ГАЗОВА ГАНГРЕНА

Наведене нижче клінічне спостереження ілюструє перебіг цього захворювання, яке виникло в мирний час внаслідок незначної травми, одержаної на роботі.

Хворий, 40 років, ремонтуючи плуг, одержав забійну рану п¢ятого пальця правої кисті. Рана змазана розчином йоду, накладена асептична пов¢язка. Два дні продовжував працювати. На 6-й день з¢явився набряк кисті, передпліччя, який швидко почав поширюватися на плече. Шкіра кисті і передпліччя стала синюшною. Температура тіла піднялася до 30°С. Районним хірургом з діагнозом гострий тромбоз вен правого передпліччя направлений до судинного відділення обласної лікарні. Наступного дня цей діагноз був спростований, і хворий з підозрою на анаеробну інфекцію правої верхньої кінцівки переведений до хірургічного відділення. Стан хворого тяжкий. Температура тіла 38,8°С. Пульс 120 на 1 хв, задовільного наповнення, напруження. АТ 110/60 мм рт.ст. Вся права верхня кінцівка набрякла, шкірні покриви напружені, синюшно-багряного кольору, вкриті плямами. При пальпації м¢яких тканин визначається симптом крепітації (наявність міхурів повітря у підшкірній клітковині), в аналізі крові 22х10*9 лейкоцитів, зсув лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ 34 мм/год. установлено діагноз газової гангрени правої верхньої кінцівки.

Газова гангрена (Gangraena gazosa) (синдроми: анаеробна газова флегмона, гострий злоякісний набряк, бронзова бешиха, народна назва “Антонів огонь”) відома ще з часів Гіпократа. Розглядаючи питання відкритих переломів, він описав картину смертельного ускладнення, яке нагадує газову гангрену.

Вперше газову гангрену описав у 1562 р. французький хірург Амбруаз Паре.

Захворювання, яке нагадує картину газової гангрени, наведене в описанні смурті князя Ф.Ю.Ромадановського в листі його сина до О.Д.Меншикова: ”Вчерашнего дня князь Федор Юрьевич Ромадановский скончался от болезни сицевой. 14.1.1717 года явился на ноге у самих перстов Антонов огонь, которое место общим дохтурским советом разрезано, чего за великую болезнь и беспамятство и не послышал, и потом в других местах того огня нигде не явилось, только во всем теле явился великий жар и нога стала с великим жаром зело пахнуть, которая пухлость и жар во всей ноге мало не до самой луны доступал в два дни».

Велику роль у вченні газової гангрени відіграв М.І.Пирогов. Він вказав на те, що захворювання це тісно пов¢язане з війною, і описав його клінічний перебіг. М.І.Пирогов вважав, що виникнення газової гангрени залежить від якихось «міфітичних» речовин, які є живими істотами.

Під час Першої світової війни в Росії газовою інфекцією хворіло 7-8% поранених. В арміях Антанти ця цифра досягла 14%.

У роки Другої світової війни анаеробна інфекція весь час була в центрі уваги медичних працівників, починаючи з передової і закінчуючи тилом. Не дивно, що захворювання газовою гангреною в Радянській Армії становив у середньому 0,08-1,5%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення NULL	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.