Терміни, пов'язані із процесом формування страхового фонду.

Страхова оцінка – критерій оцінки страхового ризику. Характеризується системою грошових вимірників об'єкта страхування, тісно пов'язаних з імовірністю настання страхового випадку. В якості страхової оцінки можуть бути використані дійсна вартість майна або який-небудь інший критерій (заявлена вартість, первісна вартість і т.д.). У міжнародній практиці замість терміну «страхова оцінка» застосовується термін «страхова вартість».

Страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для цілей страхування. В організації страхового забезпечення розрізняють систему пропорційної відповідальності, граничної відповідальності та систему першого ризику. Найбільш часто на практиці використовуються система пропорційної відповідальності і система ризику.

Система пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тієї частини збитку, у який страхова сума становить пропорцію стосовно оцінки об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 80% оцінки об'єкта страхування, то й страхове відшкодування складе 80% збитку. частина, Що Залишилася, збитку залишається на ризику страхувальника. Зазначена частка страхувальника в покритті збитку називається франшизой, або власним утриманням страхувальника.

Система граничної відповідальності – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між заздалегідь обумовленою межею й досягнутим рівнем доходу. Якщо у зв'язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче встановленої межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею й фактично отриманим доходом.

Система першого ризику – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток у межах страхової суми компенсується повністю, а збиток понад страхову суму взагалі не відшкодовується.

Страховий тариф, або брутто-ставка – нормований, стосовно страхової суми, розмір страхових платежів. За економічним змістом - це ціна страхового ризику. Визначається в абсолютному грошовому вираженні, у відсотках або промилле від страхової суми в заздалегідь обумовленому тимчасовому інтервалі (строку страхування). При визначенні страхового тарифу до уваги можуть прийматися інші критерії (ризикові обставини), наприклад, надійність, довговічність, вогнестійкість, мореплавність і т.д. Елементами страхового тарифу є нетто-ставка й навантаження. Нетто-ставка відображає видатки страховика на виплати зі страхового фонду. Навантаження – видатки на ведення справи, тобто пов'язані з організацією страхування, а також закладену норму прибутку.

Страхова премія – оплачений страховий інтерес; плата за страховий ризик у грошовій формі. Страхову премію оплачує страхувальник і вносить страховикові відповідно до закону або договору страхування. За еконормічним змістом страхова премія це сума ціни страхового ризику й витрат страховика, пов'язаних з покриттям видатків на проведення страхування.

Строк страхування – часовий інтервал, у період якого застраховані об'єкти страхування. Може коливатися від декількох днів до значного числа років (15-25). Крім того, можливий невизначений строк страхування, що діє доти, доки одна зі сторін правовідносин не відмовиться від їхнього подальшого продовження, заздалегідь повідомивши іншу сторону про свій намір.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Страхова термінологія.	\|	Основи класифікації страхування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.