрішніх економічних відносин – здатність цієї системи приводити в рух механізм взаємного економічного сти­мулювання підрозділів з метою поліпшення кінцевих результатів ро­боти підприємства в цілому, проявляється у відсутності економічних збитків з вини структурних підрозділів підприємства.

Оцінка дієвості системи внутрішніх економічних відносин як на рі­вні підприємства, так і на рівні кожного підрозділу визначається за допомогою коефіцієнта дієвості:

(9.10); (9.11)

де Кдт Кді – коефіцієнти дієвості на рівні підприємства і на рівні і- го підрозділу;

–загальні економічні збитки, завдані усіма підрозділами підприємства;

– загальні економічні збитки в розмірі санкцій за затвердженими претензіями і-му підрозділу з боку j-ого підрозділу та підприємства;

Чпп, Чпі - чистий прибуток на рівні підприємства та на рівні і-го підрозділу відповідно.

Якщо, Кдп = 0 і Кді = 0, то це свідчить про відсутність економічних збитків на відповідному рівні і, відповідно, про високий ступінь діє­вості системи внутрішніх економічних відносин. Якщо ж, Кдп та Кді знаходяться в межах від 0 до 1, то існують певні внутрішні резерви для покращення кінцевих результатів роботи підприємства, підви­щення його прибутковості.

Отже, для мобільності цих резервів необхідна більш ефективна ор­ганізація системи внутрішніх економічних відносин підприємства.

4. Сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск – прибуток»

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати – випуск – прибуток» (Cost-Volume-Pro­fit Relationships, або коротко CVP). З огляду на оперативність та ефективність цього методу його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки. Називатимемо його надалі ВВП-аналіз.

За своєю сутністю ВВП-аналіз дає змогу оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. ВВП-аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком.

Термін «операційна активність» характеризує результативність діяльності підприємства. Для виробничого підприємства вона визначається обсягом виготовленої продукції. Причому мається на увазі, що вся виготовлена продукція продана, тобто обсяг виробництва і продажу продукції за певний період збігаються. У результаті витрат факторів виробництва створюється продукція, від її продажу підприємство одержує прибуток.

Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності ідприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх – витрат та обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяг виробництва і продажу продукції має непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати пропорційні, а до постійних входять деякі елементи дегрегуючих змінних витрат. Це все створює певні труднощі в моделюванні зазначеної залежності.

При ВВП-аналізі співвідношення «витрати – випуск – прибуток» спрощуються і припускається, що в їх основі лежать лінійні залежності.

 

ВВП-аналіз базується на таких передумовах:

– усі витрати можна чітко поділити на змінні й постійні;

– усі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу;

– ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що ВВП-аналіз здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат і обсягу виробництва (продажу) лінійні й виражаються так:

,(9.12)

В = NЦ, (9.13)

де С — загальні витрати за певний період часу;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

Сз.о — змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Сп — постійні витрати за розрахунковий період, грн.;

В — обсяг виробництва і продажу в грошовому виразі (дохід), грн.;

Ц — ціна одного виробу, грн.

Графічна інтерпретація цих функцій показана на рис. 10.1. Нелінійні залежності витрат (С) і обсягу продажу (В) від кількості продукції (N) дуже ускладнюють аналіз і на практиці фактично не застосовуються.

У процесі ВВП-аналізу обчислюються й аналізуються такі показники:

– маржинальний прибуток (збитки);

– коефіцієнт маржинального прибутку;

– рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості);

– рівень безпеки операційної діяльності;

– обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість;

– операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

При ВВП-аналізі важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина – коефіцієнт маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям, або внеском у прибуток, обчислюється за формулою

Пм = В – Сз, (9.14)

де Пм — величина маржинального прибутку за певний період, грн.;

Сз — змінні витрати за цей самий період.

Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:

Пм = Сп + П, (9.15)

де П — операційний прибуток, грн.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею

П = Пм – Сп. (9.16)

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат Сп, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля – Сп→0, прибуток прямує до маржинального прибутку — П→Пм.

Ці закономірності цінні при аналізі впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

м = DВ – DСз, (9.17)

DП = DВ – (DСз + DСп). (9.18)

Оскільки DСп = 0, то DП = DВ – DСз = DПм. (9.19)

Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника — коефіцієнта маржинального прибутку.

, (9.20)

де kп.м — коефіцієнт маржинального прибутку.

Коефіцієнт kп.м показує частку Пм у виручці від продажу продукції. Якщо, наприклад, виручка В = 200 000 грн., а змінні витрати Сз = 120 000 грн., то

 

Це означає, що на одну гривню виручки припадає 40 коп. маржинального прибутку. При зростанні обсягу виробництва на кожну додаткову гривню виручки підприємство одержує 40 коп. маржинального і відповідно операційного прибутку. І навпаки, при зменшенні обсягу виробництва в такій самій пропорції зменшується прибуток.

За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку – величина постійна. Тому приріст (зменшення) прибутку можна визначити так:

DП = DВkп.м. (9.21)

Якщо передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60 000 грн. при kп.м = 0,4, то матимемо приріст прибутку на 24 000 грн. (60 000 × 0,4).

 

5. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності

Операційна діяльність щодо виготовлення продукції або надання послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг), тобто дохід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще називають точкою беззбитко­вості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва — точка беззбитковості — розмежовує сфери збиткового (ділянка 1) і прибуткового (ділянка 2) виробництва, як це показано на рис. 9.1 і рис. 9.2.

Через наявність постійних витрат (Сп) виробництво продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості Nб) є збитковим, оскільки загальні витрати (сума змінних і постійних (С)) більші за виручку — С > В. Сфера збиткового виробництва (Nзб) на графіках перебуває в межах 0 ≤ Nзб < Nб.

 

Рис.9.1. Динаміка витрат (С),виручки (В) та точка беззбитковості (Nб) Рис.9.2. Динаміка прибутку (збитків) залежно від обсягу виробництва

Зі зростанням обсягу виробництва за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, тобто Сзо < Ц, збитки зменшуються, і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю. Це добре видно на графіках рис. 9.1 і рис. 9.2. На рис. 9.1 точка беззбитковості визначена графічно.

На практиці беззбитковий обсяг виробництва обчислюється, як правило, аналітично. Необхідна для цього формула виводиться досить просто. У точці беззбитковості виручка дорівнює сукупним витратам, тобто:

NбЦ = NбСзо + Сп. (9.22)

Звідси маємо відому формулу:

.(9.23)

У чисельнику цієї формули постійні витрати, у знаменнику — маржинальний прибуток на одиницю продукції (питомий маржинальний прибуток).

У стартовий період роботи підприємства, коли N = 0, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу виробництва і продажу на один виріб, DN = 1, збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток (Ц – Сз.о). Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

Беззбитковий обсяг виробництва за формулою (10.13) визначається у натуральному виразі. Це найбільш прийнятно для однопродуктового виробництва. У багатопродуктовому виробництві в цьому разі виникає проблема розподілу постійних витрат між виробництвом окремих продуктів. Тому за цих умов частіше визначають загальний обсяг беззбиткового виробництва у грошовому виразі, тобто в обсязі виручки В.

Для виведення формули обчислення беззбиткового обсягу виробництва у грошовому виразі скористаємося формулою (9.23), помноживши ліву і праву її частини на ціну виробу Ц. У результаті матимемо

(9.24)

Оскільки NбЦ = Вб, а – це коефіцієнт маржинального прибутку (kп.м), то

(9.25)

Можна вивести цю формулу і на основі таких співвідношень. У точці беззбитковості

Вб = Сз + Сп,

де Сз — змінні витрати на весь обсяг продукції, грн.

Виразимо залежність змінних витрат від обсягу виробництва, скориставшись для цього коефіцієнтом маржинального прибутку:

,

Сз = В – Вkп.м.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  8. Аграрне виробництво і його особливості
  9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  10. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
  11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
  12. Аналіз грошових активів підприємства.




Переглядів: 1161

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Добування. | Види банківських ризиків та їх характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.062 сек.