Нафтогазова промисловість за років окупації

Історія нафтогазової промисловості України 19-ого століття

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

ІСТОРІЯ НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

ЗНАТИ: історію нафтогазової промисловості України 19-ого століття, років окупації, післявоєнного періоду та за часів незалежності.

ВМІТИ: визначати нафтогазоносні регіони України та обсяги розвіданих та нерозвіданих покладів нафти та газу.

ПРОБЛЕМАТИКА:

1 Історія нафтогазової промисловості України 19-ого століття.

2 Нафтогазова промисловість за років окупації.

3 Управління НГК у післявоєнний період.

4 Історія становлення нафтогазового комплексу України за часів незалежності.

Нафтогазова промисловість України виникла на базі нафтового промислу України (видобування і переробка нафтової ропи, асфальту, озокериту та інших бітумних мінералів), який існував від найдавніших часів аж до початків і зародження великої нафтово-озокеритної, а згодом і газової, видобувної та переробної промисловості як у краю, так і у Європі починаючи з 1853 р.

Значним промисловим видобуванням та переробкою нафтової ропи в Україні у Східній Галичині розпочали займатися з 1853 р., коли у Львові магістр фармації Йоган Зег з бориславської нафти видобув, застосував та запатентував нафтовий дистилят для освітлення в спеціально сконструйованих лампах. Відтоді почалося використання в різних технічних цілях як самого нафтового дистиляту, так і інших продуктів переробки нафтової ропи.

Також згодом Йогану Зегу вдалося із озокериту виділити парафін для виробництва свічок.

А найбільші видобування та переробка нафти та озокериту здійснювалися у м. Бориславі та його околицях, і завдяки цим мінералам Борислав із середини ХІХ ст. став всесвітньо відомим, найстарішим, найбільшим і єдиним у Європі промисловим центром нафто-озокеритної промисловості.

Під час ІІ Світової війни наприкінці вересня 1939 р. Червона Армія вийшла на демаркаційну лінію. 26 вересня Микита Хрущов відвідав нафтопромисли в м. Бориславі. А 27 вересня для переговорів про остаточну лінію кордону між СРСР і Німеччиною до Москви прибув Ріббентроп. У ході розмов порушувалася справа про деякі ділянки території Західної України. Так, Ріббентроп, покликаючись на дефіцит у Німеччини нафтопродуктів, запропонував передати їй Дрогобицько-Бориславський нафтоносний район. Сталін визнав цю пропозицію неприйнятною, мотивуючи свою позицію тим, що українське населення "наполегливо претендує на цю територію". Але він висловлював готовність взамін постачати Німеччині нафтопродукти в обсязі 300 тис., а потім і 500 тис. тонн на рік. У кінцевому підсумку було досягнуто домовленості про те, що додаткові радянські поставки нафтопродуктів Німеччині сягатимуть річного виробництва Дрогобицько-Бориславського басейну, при цьому одна половина цього обсягу мала вивозитись до Німеччини безпосередньо з цього басейну, а друга – з інших нафтоносних районів СРСР. Ще до кінця 1939 р., коли було встановлено радянську владу в Західній Україні, нафтогазову промисловість було націоналізовано, замість сотень фірм було створено п'ять великих промислів, що разом з озокеритовими шахтами увійшли до об'єднання "Укрнафтовидобуток". Газолінові підприємства перейшли до повноважень "Укргазу". На підставі торговельних договорів між Німеччиною та СРСР від 19 серпня 1939 р. та 10 лютого 1940 р. до Німеччини вивозили цистернами нафту й нафтопродукти. Протягом сімнадцяти місяців після підписання радянсько-німецького Пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. Німеччина отримала з Радянського Союзу 865 тис. т. нафти.

Від 23 червня 1941 р. радянська влада, відступаючи, знищила нафтову промисловість краю. Було вивезено обладнання, знищено рафінерії, спалено сотні нафтових свердловини, нафтові збірники, затоплено озокеритну шахту в м. Бориславі й знищено 2 шахти в м. Старуні, зруйновано багато інших об'єктів нафтогазової промисловості. Втрати наприкінці червня 1941 р. складали 50 млн злотих згідно з паритетом 1939 р.

Також і під час німецької окупації нафтогазову промисловість було націоналізовано. У так званому Генеральному Губернаторстві, або дистрикті Галичина, від 22 вересня 1941 р. було створено окреме гірниче управління в м. Львові з різними відділами й інспекціями у містах: Станіславові, Дрогобичі, Бориславі, Стрию, Надвірній та з січня 1943 р. у Калуші, і які входили до складу фірми "Beskiden Erdöl – Gewinnungs G.m.b.H.". До грудня 1941 р. німецька влада зуміла ввести в експлуатацію близько 80 % нафтових свердловин. На початку 1942 р. було завершено будівництво газопроводу з м. Дашави до м. Стальової Волі (Польща) довжиною 217 км. З 12 жовтня 1942 р. розпочала діяльність новостворена фірма під назвою "Karpathen ÖL A.G." у м. Львові, до складу якої входила нафтогазова видобувна та переробна промисловість Галичини. Здійснювалася сейсмічна розвідка та пошукові роботи. 30 березня 1944 р. було ухвалене спеціальне гірниче право для Генерального Губернаторства. Під час німецької окупації у Бориславі було пробурено 123 неглибоких свердловин. Багато працівників нафтогазової промисловості загинуло на фронтах ІІ Світової війни. Частину працівників промисловості фізично знищили (розстріли, концентраційні табори, вивезення на примусові роботи) радянська та німецька окупаційна влада.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природний газ, його властивості. Видобування, транспортування та переробка природного газу	\|	Управління НГК у післявоєнний період

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.