• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Транспортне страхування

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.

ü Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.

Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.

§ Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.

Широке поширення угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Инкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СИФ. “Инкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.

§ Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.

§ Угоди ФОБ одержали свою назву від англійського вираження “вільно на борті” (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний занурити товар на борт судна, якого повинний зафрахтувати покупець. Він же повинний застрахувати товар на час перевезення, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.

§ Угоди ФАС – від англійського вираження “вільно уздовж чи борта вільно уздовж борта судна” (free alongsіde shіp). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов’язаний занурити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетинання борта судна, а по угоді ФАС продавець доставляє вантаж на причал до борта судна і подальша відповідальність за вантаж з його знімається.

Договір морського страхування вантажів підлягає укладанню на підставі письмової заяви страхувальника, у якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, вид упакування, число місць, маса вантажу, номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів; найменування, рік будівлі, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування. Усі ці дані необхідні для визначення відповідності даного перевезення вантажів до визначеної групи, що передбачає для різних вантажів визначені вимоги до упакування, укладанню на судні, до самого судна і т.п. Ці групи в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи. Їм відповідають розроблені групи тарифних ставок.

Умова з відповідальністю за всі ризики є найбільш широкою, але аж ніяк не покриває “усі ризики”. Виключення з цієї універсальної відповідальності складають збитки, що виникають внаслідок: воєнних дій (військових заходів) і їхніх наслідків; народних хвилювань і страйків; конфіскації, реквізиції, арешту вантажу чи транспортного засобу, їх протиправного захоплення; прямого-непрямого впливу атомного вибуху, радіоактивного зараження, пов’язаного з будь-яким застосуванням атомної енергії і використання матеріалів, що розщеплюються; наміру чи грубої необережності страхувальника чи його представника, а також внаслідок порушення ким-небудь з них встановлених правил перевезення, пересилки і збереження вантажів та ін. Не відшкодовуються також різного роду непрямі збитки.

Умова страхування з відповідальністю за приватну аварію на відміну від першої має твердий перелік ризиків, по яких страховик несе відповідальність. Природно, обсяг відповідальності страховика тут менше. З відповідальності по цій умові точно також виключаються ризики, що не покриваються умовою “Усі ризики”.

Умова страхування без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи – по переліку страхових випадків, при яких підлягають оплаті збитки, і по сукупності виключень зі страхового покриття в цілому збігаються з умовами з відповідальністю за приватну аварію. Різниця полягає в тому, що по останній умові страховик у звичайних умовах несе відповідальність тільки за випадки повної загибелі усього чи частини вантажу, а за ушкодження вантажу відповідає лише у випадку якої-небудь події (у цілому іменованими катастрофою) із транспортним засобом (судном).

При всіх трьох умовах страховик відшкодує збитки і витрати по загальній аварії, а також необхідні і доцільно зроблені витрати по порятунку вантажу і по зменшенню збитку.

Під аварією звичайно прийнято розуміти будь-як поломки, що можуть відбутися з устаткуванням і спорудженнями на суші; із транспортними засобами на море: поломки, вибухи, пожари, зіткнення суден, посадка на мілину і т.п. У морському праві слово “аварія” одержало інше тлумачення: під аварією розуміється не саму подію, а збитки і витрати, заподіяні цією подією морському підприємству. Ці збитки поділяються на збитки загальної аварії, що розподіляються між всіма учасниками морського підприємства, і приватної аварії, що падають на власника ушкодженого майна.

Збитком по загальній аварії визнаються збитки, понесені внаслідок зроблених навмисно, розумно і надзвичайних витрат, внесків чи пожертвувань з метою порятунку судна, фрахту і перевезених на судні вантажів від загальної для них небезпеки. Таким чином, для того щоб збиток був визнаний загальною аварією, необхідні чотири умови: навмисність, розумність, надзвичайність і ціль дій – порятунок вантажу, судна і фрахту від загальної небезпеки. Якщо не виявиться хоча б однієї з цих умов, збиток буде визнаний приватною аварією. До загальної аварії будуть віднесені:

– збитки, “викликані викиданням за борт вантажу і устаткування судна, а також збитки від ушкоджень судна і вантажу при вживанні заходів для загального порятунку, зокрема, внаслідок проникнення води в трюм через люки, відкриті для викидання вантажу, чи через інші зроблені для цього отвори”;

– збитки, викликані гасінням виниклої на судні пожежі, але до них не будуть віднесені збитки від згорілих вантажів, що є приватною аварією їхнього власника;

– витрати і збитки, зв’язані зі змушеним заходом судна в порт-притулок.

Збитки загальної аварії розподіляються між судном, вантажем і фрахтом пропорційно їхньої вартості. Кожний зі страховиків вантажу, судна чи фрахту відповідно беззастережно відшкодовує падаючу на нього частку збитків.

Наявність загальної аварії визначається диспашерами, що також розподіляють пов’язані з нею витрати. Розрахунок по розподілі загальної аварії називається диспашею і складається диспашерами за заявою зацікавлених сторін. Загальна вартість майна, що бере участь у покритті збитку по загальній аварії, називається контрибуційним капіталом.

Усі збитки, що не підпадають під визначення загальної аварії, відносяться до збитків по приватній аварії. Ці збитки несе власник того майна, на яке вони випали, чи той, хто відповідає за їх заподіяння.

Страховик, як правило, несе відповідальність за збитки тільки в межах страхової суми. Однак збитки загальної аварії відшкодовуються навіть у тих випадках, коли загальна сума виплат може перевищити страхову суму. Страховик страхує відповідальність судновласників за загибель, ушкодження і нестачу вантажу чи іншого майна, перевезеного судном, що страхується. При цьому правила страхування передбачають можливість вибору страхового покриття:

– відповідальність за загибель і нестачу вантажу;

– відповідальність за ушкодження вантажу. На практиці звичайно судновласники страхують ризик не збереження вантажу в повному обсязі на умовах обох частин.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленої страхувальником, але не понад вартості, зазначеної в перевізних документах. Договір страхування може укладатися як за місцем перебування вантажу, що відправляється, так і в місті його одержання.

У заяві про укладання договору повинні бути зазначені наступні зведення:

– точна назва, рід упакування, число місць і вага вантажу;

– номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів;

– вид транспорту (при морському перевезенні – назва, рік будівлі і тоннаж судна);

– спосіб відправлення вантажу (у трюмі чи на палубі, навалом, насипом, наливом);

– пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу;

– дата відправлення вантажу;

– вартість вантажу (страхова сума);

– вид страхової відповідальності (умови страхування).

За рішенням страхової організації договір може укладатися з оглядом майна і складанням його опису, в якому у залежності від виду вантажу указуються: найменування й інвентарний номер (якщо він мається), кількість, ціна, марка, рік випуску, номер технічного паспорта і загальна вартість. Страхувальник зобов’язаний, як тільки йому стане відомо, повідомити страхової організації про всі істотні зміни ступеня ризику.

Страхова організація має право з урахуванням цих змін переглянути умови страхування чи зажадати сплати додаткового внеску. Якщо страхувальник не погодиться на зміни умов страхування чи відмовиться від сплати додаткового платежу, договір страхування припиняється з моменту настання змін у ризику з наступним поверненням частини платежу за час, що залишився до закінчення терміну страхування.

Ставки страхових платежів диференціюються по видах транспортування і типам страхової відповідальності. Під час перевезення водяним транспортом ставки залежать також від місця перебування вантажів – у трюмі чи на палубі. Страхова організація може збільшувати чи знижувати ставки, коли це обумовлюється умовами перевезення, відстанню і напрямком, станом транспортних засобів і інших факторів.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний прийняти всі можливі міри до рятування ушкодженого вантажу, а також до забезпечення права страхової організації на регрес до винної сторони. Протягом доби, як стало відомо про страховий випадок, необхідно повідомити страхову організацію. Остання повинна не пізніше трьох днів після одержання відповідних документів приступити до складання страхового акта і визначення збитку. Збиток відшкодовується відповідно до принципу пропорційної (часткової) відповідальності, тобто виходячи з вартості загиблого (зниклого) і ступеня ушкодження збереженого вантажу. За згодою сторін вантаж може бути застрахований і на інших умовах, у тому числі від додаткових ризиків. Зміст спеціальних ризиків відбивається в особливих умовах договору страхування і може включатися в обсяг страхової відповідальності.

Ставки страхових платежів (премії) залежать від багатьох факторів: характеру вантажу, його розміщення і якості його упакування, виду перевізних засобів, часу року, умов у портах навантаження і вивантаження, територіального розміщення портів і інших постійних чи тимчасових факторів.

Українські акціонерні компанії (приміром , акціонерна страхова компанія “Энерго-полис” м. Київ, українсько-австралійська страхова компанія QBE-UGPB Іnsurance) за бажанням продавців і покупців можуть страхувати вантажі не тільки по названих власних правилах, але і на умовах Інституту лондонських страховиків.

ü Страхування транспортних засобів.

Засоби транспорту, як і домашнє майно, можуть бути застраховані тільки в добровільній формі. На страхування приймаються такі автотранспортні засоби і водяні маломірні судна, що підлягають державної реєстрації у встановленому порядку.

Одночасно з транспортним засобом можуть бути застраховані: водій і пасажири, додаткове устаткування і приналежності до транспортного засобу, що не входять у його комплект відповідно до інструкції заводу-виготовлювача; багаж, перевозимий як на засобі транспорту, так і на його причепі.

При цьому при страхуванні мототранспортного засобу страхувальник має досягти шістнадцятилітнього віку, а інших видів транспорту вісімнадцятилітнього віку. Транспортний засіб повинен належати йому на праві особистої власності, або узято їм в оренду (напрокат), або отримано через органи соціального забезпечення у встановленому порядку, або страхувальник має від власника нотаріально оформлену доручення на право користування (розпорядження) даним транспортним засобом (довірена особа).

Свій ризик (майновий інтерес) можуть застрахувати одночасно всі зазначені вище особи, що експлуатують даний засіб транспорту.

Страхування засобів транспорту проводиться на випадок настання перерахованих нижче страхових подій (ризиків) у чотирьох варіантах, що передбачають по вибору страхувальника повне чи часткове покриття збитку, заподіяного ушкодженням, знищенням чи утратою транспортного засобу.

У першому варіанті передбачається повне покриття збитку, викликаного будь-якою подією, за винятком ушкодження шин при зносі протектора вище припустимого по розміру малюнка протектора, технічного браку чи відновлених шляхом наварки протектора.

Другий варіант (передбачається часткове покриття) – відшкодовується збиток, нанесений у результаті стихійного лиха, пожежі, вибуху, дорожньо (водно) - транспортної події (крім ушкодження шин, якщо при цьому транспортному засобу не заподіяні інші ушкодження), викрадення, спроби викрадення, включаючи крадіжку окремих частин і деталей транспортного засобу.

Третій варіант (часткове покриття) – відшкодовується збиток, заподіяний у результаті стихійного лиха, дорожньо (водно) - транспортної події (за винятком бою стекол чи ушкодження шин, якщо при цьому транспортному засобу не заподіяні інші ушкодження), викрадення.

Четвертий варіант (також часткове покриття) передбачає покриття збитку, причиненого пожежею, вибухом, дорожньо (водно) - транспортною подією (крім бою стекол чи ушкодження шин, якщо при цьому транспортному засобу не заподіяні інші ушкодження).

Незалежно від варіанта страхування не відшкодовуються збитки, що відбулися в результаті воєнних дій, уведення воєнного стану, цивільних хвилювань, радіоактивного забруднення.

Страховим тарифом, чи тарифною ставкою, є або грошова плата з 100 грошових одиниць страхової суми в рік, або процентна ставка від сукупної страхової суми на визначену дату.

Читайте також:

1. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
2. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
3. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
4. Види і форми страхування
5. Види майнового страхування
6. Види майнового та особистого страхування
7. Види особистого страхування
8. Види страхування
9. Види страхування
10. Види страхування життя
11. Види страхування.
12. Виправлення помилок у звітності страхувальників по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Переглядів: 913