• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МАРКУВАННЯ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ

Розвивання упаковки одночасно повідомляє людство про проблему ефективної утилізації відходів від упаковки.

Відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 94/62/ЄС від 20 грудня 1994 р. з упаковки і відходів використаної упаковки пріоритетним є: попередження утворення відходів упаковки, використання її багато разів, рециркуляція, сортування відходів і, отже, скорочення їх кількості до остаточної утилізації.

Повторне використання і переробка відходів повинні розглядатися як пріоритетні в умовах їх діяння на навколишнє середовище. Це потребує гарантованого повернення використаної упаковки з оцінкою експлуатаційного циклу, який повинен бути завершений швидко з налагодженням чіткої ієрархії між перероблюваною, придатною до повторного використання і сортуємою упаковкою.

Рециркуляція – важлива частина сортування відходів із метою зниження споживання енергії і первинної сировини, а кінець-кінцем – утилізація відходів. Управління упаковкою й її відходами потребує створення і впровадження системи збору, сортування й утилізації відходів. Таке управління пов’язано з проблемами маркірування упаковки, визначення необхідних умов, залежних від складу і природи повторно використаної і сортуємої (включаючи придатну для повторного використання) упаковки.

Названа вище Директива має на увазі створення потужностей із сортування, рециркуляції і розвитку ринків збуту для повторно перероблюваних пакувальних матеріалів. Включення у виробництво повторно переробленого матеріалу не повинно суперечити відповідним умовам гігієни, охорони здоров’я і безпеки споживача. Тому виконання Директиви потребує тісної взаємодії усіх партнерів, включення у виробництво, розподіл і використання упаковки і пакувальних засобів. Ключову роль відіграють при цьому споживачі.

Згідно зі статтею 1 Директиви 94/62/ЄС її метою є:

1. Гармонізація національних заходів відносно управління упаковкою та її відходами, з одного боку, щоб попередити усяке діяння на навколишнє середовище або знизити це діяння, забезпечуючи таким чином високий рівень захисту навколишнього середовища і, з іншого боку, гарантоване функціонування внутрішнього ринку і уникати перешкод у торгівлі, порушень і обмежень конкуренції.

2. Скорочення утворення відходів від упаковки завдяки її багаторазового використання, рециркуляції її інших форм утилізації.

Директива охоплює всю упаковку, розміщену на ринку, незалежно від використаного матеріалу.

У процесі виконання даної Директиви, не пізніше як через 5 років від дати її ухвалювання у внутрішньодержавному праві, повинно бути відсортовано від 50 до 65% відходів упаковки. Від 25 до 45% від всієї кількості пакувальних матеріалів необхідно повторно використати – мінімум 15% від маси для кожного пакувального матеріалу.

Не пізніше як через 10 років усі відходи повинні сортуватися та перероблятися.

Тому з метою забезпечення збору, багаторазового використання та сортування відходів упаковки, включаючи рециркуляцію, упаковку необхідно ідентифікувати з урахуванням класифікації природи пакувального матеріалу. Для визначення матеріалу, який підлягає ідентифікації, уводиться нумерація і скорочення, на яких ґрунтується ідентифікаційна система. На упаковку або етикетку повинно наноситися відповідне марковання – чітке, ясне, довговічне.

Ідентифікаційна система, у відповідності з Директивою 94/62/ЄС, установлює використання такої нумерації:

– від 1 до 19 – для полімерів;

– 20 до 39 – для паперу і картону;

– від 40 до 49 – для металів;

– від 50 до 59 – для деревини;

– від 60 до 69 – для текстилю;

– від 70 до 79 – для скла.

Крім того, ідентифікаційна система може використовувати скорочені назви металів, наприклад, НDРЕ (ПЕВЩ) – поліетилен високої щільності. Матеріали можуть бути ідентифіковані системою нумерації або скороченням назви. Ідентифікаційні знаки можуть поміщуватись у центрі або нижче графічної маркіровки, яка свідчить про повторно використану або відновлювану природу упаковки. На цьому базується система маркірування. Використання термінів з упаковки повинно відповідати наведеним у Директиві. Наприклад, під комбінованою упаковкою мають на увазі упаковку, виконана з різних матеріалів, компоненти якої не можна відділити ручним способом.

Запроваджено номери і скорочення для різних пакувальних матеріалів. Так, наприклад, для групи полімерів:

– поліетилентерефталат РЕТ,1; (РЕТ, 01);

– поліетилен високої щільності – НDРЕ, 2; (НDРЕ, 02);

– полівілхлорид – PVC, 3; (PVC, 03);

– поліетилени низької щільності – LDPE, 4; (LDPE, 04);

– поліпропілен – РР, 5; (РР, 05);

– полістирол – PS, 6; (PS, 06)

та ін. до 19.

Крім рекомендації Директиви розроблено міжнародні стандарти ІSO, які регламентують маркірування пакувальних матеріалів. Головними з них є:

ISO 14020:1998 «Экологические маркировочные знаки и декларации. Основные принципы». ISO 14024:1999 «Экологические маркировочные знаки и декларации. Экологическое этикетирование I типа. Принципы и процедуры». ISO 14021:1999 «Экологические этикетки и декларации. Самостоятельно заявленные экологические утверждения (экологическое этикетирование II типа)». ISO/TR 14025:2000 «Экологические этикетки и декларации. Экологические декларации III типа». ISO 11469 «Общая идентификация и маркирование товаров из полимеров».

Виходячи з викладених вище вимог і стандартів в Україні розроблено ДСТУ 4260:2003 «Тара і паковання спожиткові. Марковання. Загальні умови».

Цей стандарт розроблено з метою створення системи управління тарою та пакованням спожитковими та відходами від них, яка передбачає полегшення збирання, багаторазового використовування і поновлення, охоплюючи рециркуляцію тари та паковання.

Марковання дасть змогу ідентифікувати та класифікувати спожиткову тару і паковання з урахування природи пакувального матеріалу та їх виробника, визначення шляхів подальшого їх використання у разі вирішення проблеми впровадження системи збирання та переробляння.

Марковання дасть змогу чітко встановлювати кількість зібраних та направлених на утилізацію спожиткових тари і паковання окремого виробника.

У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:

ДСТУ 2731-94 Сировина полімерна вторинна. Порядок збирання, зберігання та перероблення відходів.

ДСТУ 2887-94 Паковання та маркування. Терміни та визначення.

ДСТУ 2890-94 Тара і транспортування. Терміни та визначення.

Рис. 5.8 – Приклад форми кільця Мебіуса

Застосовано також такі терміни: кільце Мебіуса. Це є символ можливості повторного використання та переробляння у формі трьох переплетених послідовних стрілок, які утворюють трикутник (рис. 5.8).

Полімерну тару та паковання з полімерних композицій маркують скороченим терміном, який розташовують між знаками пунктуації «>», «<» або цифрами.

Приклад

Тара з полівінілхлориду >PVC< або 03.

Полімерну тару та паковання з полімерних композицій маркірують відповідними скороченими термінами для складової частини полімерів, з головним компонентом на першому місці, за яким позначають інші компоненти у порядку зменшування їх вмісту за масою, відокремлені один від одного одним або більше знаками.

Приклад

Тара з полімерної композиції з поліетилену високої та низької щільності >HDPE LDPE< .

Тару і паковання з полімерних композицій, до складу яких входять наповнювачі або зміцнювальні речовини (якщо масова частка наповнювачів та зміцнювальних речовин більша за 10%) маркують скороченим терміном для полімеру, а далі – зазначають скорочений термін або символ, який складається з двох літер – виду домішки, її товарної форми та цифри, яка визначає масову частку домішки.

Приклад 1:

Тара з композиції поліпропілену із 30% за масою мінерального порошку >PP–MD 30<

Приклад 2: > PA 66-(GF25 + MD15) < або

> PA 66-(GF + MD) 40 < .

GF – скловолокно,

MD – мінеральний порошок.

Приклад 3: > UP -(MD50 + GF25) < або

> UP -(MD + GF) 75 < .

UP – ненасичений поліефір, який містить 50% мінерального порошку і 25% скловолокна.

Якщо до складу полімерних композицій входять наповнювачі та зміцнювальні речовини у вигляді гранул суміші двох або трьох речовин, то таку композицію маркірують скороченим терміном для полімеру, а далі через дефіс у дужках – скорочені терміни домішок і товарна форма – гранули. У цьому випадку позначають загальну суму за масою усіх домішок.

Приклад

Тара з композиції поліетилену низької щільності з домішками у вигляді гранул суміші вуглецю, оксиду титану, поліетиленового воску

>LDPE-(CMS) B 50 <.

Тару з композицій із пластифікаторами (якщо масова частка пластифікатора більша за 10%) маркірують скороченим терміном для полімеру, далі дефіс, потім символ «Р», за яким іде скорочений термін пластифікатора в круглих дужках.

Приклад

Тара і паковання з полівінілхлориду, які мають у своєму складі дибутилфталат >PVC- P(DBP)<.

Рис. 5.9 – Маркірування тари і паковання кільцем Мебіуса

Тару та паковання, які можна переробляти, маркірують символом можливості вторинного переробляння – кільцем Мебіуса.

Якщо маркують тару і пакування кільцем Мебіуса, обов’язково визначають вид матеріалу (рис. 5.9).

Приклад

Тара з поліетилену високої щільності, яку можна використовувати для повторного переробляння, рис. 5.10.

Рис. 5.10 – Тара з поліетилену високої густини, яку можна використовувати для повторного переробляння	Рис. 5.11 – Тара з поліетилену високої густини з додаванням 10% вторинного полімерного матеріалу

Тару, виготовлену з використанням вторинного полімерного матеріалу, маркують кільцем Мебіуса, яке супроводжують відсотковою величиною вторинного продукту. Кількість вторинного полімерного матеріалу позначають цілим числом, яке розміщують всередині кільця Мебіуса (якщо вид матеріалу позначають скороченим терміном під кільцем Мебіуса) або зовні поруч з кільцем.

Приклад

Тара з поліетилену високої щільності з додаванням 10% вторинного полімерного матеріалу, рис. 5.11.

Якщо відсоткове відношення переробленого матеріалу не постійне, воно може бути виражене таким познаками, як «< X%» або «>X%», які розміщують всередині кільця Мебіуса (якщо вид матеріалу позначають скороченим терміном під кільцем Мебіуса) або зовні поруч з кільцем.

Спожиткові тару та паковання (крім скляної), які можна використовувати декілька разів, маркують знаком багаторазового використовування .

Питання для самоконтролю

1. Характерні якісні реакції на присутність у продуктах розкладу полімерів елементів: хлору, Фтору, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору.

2. Ультрачервоні спектри полістиролу, поліетилену, целюлози.

3. Полярографічні дослідження пролуктів деструкції полімерів.

4. Маркірування полімерних матеріалів за допомогою кільця Мебіуса і скорочених термінів.

Лекція 6.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. БІОЛОГІЧНА КОРОЗІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
5. Будівельніх матеріалів та конструкцій
6. Вивчення ринку сировини й матеріалів
7. Вивчення стороною захисту матеріалів кримінальної справи після закінчення досудового слідства.
8. Виготовлення виробів з полімерних матеріалів
9. Виготовлення, зберiгання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв i тютюнових виробів
10. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів
11. Види фотоматеріалів
12. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли

Переглядів: 6684