• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародна правосуб'єктність нації

Прийняття Статуту ООН значно вплинуло на розвиток міжнародного права. Цілі Організації Об'єднаних Націй, закріплені у Статуті, вимагають від її членів "розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів" (п. 2 ст. 1). Розвиваючи цей принцип, Статут проголошує також розвиток міжнарод­ного економічного і .соціального співробітництва "з метою створення умов стабільності і благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями" (ст. 55).

З прийняттям Статуту ООН право народів і націй на самовизначення стало загальновизнаною нормою міжнародного права. Ця норма не раз підтверджувалася й у наступних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, наприклад, у резолюції 3236 (XXIX) від 22 листопада 1974 р. з питання про Палестину, де, зокрема, підкреслюється, що палестинський народ має право на самовизначення без зовнішнього втручання і право на національну незалежність і суверенітет. У резолюції підкреслено всеосяжний характер принципу самовизначення.

Водночас, визнаючи і стверджуючи право кожного народу і нації на самовизначення аж до відокремлення й утворення самостійної держави, сучасне міжнародне право не зумовлює питання про політичний і юридичний статус того чи іншого народу або нації, а лише наділяє їх суб'єктивним правом на самовизначення. Народ або нація стають суб'єктами певних міжнародних правовідносин і тим самим суб'єктами міжнародного права.

Декларація ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам від 14 грудня 1960 р. відобразила загальне прагнення, економічно і політично залежних націй і народів у другій половині XX ст. до свого суверенітету. У декларації підкреслювалося, що недостатня політична, економічна й соціальна підготовленість або недостатня підготовленість у галузі освіти "ніколи не повинна використовуватися як привід для затримки у наданні незалежності".

Відповідно до сформованої доктрини сучасного міжнародного права визнання міжнародної правосуб'єктності народів і націй, які борються за своє визволення, означає потенційно визнання міжнародної правосуб'єктності держави, що створюється. Нормативний зміст принципу рівності і самовизначення народів міститься у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 24жовтня 1970 р; У ній, зокрема, зазначається, що на підставі принципу рівноправності і самовизначення народів, закріпленого в Статуті, усі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати , свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана шанувати це право відповідно до положень Статуту. Створення суверенної і незалежної держави способом здійснення народом права на самовизначення.

У наш час, коли з колоніалізмом переважно покінчено, першорядного значення набуває інший аспект права народів на самовизначення, а саме їхнє право вільно, на свій розсуд, без втручання ззовні здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток. Якщо при цьому виходити з того, що суб'єкт права - це сторона, що не тільки бере участь, а й здатна брати участь у правовідносинах, то нація як носій права на самовизначення є суб'єктом міжнародного права незалежно від того, чи домагається вона самостійної державності чи ні, Ця міжнародна правосуб'єктність народів переконливо реалізувалася в серпні 1991 р. шляхом проголошення незалежності, наприклад, пострадянських республік. А Україні таке рішення було підтверджено підсумками всенародного референдуму 1 грудня 1991 р., що виявив єдність волі і мети українського народу.

Динаміка суспільного розвитку кінця XX ст. ще раз переконливо засвідчила, що міжнародна правосуб'єктність народів і націй у процесі реалізації права на самовизначення має неоціненне значення. Більше того, вона постійно реалізується у міжнародних правовідносинах сьогодення, вказуючи на обов'язковість поваги права народів на політичне, соціальне та етнонаціональне самовизначення.

Переглядів: 1214