• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Анафілактичний шок.

Анафілактичний шок — цеалергійна реакція негайного типу, яка виникає у відповідь на повторне введення в організм алергену (антигену) та супровод­жується розладом функції ЦНС, артеріальною гіпотензією, підвищенням проникності ендотелію судин, спазмом непосмугованих (гладеньких) м’язів.

Причинами виникнення шоку можуть бути: введення анти­біотиків, місцевих анестетиків (частіше новокаїну), рентгено­контрастних речовин, які містять йод, лікувальних сироваток і вакцин, тобто анафілактичний шок можуть спричинити будь- які лікарські препарати, а також укуси ос, бджіл, змій.

Із потраплянням в організм антигену в судинне русло вихо­дять біологічно активні речовини — гістамін, серотонін, повіль­но реагуюча субстанція і брадикінін, що спричинює розвиток артеріальної гіпотензії, гіповолемії, набряку мозку, бронхіолоспазму, який в поєднанні з посиленням бронхіальної секреції призводить до обструкції дихальних шляхів, асфіксії .

Тяжкість анафілактичного шоку визначається проміжком часу від моменту потрапляння антигену в організм до розвитку шокової реакції (світлий проміжок).

Розрізняють такі форми анафілактичного шоку:

• блискавичну — світлий проміжок становить 0,5—2 хв;

• тяжку — світлий проміжок — до 5—7 хв;

• середньої тяжкості — світлий проміжок — до ЗО хв.

Блискавична форма анафілактичного шоку характеризуєть­ся стрімким розвитком клінічної картини гострої серцевої не­достатності або настанням клінічної смерті.

За тяжкої форми анафілактичного шоку можлива поява про­вісників з подальшим стрімким прогресу­ванням такої самої клінічної симптоматики, що й при блиска­вичній формі шоку.

Для анафілактичного шоку середньої тяжкостібільш харак­терні різноманітні скарги на задишку, утруднене дихання, біль у серці.

Залежно від клінічної симптоматики розрізняють такі ва­ріанти шоку:

1. Гемодинамічний— переважають порушення функції сер­цево-судинної системи.

2. Астмоїдний, або асфіксичний —характеризується заду­хою; внаслідок порушення прохідності верхніх дихальних шля­хів може розвинутись набряк гортані та трахеї з частковим або повним закриттям їхнього просвіту, іноді з приєднанням бронхоспазму.

3. Церебральний— переважає неврологічна симптомати­ка — збудження, страх, різкий головний біль, втрата свідо­мості, судоми, які нагадують епілептичний статус або порушен­ня мозкового кровообігу.

4. Абдомінальний— переважає симптоматика гострого жи­вота, що іноді призводить до встановлення неправильного діагнозу перфоративної виразки або непрохідності кишок.

Невідкладна долікарська допомога:

• якщо настала клінічна смерть, негайно проводять заходи серцево-легеневої реанімації;

• якщо алерген потрапив на шкіру чи слизову оболонку, їх промивають під проточною водою;

• якщо алерген потрапив у травний канал, промивають шлунок, дають пацієнту акти­воване вугілля;

• якщо алерген потрапив в організм унаслідок ін’єкції, на­кладають джгут вище від місця ін’єкції, ділянку ін’єкції або укусу обкладають міхурами з льодом (щоб зменшити всмокту­вання антигену) і обколюють 0,01 % розчином адреналіну гідрохлориду (5—10 мл; 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

Інтенсивна терапія:

1. Усунення антигену або обмеження його дії.

2. У разі констатації клінічної смерті — серцево-легенева ре­анімація.

3. Оксигенотерапія, якщо необхідно — інтубація трахеї та ШВЛ.

4. Ліквідація гіповолемїї: інфузія розчинів кристалоїдів і колоїдів (ізотонічний розчин натрію хлориду, реополіглюкін).

5. Внутрішньовенно вводять 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду або епінефрину.

6. Специфічна терапія: внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів (преднізолон або дексаметазон у великих дозах), антигістамінних засобів.

8. За наявності бронхоспазму — вводять внутрішньовенно еуфілін. Якщо є церебральний варіант шоку, вводять внутрішньо­венно діуретики (лазикс), еуфілін, реосорбілакт.

9. Симптоматична терапія

Читайте також:

1. ШОК АНАФІЛАКТИЧНИЙ

Переглядів: 2070