Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Септичний шок.

Септичний(бактеріємічний, токсикоінфекційний) шок— це гіперімунна реакція організму на мікробні антигени (вірусів, рикетсій, бактерій). Він виникає за наявності в організмі вогнища інфекції, яке у поєднанні з особ­ливою імунно-гуморальною реакцією організму призводить до тяжких порушень гемодинаміки.

За частотою септичний шок посідає третє місце після трав­матичного та кардіогенного, а за летальністю — перше.

Найчастіше септичний шок виникає внаслідок інфекції се­чових і жовчних шляхів, панкреонекрозу, перитоніту. Він може розвиватися під час проведення інтенсивної терапії в дуже ослаблених хворих, особливо тих, які тривалий час пере­бували на ШВЛ і парентеральному харчуванні.

Клінічна картина. Спочатку виникають озноб, різке підви­щення температури тіла, тахікардія, зниження АТ. Хворі часто перебувають у стані ейфорії, не завжди адекватно оцінюють свій стан. Надалі порушується свідомість, шкіра стає холод­ною, блідо-ціанотичною, виникає олігурія, пригнічується ди­хання.

Інтенсивна терапія:

1. Ліквідація вогнищ інфекції.

2. Антибактеріальна терапія з урахуванням виявленої бак­теріальної мікрофлори.

3. Корекція ОЦК — введення кристалоїдів та колоїдів.

4. Проведення оксигенотерапії, якщо потрібно, переведення на ШВЛ.

5. У разі вираженої артеріальної гіпотензії — іноді призна­чення великих доз глюкокортикоїдів.

6. Використання інгібіторів протеолітичних ферментів (контрикал, гордокс).

7. Уживання заходів, спрямованих на профілактику (ліку­вання) дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому) .

8.Опіковий шок.Опіковий шок розвивається, якщо по­верхневим опіком ушкоджено 10—20 % площі тіла людини або глибоким опіком — 5—10 % площі тіла. Його можна розгляда­ти як різновид травматичного гіповолемічного шоку.

Ступінь тяжкості шоку визначають за допомогою індексу Франка, на підставі глибини та площі ушкодження: 1 % опіку II ступеня тяжкості дорівнює 1 ОД, ІІІ а ступеня — 2 ОД, ІІІ б ступеня — З ОД.

Якщо у хворого сума балів (індекс Франка) становить:

• від 15 до ЗО ОД — легкий опіковий шок;

• від 31 до 60 ОД — опіковий шок середньої тяжкості;

• від 61 до 90 ОД — тяжкий опіковий шок;

• понад 90 ОД — надзвичайно тяжкий опіковий шок.

Шок характеризується втратою великої кількості плазми крові та токсичною дією продуктів розпаду тканин .

Клінічна картина. Характерні психомоторні порушення, частий пульс (90—120 за 1 хв), зниження АТ, низька темпера­тура тіла, олігурія менше ніж 20 мл/год, потім анурія, задиш­ка, спрага, нудота, блювання.

Невідкладна долікарська допомога:

• зупиняють процес горіння;

• охолоджують опікові поверхні холодною водою, снігом, льодом (усі інгредієнти мають бути у целофанових пакетах);

• проводять інгаляцію киснем;

• накладають асептичну пов’язку на місця опіків, при обширних опіках — обгортають пацієнта стерильним простирад­лом;

• за наявності різкого болю — вводять внутрішньовенно морфіну гідрохлорид;

• проводять негайну госпіталізацію на ношах до спеціалізо­ваного ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Купірування больового синдрому та збудження.

2. Ліквідація гіповолемії, відновлення ОЦК, для чого прово­дять інфузійну терапію, об’єм якої визначається за формулою Паркланда:

Об’єм інфузії = 4 мл рідини • масу тіла хворого (кг) • площу опікової поверхні

Залежно від площі опіку необхідний об’єм інфузії становить від 3—4 до 10—14 л. Загальний об’єм рідини у дорослих не по­винен перевищувати 110—120 мл на 1 кг маси тіла, у дітей до­пускається до 140 мл/кг.

При цьому в перші 8 год потрібно ввести 50 % розрахунково­го об’єму рідини. Інші 50 % слід рівномірно розподілити на по­дальші 16 год першої доби.Таким чином, інфузійну терапію проводять цілодобово. Вво­дять кристалоїди (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгер-лактату), 5 % і 10 % розчини глюкози, колоїди (рефортан), білкові препарати — плазму, 5 % і 10 % альбумін.

3. Для нормалізації функції нирок після поповнення ОЦК вводять еуфілін, осмодіуретики (манітол).

4. Вводять гепарин для профілактики тромбоутворення.

5. Проводять боротьбу з інфекцією.

Критеріями ефективності виведення пацієнта з опікового шоку є підвищення температури тіла, збільшення діурезу, ста­більна гемодинаміка .

9.КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАЗМОЗАМІННИКІВ ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ГРУПАМИ




Переглядів: 841

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Анафілактичний шок. | Гострі порушення ритму серця.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.