Стадії укладання договорів.

Одним з основних етапів розробки договору є перемови стосовно узгодження тексту договору. Форма прийняття договору визначається в процесі переговорів, а якщо договір приймається в рамках міжнародної конференції – правилами процедури.

Прийняття тексту договору найчастіше здійснюється голосуванням. Тексти двосторонніх угод приймаються одноголосно. Багатосторонні договори можуть прийматися шляхом консенсусу (без голосування) або ²/з голосів. Консенсуальна форма активно застосовувалася при підготовці Заключного акту наради в Хельсінкі (1975 р.).

Встановлення автентичності тексту.Після завершення перемов настає необхідність зафіксувати той факт, що оновлений текст є остаточним і подальшим змінам не підлягає. Це називають встановленням автентичності договору. Автентичність тексту двосторонньої угоди може встановлюватися шляхом парафування, тобто постановки уповноваженими особами своїх ініціалів. Крім цього застосовуються інші способи встановлення автентичності тексту багатосторонніх договорів: включення тексту договору до заключного акту міжнародної конференції, прийняття міжнародною організацією спеціальної резолюції, яка відкриває договір для підписання, тощо. Часто стадія встановлення автентичності збігається з підписанням договору.

Підписання договору є найважливішим способом вираження згоди держави на обов'язковість для нєї договору, якщо він не вимагає подальшої ратифікації. Воно дає також право державі, яка підписала договір, зробити його ратифікацію, приєднання.

Ратифікація — це затвердження договору вищим органом державної влади, внаслідок чого він здобуває обов'язкову для цієї держави силу. У відповідності до ст. 14 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. згода держави на обов'язковість для нєї договору виражається ратифікацією, якщо: а) договір передбачає, що така згода виражається ратифікацією; б) держави, які беруть участь у переговорах, домовилися про необхідність ратифікації; в) представник держави підписав договір під умовою ратифікації; г) намір держави підписати договір під умовою ратифікації випливає з повноважень її представника або був виражений під час перемов.

Учасники двосторонньої угоди обмінюються ратифікаційними грамотами, грамоти багатостороннього договору здаються державі-депозитарію, визначеній учасниками договору.

Затвердження (прийняття) означає схвалення договору тим органом, до компетенції якого входить його укладання. Затверджуються тільки ті договори, що не підлягають ратифікації та передбачають необхідність їхнього затвердження.

Застереження— одностороння офіційна заява держави під час підписання, ратифікації, прийняття або затвердження нею міжнародного договору або приєднанні до нього, за допомогою якої держава бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору стосовно їхнього застосуванні до даної держави.

Застереження не може бути зроблено, якщо: а) дане застереження забороняється договором; б) договір передбачає, що можна робити лише певні застереження, до числа яких дане застереження не входить;
в) застереження є несумісним з об'єктом та цілями договору.

Право на застереження є суверенним правом кожної держави. Воно дає можливість стати учасником договору державам, які приймають основні положення договору, його об'єкт та цілі, але в силу різних причин не можуть погодитися з цільними, найчастіше другорядними, частинами договору.

Застереження та заперечення проти нього повинні бути зроблені в писемній формі та доведені до відома договірних держав - учасниць договору або держав, що мають право стати ними. Якщо застереження зроблено під час підписання договору, що підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню, воно зазвичай міститься у ратифікаційній грамоті, у протоколі про обмін іздавання на збереження ратифікаційних грамот або ж в інших спеціальних документах. Держава - учасниця договору може в будь-який час зняти застереження або заперечення проти нього.

Депозитарій.Депозитарієм є зберігач оригіналу багатостороннього договору й усіх документів, які до нього відносяться (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про прийняття, приєднання, денонсацію).

Депозитарієм може бути одна або кілька держав, міжнародна організація або головна адміністративна посадова особа організації (наприклад, Генеральний секретар ООН є депозитарієм Пактів про права людини 1966 р.).

Якщо депозитаріями є кілька держав (наприклад, за Договором про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963 р. депозитаріями є уряди Російської Федерації, Великобританії та США), то можна здати документи, які стосуються даного договору, одному з зазначених урядів.

Права й обов'язки депозитарія встановлені Віденською конвенцією 1969 р. (ст. 77), але іноді вони визначаються у самому багатосторонньому договорі.

Функції депозитарія полягають:

а) у збереженні оригінального тексту багатостороннього договору і переданих депозитарієві повноважень;

б) у підготовці засвідчених копій з оригінального тексту і підготовці будь-яких інших текстів договору на таких інших мовах, що можуть бути передбачені договором, а також у перепровадженні їх учасникам і державам, які мають право ставати учасниками договору;

в) в одержанні підписів під договором, в інформуванні учасників про документи, повідомлення, що відносяться до договору;

г) в інформуванні держав про те, коли необхідна кількість ратифікаційних грамот або документів про прийняття, приєднання тощо, необхідних для набуття договором чинності, було отримана або денонсована;

д) у реєстрації договору в Секретаріаті ООН.

Реєстрація. Важливою стадією укладання міжнародних договорів є реєстрація. Питання про доцільність реєстрації договору вирішують самі держави-учаснці. Згідно зі ст. 102 Статуту ООН будь-який договір, укладений будь-яким членом Організації може бути зареєстрований у Секретаріаті ООН, який внесе зареєстрований договір до спеціального реєстру й опублікує його.

Секретаріат ООН опублікував на 1 січня 1998 р. понад 1000 договорів у «Збірці договорів ООН». Відмова від реєстрації договору в Секретаріаті ООН не дозволяє сторонам посилатися на нього в суперечці, що розглядається в системі органів мирного вирішення спорів, зокрема в Міжнародному суді.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правоздатність укладати договори. Сторони в договорах.	\|	Форма та структура договорів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.