Далекий Схід

У Європі також поширюється алхімія. Спочатку церковна і світська влада влаштовувала гоніння на алхіміків, згодом узяли їхню діяльність під контроль. Навіть теолог Альберт Великий поринув у алхімічні досліди.

З ХІ ст. кількість церковних шкіл зростала. Дещо пізніше стрімкий розвиток міст посприяв появі світських приватних і муніципальних шкіл, адже зростала потреба в учителях, суддях, чиновниках, лікарях. До освіти все частіше долучалася знать.

Під риторикою мали на увазі мистецтво писати листи, грамоти, юридичні документи. Діалектика — це те, що нині ми називаємо логікою, вона вчила також знаходити в промові супротивника антицерковні положення і спростовувати їх. В арифметиці переважно тлумачили таємне значення цифр, а вершиною знання вважалося ділення багатозначних чисел. На астрономії знайомили з сузір’ями, планетами і світилами, пояснювали, що вони обертаються навколо Землі. Астрономія мала допомогти вирахувати, коли настане церковне свято. Займаючись музикою, учні співали в церковному хорі. До курсу геометрії входили географічні повідомлення на зразок того, що Земля — млинець, який плаває у воді, а Єрусалим — пуп Землі. Навчання нерідко займало 12—13 років.

Мусульманська Іспанія була ближчою до європейців, ніж Константинополь, тому вони їздили туди й навчались у арабів тому, що ті запозичили в греків.

Коли християни відвоювали у мусульман тогочасну столицю Іспанії Толедо, їм дісталися багаті бібліотеки з сотнями книг арабською. Єпископ Раймунду скликав учених монахів з усієї Європи, вони разом з арабськими та єврейськими мудрецями переклали їх. Тут були медичний трактат Ібн Сіни, філософські твори Ібн Рушда (Авероеса), алхімічні студії Ібн Хайяна арабські переклади Платона, Аристотеля, Евкліда, Птолемея.

В Іспанії європейці ознайомилися з папером, магнітною голкою, механічним годинником, перегінним кубом. Перекладачі працювали протягом усього ХІІ ст. І весь цей час європейці тягнулися до Іспанії за новими книгами.

У ХІІ ст. у Європі посилився потяг до знань. Ще раніше при єпископських кафедрах з’явилися школи підвищеного типу. Тут викладали «сім вільних мистецтв», які розпадалися на початковий і вищий. На початковому вивчали граматику, риторику та діалектику, на вищому — арифметику, астрономію, музику і геометрію.

Настала черга утворення вищих шкіл — університетів. Найчастіше вони виникали на основі колишніх кафедральних шкіл. Заняття велися латиною, тому студенти та викладачі з різних країн не відчували мовного бар’єру.

Як правило, факультетів було три: юридичний, філософський (богословський) і медичний. Підготовка юриста чи медика займала 5—6 років, а філософа-богослова — 15. Перш ніж вступити на один з трьох основних факультетів, студент мав закінчити підготовчий, на якому вивчали «сім вільних мистецтв».

Вченість викладача проявлялася в його вмінні роз’яснити під час лекції прочитане, пов’язати зі змістом інших книг, розкрити суть термінів і наукових понять. Проводились також диспути з раніше підготовлених питань. Іноді вони переходили в бійки.

Найвідоміші університети — Болонський (1088 р.), Паризький, Кембриджський, Оксфордський, Празький, Краківський, які існують досі.

У середньовічну епоху йшла жвава дискусія між прибічниками «віри» та «розуму». Так, викладач монастирської школи в Парижі, філософ і письменник П’єр Абеляр (1079—1142) стверджував: «Розуміти, щоб вірити». Малося на увазі, що все, у що він вірить, слід попередньо проаналізувати.

Не можна оминути й астролога і алхіміка Роджера Бекона(прибл. 1214 — прибл. 1292). Він склав трактат про секрет пороху та збільшувального скла, вчив визначати координати географічних точок. Цікавився математикою, астрономією, фізикою та хімією. Проектував ідеальну державу — станову республіку, де верховна влада належала б народним зборам. Переконував, що дійти істини можна завдяки не розуму, а досліду. Бекона ув’язнили як єретика.

В середньовічній науці домінувала схоластика (від слова «schola» — школа, тобто «шкільна філософія»); особливо це позначилось на богослов’ї. Схоласти запропонували гармонійне співіснування розуму та віри. Розробили оригінальну систему «схоластичної логіки». Дослідження схоластів причетні насамперед до зародження саме експериментальної науки.

До прославлених схоластів ортодоксального напряму належали Альберт Великий (1193—1280) та Фома Аквінський. Альберт Великий чимало попрацював над природознавчо-історичними проблемами, які розглядав під кутом релігійних стандартів. Фома Аквінський узагальнив і впорядкував ортодоксально-католицьке вчення про суспільно-природниче життя у творі «Сума теології». Доклав чимало зусиль для своєрідного узаконення принципу «наука — служниця богослов’я».

Слід особливо виділити індійських учених, які справили визначний вплив на європейську та арабську культури. Деякий час Індія була одним з важливих наукових центрів світу.

На V—XV ст. тут припадає розквіт математичних наук. До видатних індійських учених можна віднести математиків і астрономів Аріабхату І (476 — прибл. 550), Брамагупту (598 — прибл. 660), Магавіру (814/815—880) і Бхаскару (1114—1185). Аріабхата І один із перших у Середньовіччі висловив здогад про обертання Землі навколо Сонця.

Найкращим доказом хімічних знань індійців є Делійська колона з майже чистого заліза (ХІІ ст.).

У VІІ ст. в Китаї було засновано Палату вчених — другий після Мусейону приклад державної підтримки наукової установи. Обов’язком її членів було писати наукові праці й укладати енциклопедії. В середині ІХ ст. в Китаї було викладено спосіб витягання коренів вищих за другий ступінь. 725 р. в Китаї навчилися вимірювати довжину градуса меридіану.

Отже, середньовічна наука користувалася абстрактними методами пізнання світу, за своєю суттю вона була переважно книжною, теорія переважала над практикою; дуже рідко вчені проводили досліди, що суперечило основному принципу середньовічної техніки — сприяти змінам в житті та праці людини.

На відміну від стародавньої епохи, у Середні віки європейські країни охоче запозичували й творчо впроваджували досягнення сусідніх народів. Так творилася сучасна цивілізація. Тривалий час західноєвропейська науково-технічна думка суттєво відставала від провідних країн Сходу. У цьому контексті високі позиції утримували Візантійська та ісламські держави. Особливе місце посідав Китай. Врешті-решт занепад східних цивілізацій пропустив європейців уперед.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Західна Європа	\|	Класифікація та якості чавуну

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.