Початковий етап

Лекція 2. Історія розвитку туризму

Індустрія туризму є досить молодою галуззю бізнесу, але насправді, туризмом люди займалися з найдавніших часів: подорожі з метою торгівлі, завоювань, поширення релігійних учень, пізнавальні подорожі та екскурсії, виїзди за місто міських жителів і поїздки в міста сільських, оздоровчі подорожі тощо урізноманітнювали життя віддавна.

Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини. 3000 років до н.е. стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. Ранні фінікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колонії та розвивати торгівлю.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Залежно від мотивації подорожей, способу подорожей і розвитку транспортних засобів, кількості подорожуючих й охоплення туризмом різних верств суспільства історичний шлях розвитку туризму можна поділити на чотири етапи:

· до 1841 р. - початковий етап;

· з 1841 р. до 1914 р. - етап становлення туризму як галузі;

· з 1914 р. до 1945 р. – етап формування індустрії туризму;

· з 1945 р. до наших днів – монополізація туристичної індустрії.

Використання знарядь праці і спільне добування їжі об'єднують людей у громади. Досить обмежена територія проживання громади зумовлює необхідність дослідження прилеглих і віддалених територій для пошуку найзручніших місць для житла, мисливських і рибальських районів, лісів і галявин для збору плодів і тощо.

Необхідно відмітити про подорожі часів Римської імперії. Близько 200 років до н.е. римляни почали свої завойовницькі походи, подорожуючи на кораблях, конях, у колісницях та пішки. Заможні римляни вирушали в Єгипет і Грецію: до місць купання, поклоніння та морських курортів. Римські мандрівники цікавилися історією і релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами. Вони відвідували Єгипет, щоб побачити піраміди, які приваблюють і сучасних туристів.

Крім щоденних потреб починає діяти і проста людська цікавість. Чималу роль тут відіграє розвиток мови. Розповіді мисливців і розвідників про чужі землі, невідомі береги і долини, ріки і озера штовхають найбільш допитливих і активних членів громади на стихійні чи швидко сплановані екскурсії і походи. Процес пізнання довкілля тісно пов’язаний із подорожами. Однак говорити про якусь систему в організації подібних походів поки ще не доводиться.

Поділ суспільства на вільних і рабів, розвиток товарно-грошових відносин, поділ праці і поява осіб, не зайнятих чи частково зайнятих у суспільному виробництві та управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і загальної культури — це головні з безлічі факторів, що спонукали людей до поїздок і подорожей. Розвиток обміну і торговельних зв’язків вимагав достовірної і докладної інформації про інші країни, їх населення та звичаї. Першими мандрівниками фактично були купці.

Крім пізнавальних цілей, поїздки починають переслідувати й інші цілі:

- з розвитком культури – скульптури, архітектури, живопису, - з’явилися шедеври, які багато людей прагнули побачити на власні очі і долали задля цього значні відстані;

- саме в цей період починається бурхливий розвиток різних релігій, однієї з цілей туризму стає паломництво. Прочани різних конфесій, маючи за мету поширювати свою релігію, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі подорожі;

- пізнаючи навколишнє середовище, людина відкривала цілющі властивості природних джерел, місць з унікальним кліматом, що ставали об'єктами нового виду туризму — рекреаційного і приваблювали можливостями відпочинку, лікування, відновлення сил, здоров'я і втраченої душевної рівноваги;

- розвиток фізичної культури і спорту, людське прагнення різноманітних видовищ і дійств вимагали організації спортивних змагань, будівництва спеціальних місць для їх проведення, у яких могли розміститися атлети та глядачі. Відповідно виникає і новий вид туризму – спортивний.

Незважаючи на розвиток напрямів, розширення цілей і будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг, паломництва туризм ще не набув комерційної спрямованості. Комерційні заходи окремих осіб чи установ, що допомагають провести вільний час, зробити релігійні процедури чи підлікуватися, залишаються розрізненими, організацією таких походів практично ніхто не займається. Туризм існує, але галуззю цілеспрямованої комерційної діяльності ще не є.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і збільшення міст, поглиблення процесу спеціалізації праці, зростання взаємозалежності міста і села впливають на стан та еволюцію туризму. Зростає кількість людей, які мають бажання і можливість займатися туризмом. Збільшується потік міських жителів, які хочуть провести свій вільний час за містом. Ярмарки приваблюють жителів навколишніх місць і торговців з далеких і ближніх міст і сіл, в такій формі розвиваючи діловий туризм.

Значний вплив на туризм має релігія. З одного боку, величезна кількість людей втягується в релігійні війни, виступає в походи під прапорами церкви. Повертаючись додому, вони розповідають про чужі країни і краї; дуже часто колишні воїни стають мандрівниками і, йдучи від поселення до поселення, та розповідаючи про свої враження, запалюють серця багатьох людей.

Водночас церква шляхом обмежень і заборон чинить певні перешкоди для подорожей. Незважаючи на різні цілі походів і подорожей, усі вони об’єктивно розширювали географічні знання людей.

В епоху Середньовіччя переважали релігійні подорожі. Релігійні переконання змушували мільйони людей прямувати до своїх святинь: мусульман – в Мекку, християн – в Єрусалим та Рим, решту віруючих – в інші місця поклоніння. Більшість подорожніх зупинялися в монастирях, залишаючи там пожертви. Можна сказати, що створила першу готельну систему церква.

Хрестові походи, які почалися 1095 року і тривали майже 200 років, також призвели до масового переміщення людей, стимулюючи культурний обмін.

Розширення торговельних і культурних зв’язків, географічні відкриття, що розкривали межі відомого, змушували людей пересуватися, а, отже, пізнавати навколишній світ.

В епоху Відродження бурхливо розвивалися не лише найрізноманітніші галузі промисловості, сільського господарства, культури й освіти, а й різні напрями туризму. Поглиблюються ділові і культурні зв'язки між країнами, дедалі усе більше людей залучаються в туристичні поїздки, екскурсії, походи. Помітно зростає кількість осіб, що звертаються до туризму з навчальними цілями: одні з них — майбутні учні — шукають кваліфікованих фахівців і вчителів, інші — вчителі, — переселяються, не знайшовши учнів у рідних краях.

“Подорожі на навчання” в ХVІ ст. частішають з появою престижних університетів.

Інтерес до туризму зростає з розвитком суспільного виробництва і поглибленням процесу поділу праці: чим монотонніша праця, тим більше людині хочеться вирватися хоча б на короткий час зі звичного кола повсякденних проблем. З розвитком промисловості це прагнення міцніє.

Удосконалення техніки і технології супроводжується збільшенням навантажень і водночас вивільненням частини часу, що раніше витрачався на роботу. Крім того, життєвий рівень частини зайнятих у суспільному виробництві, почав зростати. У багатьох людей з’явилася природна потреба побачити нові райони та країни, ознайомитися з життям і звичаями різних народів, до того ж вони мали на це час і гроші. Усе це створило об'єктивні передумови для розвитку туризму.

Перед людьми постало запитання: на що витратити зайві гроші? Одним з багатьох напрямів витратити заощадження з метою задоволення своїх потреб у відпочинку і розвагах, виконанні релігійних ритуалів, лікуванні і відновленні сил стає туризм. Його розвитку сприяли пожвавлення господарських зв’язків, будівництво доріг, створення зон відпочинку, лікування тощо.

На становлення туризму як галузі починають впливати фактори, пов'язані з розвитком невиробничої сфери, інфраструктури та сфери послуг. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень. У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

Дорожнє будівництво і поява нових видів транспорту уможливили поїздки у досить віддалені регіони. Поява регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення позбавила мандрівників багатьох труднощів, які сторіччями були пов’язані з подорожами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Становлення туристичного бізнесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.