Повернемося до . За визначенням . І – магнітний момент одиниці об’єму. , - магнітна сприйнятливість чисельно дорівнює магнітному моменту одиниці об’єму речовини, внесеної в магнітне поле з одиночною напруженістю.
- характеризує властивість речовин сприйняти дію зовнішнього магнітного поля.
Величини і m характеризують з протилежних сторін взаємний вплив речовини і один на одного.
- характеризує вплив поля на речовину, який виявляється в зміні (появі) магнітному моменту речовини.
m - характеризує вплив середовища на магнітне поле, що виявляється в зміні напруженості поля Н до величини індукції В, тобто збуджуючи поле має напруженість Н, а в речовині воно перетворюється в .
Згідно з величиною і знаком розрізняють Д, П, Ф.
Якщо < 0 тобто m < 1 – Діелектрик х < 0
> 0 тобто m > 1 – Парамагнетик 10-2¸10-6
>> 0 тобто m >>1 – Феромагнетик 105¸106
Те, що < 0 говорить про те, що вектор намагніченості у Д. – протилежний намагнічуючому полю (У Ф. – вони одно направлені, що виявляється в підсиленні поля).
До діамагнетиків належать речовини, магнітні моменти атомів і молекул яких при відсутності зовнішнього магнітного поля дорівнюють нулю.
Діамагнетиками є інертні гази, більшість органічних сполук, багато металів (вісмут, цинк, золото, мідь, срібло, ртуть та ін.), смоли, вода, скло тощо.
В діамагнетиках орбітальні магнітні моменти всіх електронів атома чи молекули взаємно компенсують один одного.