Betacam

Betacam - сімейство форматів професійної відеозапису, розроблені фірмою Sony. Засноване на похило-рядкового магнітного запису на ½ дюймову стрічку в касеті. Був широко поширений в телекомпаніях, і багато років «де факто» був і є стандартним професійних відеоносіях.

Був створений в 1982 році на основі напівдюймової магнітної стрічки формату Betamax (1975 г). У 1986 р з невеликими технічними поліпшеннями вийшов як Betacam SP. У 1993 році був оновлений нині поширеним в професійному середовищі цифровим форматом Digital Betacam (Digibeta) з простою компресією зображення. У 1996 році з'явився формат Betacam SX повністю сумісний з Betacam SP зі стисненням MPEG-2 і поліпшеними можливостями для копіювання та оцифрування (Betacam SX дешевше формату Digibeta).

Як подальший крок в удосконаленні Digibeta в 1999 на професійному ринку з'являється формат MPEG IMX. У тому ж році Sony випускає на ринок комплекс для виробництва телепередач і кінофільмів для телебачення високої чіткості (HDTV) з відео HDCAM, яка включає в себе цифрові кінокамери, монітори, видошукачі, засоби для запису і трансляції і існує в двох видах HDCAM SR і HDCAM (в області кінематографії система HDCAM застосовується під торговою маркою CineAlta і позиціонується як альтернатива 35-ти мм кіноплівки).

Модифікації Betacam

7 серпня 1982 компанія Sony представила оригінальний формат Betacam. Аналоговий компонентний формат відеозапису дозволяв зберігати сигнали яскравості «Y» на одну доріжку, а цветоразностниє сигнали «RY» і «BY» по черзі сегментами на іншу доріжку із застосуванням системи тимчасового ущільнення із стискуванням CTDM (англ. Compressed Time Division Multiplex). Поділ каналів дозволило отримати відеозапис мовної якості з горизонтальним дозволом сигналу яскравості 300 твл і кольоровості - 120 твл. Формат був створений на основі напівдюймової магнітної стрічки формату Betamax (1975).

Професійний формат Betacam SP («SP» від англ. «Superior Performance» - вища якість) вийшов в 1986 році з невеликими технічними поліпшеннями, такими як підвищення роздільної здатності, поліпшення характеристик магнітної стрічки та впровадження нової збільшеної 90-хвилинної касети. З появою формату запису Betacam SP (BVW-75 і ін), різко зменшився розмір відеоносіїв, що викликало справжній переворот в відеовиробництва. Касетна конструкція дозволила оперативно змінювати відеострічки, а новітня технологія "швидкого старту" дала можливість відтворювати будь-які стрічки з різними магнітними характеристиками практично відразу, без будь-яких попередніх налаштувань і ручної заправки стрічки в тракт - достатньо було просто вставити касету, як говорилося в рекламі. [1] Завдяки зручності, наявності безлічі монтажних функцій, високій якості зображення і звуку чотирьохканальної формат став промисловим стандартом більшості телевізійних станцій до кінця 1990-х, а в Росії використовувався і на початку 2000-х.

У 1993 році Sony випустила цифровий формат Digital Betacam (Digibeta). Формат дозволяє записувати компонентний відеосигнал розрядністю 10-біт і поданням YUV 4:2:2 з внутрікадрового компресією зображення без втрат зі швидкістю 90 Мбіт / с із застосуванням (ДКП). Розмір кадру в NTSC - 720 × 486, в PAL - 720 × 576, також можна запис допускається запис чотирьох цифрових звукових каналів з параметрами запису 48 кГц / 20 біт (ІКМ) та додатково лінійний тайм код.

У 1996 році з'явився формат Betacam SX повністю сумісний з касетами Betacam SP зі стисненням MPEG-2 4:2:2 Profile @ ML (цифровий потік 18 Мбіт / с) і поліпшеними можливостями для копіювання та оцифрування. Формат Betacam SX дешевше формату Digital Betacam. Касети S типу вміщають до 62 хвилин запису, а L-типу - до 194 хвилин.

Як подальший крок в удосконаленні Digital Betacam у 2001 році на професійному ринку з'являється формат MPEG IMX. Формат мав вищі значення цифрового потоку, ніж Betacam SX: 30 Мбіт / с (ступінь стиснення 6:1), 40 Мбіт / с (ступінь стиснення 4:1) або 50 Мбіт / с (ступінь стиснення 3.3:1). На відміну від більшості інших варіантів застосування MPEG-2, в IMX використовується тільки внутрікадрового кодування.

У 1997 році Sony випускає на ринок комплекс для виробництва телепередач і кінофільмів для телебачення високої чіткості (HDTV) з відео HDCAM. Комплекс, що включає в себе цифрові кінокамери, монітори, видошукачі, засоби для запису і трансляції. Він існує в двох видах HDCAM SR і HDCAM (в галузі кінематографії система HDCAM застосовується під торговою маркою CineAlta і позиціонується як альтернатива 35-мм кіноплівки). HDCAM використовує 8-бітну (3:1:1) цифрову відеозапис з компресію (ДКП), з розміром кадру 1440 × 1080 пікселів і підтримкою форматів 1080/50i, 59,94 i, 25p, 29,97 p, 23,98 p, 24p. Потік даних 144 Мбіт / с. HDCAM SR, представлений в 2003 році, має повне вирішення високої чіткості 1920 × 1080, можливість запису відео дуже високої якості 10 біт 4:2:2 або 4:4:4 RGB, використовується компресія MPEG-4 Part 2 Simple Studio Profile. У відеомагнітофонах HDCAM SR застосовуються декілька режимів запису SQ - 440 Мбіт / с і HQ - 880 Мбіт / с, SR Lite - 220 Мбіт / с для 60i і 183 Мбіт / с для 50i.

Порівняння форматів сімейства Betacam:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Betamax (Sony)	\|	Betacam SX

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.