• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Серцева недостатність.

ЛДГ

КК

Головною же ознакою ГІМ є широкийі і глибокий зубець Q не менш, ніж в 2 відведеннях, причому незалежно від клінічних проявів хвороби.

Під позначенням ¢¢глибокий¢¢ розуміється його амплітуда, що перевищує 25% розміру зубця R у відведеннях III і aVF і 15% від R у грудних відведеннях V₄ – V₆. Іноді ЕКГ здобуває форму QS.

Крім цього зубця, що характеризує розмір зони некрозу, з'являються ознаки формування зони ушкодження. Вона характеризуються появою на 3–5 днів дугоподібного, спрямованого догори сегмента S–T, що зливається з дискордантно спрямованим зубцем Т и іноді позначається як прапорець або феномен Парді. Над протилежними області ІМ ділянками міокарда реєструється зсув цього сегмента в протилежну сторону. З часом сегмент S – T знижується, а зубець Т стає негативним і глибоким. Застосування 12 загальноприйнятих відведень дозволяє визначити і локалізацію ІМ. Відповідно до неї розрізняють ІМ передньої стінки, задньої, задньо – діафрагмальний, верхівки, бічний і передньо – перегородкової області. Для ІМ передньої стінки і верхівки характерні зміни у відведеннях I, II, aVL, V_2-4, - для задньої – II, III, aVF, бічної – I, aVL, V_5,6., для перетинки – V_1-3.

Рентгенологічне дослідження серця – метод використається тільки для виключення кардіомегалії, пневмонії і набряку легенів.

Двомірна ЕХОкг – метод дає інформацію про порушення рухливості серце­вої стінки, але специфічність його обмежена, оскільки з його допомогою немож­ливо відрізнити ГІМ від уже перенесеного. Важливим є виявлення систолічної дисфункції серцевого м'яза як незалежного фактора ризику. Виявляються і механічні наслідки ішемії міокарда, такі як гостра мітральна недостатність. Також з його допомогою можна виміряти систолічний тиск у легеневій артерії.

Радионуклідна візуалізація. Застосовується при гострому болі в грудній клітці і ″недіагностичній″ ЕКГ. Використовується талій - 201. Виявляються дефекти перфузії, які, однак, можуть бути обумовлені не тільки ГІМ, але і субклінічними формами ішемії або постішемічними розладами рухливості стінки серця ( поняття ″оглушення міокарда″). У жінок і при ожирінні можлива поява артефактів.

Біохімічна діагностика ГІМ. Біохімічна діагностика гострого інфаркту міокарда відноситься до найважливіших методів. На сьогоднішній день існують як специфічні маркери загибелі кардіоміоцитів так і неспецифічні (маркери загибелі міоцитів взагалі).

Специфічні маркери: КК – МВ

ЛДГ - 1

Кардіотропоніни Т и G

Неспецифічні маркери:

Асат

Глікогенфосфорилаза

Міоглобін

Міозин

Кардіотропоніни Т и I.

Перші маркери ГІМ з'являються в крові через 3 – 6 годин від початку захворювання. Звичайно це міоглобін і тропоніни, далі визначаються КК і її ізофермент МВ – КК. КК з'являється при загибелі 1 грама міокарда. Після розвитку ІМ некротизовані маси серцевого м'яза починають всмоктуватися і виникає резорбційно – некротичний синдром. Він проявляється у вигляді лихоманки (на 2 – 3 день), що у неускладнених випадках тримається до 7 днів і її рівень не перевищує субфебрильних цифр. Одночасно число лейкоцитів може підвищуватися до 12х10⁹/л., при цьому число еозинофілів зменшується аж до анеозинофілії. З 3 дня починає рости ШОЕ, яка досягає максимуму на 8 - 12 день, потім знижується і досягає норми на 3 - 4 тижні. При цьому якщо глянути на гемограму, те видно, що прискорення ШОЕ відповідає зниженню змісту лейкоцитів у крові. Утворюється симптом „ножиць”.

На 2-3 день у крові з'являються маркери запального процесу: диспротеїн­емія, позитивний СРБ, зростає рівень серомукоїдів.

Можливі минуща гіперглікемія аж до глюкозурії, ріст рівня залишкового азоту, порушення водно - електролітного балансу.

Відомі атипічні варіанти плину ГІМ:

1. Астматичний варіант. Особливо характерний для людей похилого віку, коли больовий синдром заміщається нападом серцевої астми. Також зустрі­чається при великих і повторних інфарктах, прихованій серцевій недостатності. Закономірно відзначається при некрозі сосочкових м'язів внаслідок розвитку недостатності мітрального клапана.

2. Абдомінальний варіант. Характерний для задньо - діафрагмальної лока­лізації патологічного процесу. Проявляється болем в епігастрії, нудотою, блю­вотою, метеоризмом, іноді парезом кишечника. При пальпації живіт може бути болючим з напруженою черевною стінкою.

3. Аритмічний варіант.

4. Церебро - васкулярний варіант ГІМ супроводжується непритомністю або інсультом. Можливі психози.

5. Варіанти з незвичайною локалізацією больового синдрому ( праворуч, у хребті, у руках ).

6. Варіант у вигляді різкого почастішання нападів стенокардії.

7. Амбулаторний варіант.

Ускладнення ГІМ.

· Раптова коронарна смерть ( виникає в перші хвилини або години після ГІМ);

· Порушення ритму і провідності;

· Гостра серцево - судинна недостатність;

· Кардіогенний шок ( найбільш грізне ускладнення, що виникає в 10 -15 % хворих з летальністю при ньому 80 - 90 %);

· Розрив серця;

· Тромбоемболії;

· Гостра і хронічна аневризма серця;

· Постінфарктний синдром Дресслера ( виникає на 2 - 6 тижні від початку захворювання і проявляється 3 синдромами: перикардитом, плевритом і пневмонитом ).

Таким чином, діагностика ГІМ полягає в оцінці клінічного стану хворого, пошуку специфічних змін ЕКГ і біохімічних маркерів патології. Тільки комплексний підхід дає можливість достовірного встановлення діагнозу і організації адекватної діагностики і лікування.

Під серцевою недостатністю розуміється стан, при якому серце неспроможне забезпечувати викид в циркуляцію такої кількості оксигенованої крові, яке задовольняло б потреби тканин, в том числі і при навантаженні.

Серцева недостатність – це клінічний синдром, який розвиваєть­ся при порушенні таких функцій серця, як здатність виганяти кров в судинне русло під підвищеним тиском в період систоли (систолічна дисфункція \ недостатність) і \ або заповнюватися кров′ю, яка притікає під низьким тиском в період діастоли (діастолічна дисфункція \ недостатність) внаслідок коронарогенного або некоронарогенного ушкодження міокарда.

Поширеність серцевої недостатності (СН) становить 1% серед людей 50 - річного віку і зростає до 10 % послу 80 року життя. Частота госпітализацій із цього приводу в останні десятиліття зросла, що пояснюється як збільшенням середнього віку популяції так і поліпшенням виживаємості хворих з ІХС. Статистика дворічної летальності серед пацієнтів із СН становить 37 % серед чоловіків і 33 % - серед жінок, а при 6 - річному спостереженні - 82 і 67 % відповідно. Не вирішеною залишається і проблема якості життя цих хворих. Мова іде про полегшення симптоматики, виключенні побічних ефектів терапії, попередженні розвитку ГІМ, фібриляції передсердь і частої госпіталізації.

Читайте також:

1. ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ СТАНИ. ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ.ІНФЕКЦІЙНІ, ШКІРНІ І ВІНЕРІЧНІ ХВОРОБИ.

Переглядів: 541