МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Стратегія диференціаціїЛітература 1. Ансофф И. Стратегічне керування: Сокр. пер. с англ. /Науч. ред. і авт. предисл. Л. И. Евенко. – М.: Економіка, 1989. – С. 86-179. 2. Виханский О. С. Стратегічне керування: Підручник. – 2-і изд., перераб. і доп. – М.: Гардарика, 1998. – С. 87-95. 3. Томпсон А. А.., Стрикленд А. Дж. Стратегічний менеджмент. Мистецтво розробки і реалізації стратегії: Підручник для вузів / пров. з англ. під ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовій. – М.: Банки і біржі, Юнити, 1998. – С. 204-261. 4. Шершньова З. Є, Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник – К.: КНЕУ, 1999. – С. 120-143. 5.1 П'ять загальних стратегій конкуренції
Стратегія конкуренції компанії містить у собі підходи до бізнесу й ініціативи, що вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Конкурентна стратегія компанії звичайно передбачає як наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуації на ринку. Конкурентна стратегія зв'язана винятково з планами посібника з ведення конкурентної боротьби і наданню додаткових цінностей для покупців. П'ять варіантів підходів до стратегії конкуренції компанії приведені нижче: 1. Стратегія лідерства по витратах передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги, що залучає більшу кількість покупців. 2. Стратегія широкої диференціації спрямована на додання товарам компанії специфічних рис, що відрізняються від товарів фірм-конкурентів, що залучає більшу кількість покупців. 3. Стратегія оптимальних витрат дає можливість покупцям одержати за свої гроші велику цінність за рахунок сполучення низьких витрат і широкої диференціації продукції. Завдання полягає в тім, щоб забезпечити оптимальні (найнижчі) витрати і ціни щодо виробників продукції з аналогічними рисами і якістю. 4. Сформульована стратегія, або стратегія ринкової ніші, заснована на низьких витратах, орієнтована на вузький сегмент покупців, де фірма випереджає своїх конкурентів за рахунок більш низьких витрат виробництва. 5. Сформульована стратегія, або стратегія ринкової ніші, заснована на диференціації продукції, ставить своєю метою забезпечення представників обраного сегмента товарами або послугами, що найбільше повно відповідають їх смакам і вимогам. 5.2 Стратегія низьких витрат
Ціль складається в створенні стійкої переваги по витратах над конкурентами, що пропонують низькі ціни, і потім використання його як основи для боротьби з конкурентами шляхом завойовування частки ринку по їх цінах або витягу додаткового прибутку від продажу товарів за ринковими цінами. Для досягнення переваги по витратах загальні витрати виробництва фірми по всьому ланцюжку цінностей повинні бути менше сукупних витрат конкурентів. Є два шляхи досягнення цього: · Робити роботу краще, ніж конкуренти, ефективно здійснюючи операції у внутрішньому ланцюжку цінностей і керуючи факторами, що визначають рівень витрат у ланцюжку цінностей. · Виправити ланцюжок цінностей компанії аж до об'єднання операцій або відмовлення від високо витратних дій у ланцюжку цінностей. Величина витрат фірми визначається станом витрат у кожній ланці її загального ланцюжка цінностей. Основні показники витрат, що визначають загальні витрати в кожній ланці поділяються на двох категорій: 1) структурні показники витрат, що залежать в основному від економічної природи бізнесу, яким займається компанія; 2) функціональні показники, що залежать безпосередньо від того, наскільки успішно йдуть справи усередині фірми. Керування витратами (структурні складові): 1. Економія або втрати на масштабах виробництва. 2. Ефект кривої навчання і досвіду. 3. Зв'язок з іншими видами діяльності в ланцюжку цінностей. 4. Спільне використання можливостей різними виробничими одиницями усередині підприємства. 5. Вигоди вертикальної інтеграції в порівнянні з винесенням за межі компанії визначених видів діяльності. 6. Залежність від географічного положення. Керування витратами (майстерність виконання): 1. Переваги і недоліки першопрохідників. Іноді перший товарний знак (брэнд) на ринку можна створити і затвердити значно дешевше, ніж це буде коштувати послідовникам - бути першопрохідником нерідко вигідніше, ніж йти з запізненням. 2. Відсоток завантаження потужностей. 3. Стратегічні вибори і виробничі рішення. 4. Удосконалювання ланцюжка цінностей. Основні шляхи, по яких компанії можуть досягти переваги по витратах за рахунок перегляду своїх ланцюжків цінностей, полягають у наступному: · спрощення розробки товару; · видалення надмірностей і речення товару або послуги без непотрібних прикрас; · використання більш простий, менш капіталомісткої або більш раціональної технології; · перебування шляхів для усунення використання дорогих матеріалів і комплектуючих виробів; · перенос виробничих потужностей ближче до споживача/постачальникові, тому що постачання матеріалів і відвантаження продукції впливають на витрати. Менеджери, що збираються проводити стратегію забезпечення низьких витрат, повинні скрупульозно досліджувати кожну витратну операцію й установити, що саме створює витрати і керувати витратами (у кожній ланці ланцюжка цінностей), знижуючи їхній рік за роком.
Стратегії диференціації стають привабливим конкурентним підходом у міру того, як споживчі запити і переваги стають різноманітними і не можуть більш задовольнятися стандартними товарами. Успішна диференціація дозволяє фірмі: · установити підвищену ціну на товар/послугу; · збільшити обсяг продажів; · завоювати лояльність покупців до своєї товарної марки. Диференціація проходить успішно, якщо витрати по її проведенню покриваються за рахунок збільшення ціни на обновлений і змінений товар. Підходи компанії до диференціації можуть бути різноманітними: відмітні смакові якості, специфічні властивості, доставка невеликих поштових відправлень по території протягом ночі, постачання запасних частин не більш, ніж за 48 годин по усім світі й у випадку порушення термінів - постачання безкоштовно, престижність і отличимость, якість виконання. Найбільш загальні моменти, коли існує можливість диференціації, зв'язані з наступними ланками ланцюжка цінностей: 1. Матеріально-технічне забезпечення тих ланок, що роблять самий сильний вплив на якість кінцевого продукту компанії. 2. Дії, зв'язані зі створенням товару на базі нових досліджень і розробок, дозволяють потенційно поліпшити дизайн виробу і його характеристики, скоротити час розробки нових моделей, забезпечити безпека виробу, вторинну переробку використаних товарів і поліпшити охорону навколишнього середовища. 3. Виробничий процес, орієнтований на дослідження і розробки, дозволяє виробникам використовувати більш зроблені технології. 4. Удосконалювання виробничого процесу дозволяє скорочувати шлюб, запобігати передчасне ушкодження виробів, збільшувати термін життя товару. 5. Забезпечення відвантажень і дії по розподілі продукції дозволяють прискорити постачання, більш акуратно виконувати замовлення, скоротити складські площі і знизити запаси готової продукції. Існує три підходи до створення купівельної цінності. Один з них полягає в тому, щоб розробити такі характеристики й особливості товару, що знизяться сукупні витрати покупця по використанню продукції компанії. Другий підхід складається в створенні таких особливостей товару, щоб підвищувалася результативність його застосування споживачем. Третій підхід складається в доданні товарові чорт, що підвищують ступінь задоволення споживачів, але не за рахунок економії, а яким-небудь іншому образом. Розробка компанією Goodyear нової шини для дощової погоди підвищила стійкість автомобіля на мокрому асфальті.
5.4 Стратегія оптимальних витрат
Стратегія орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їхні гроші. Це має на увазі стратегічну орієнтацію на низькі витрати, одночасно надаючи покупцеві трохи більше, ніж мінімально прийнятні якість, обслуговування, характеристики і привабливість товару. Ідея складається в створенні підвищеної цінності й одночасно переконанні покупців у розумності ціни. Конкурентна перевага виробника з оптимальними витратами складається в близькості по ключових параметрах "якість - обслуговування - характеристики - привабливість" до конкурентів, з одного боку, і перевазі над ними по витратах, з іншої. 5.5 Сформульовані стратегії низьких витрат і диференціації
На відміну від стратегії диференціації і лідерства по витратах сформульовані стратегії орієнтовані на вузьку частину ринку. Ціль полягає в тому, щоб краще виконувати роботу з обслуговуванню покупців цільового сегмента. У даній стратегії можна досягти переваги, якщо (1) мати більш низькі, чим у конкурентів, витрати на заданій ринковій ніші, (2) мати можливість запропонувати споживачам даного сегмента щось відмінне від конкурентів. Коли фокусування доцільне? Сформульовані стратегії стають привабливими, коли виконується більшість наступних умов: · сегмент занадто великий, щоб бути прибутковим; · сегмент має гарний потенціал для росту; · сегмент не є критичним для успіху більшості конкурентів; · компанія, що використовує стратегію фокусування, має досить навичок і ресурсів для успішної роботи на сегменті. Читайте також:
|
||||||||
|