МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Септичний шок.Септичний(бактеріємічний, токсикоінфекційний) шок— це гіперімунна реакція організму на мікробні антигени (вірусів, рикетсій, бактерій). Він виникає за наявності в організмі вогнища інфекції, яке у поєднанні з особливою імунно-гуморальною реакцією організму призводить до тяжких порушень гемодинаміки. За частотою септичний шок посідає третє місце після травматичного та кардіогенного, а за летальністю — перше. Найчастіше септичний шок виникає внаслідок інфекції сечових і жовчних шляхів, панкреонекрозу, перитоніту. Він може розвиватися під час проведення інтенсивної терапії в дуже ослаблених хворих, особливо тих, які тривалий час перебували на ШВЛ і парентеральному харчуванні. Клінічна картина. Спочатку виникають озноб, різке підвищення температури тіла, тахікардія, зниження АТ. Хворі часто перебувають у стані ейфорії, не завжди адекватно оцінюють свій стан. Надалі порушується свідомість, шкіра стає холодною, блідо-ціанотичною, виникає олігурія, пригнічується дихання. Інтенсивна терапія: 1. Ліквідація вогнищ інфекції. 2. Антибактеріальна терапія з урахуванням виявленої бактеріальної мікрофлори. 3. Корекція ОЦК — введення кристалоїдів та колоїдів. 4. Проведення оксигенотерапії, якщо потрібно, переведення на ШВЛ. 5. У разі вираженої артеріальної гіпотензії — іноді призначення великих доз глюкокортикоїдів. 6. Використання інгібіторів протеолітичних ферментів (контрикал, гордокс). 7. Уживання заходів, спрямованих на профілактику (лікування) дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому) . 8.Опіковий шок.Опіковий шок розвивається, якщо поверхневим опіком ушкоджено 10—20 % площі тіла людини або глибоким опіком — 5—10 % площі тіла. Його можна розглядати як різновид травматичного гіповолемічного шоку. Ступінь тяжкості шоку визначають за допомогою індексу Франка, на підставі глибини та площі ушкодження: 1 % опіку II ступеня тяжкості дорівнює 1 ОД, ІІІ а ступеня — 2 ОД, ІІІ б ступеня — З ОД. Якщо у хворого сума балів (індекс Франка) становить: • від 15 до ЗО ОД — легкий опіковий шок; • від 31 до 60 ОД — опіковий шок середньої тяжкості; • від 61 до 90 ОД — тяжкий опіковий шок; • понад 90 ОД — надзвичайно тяжкий опіковий шок. Шок характеризується втратою великої кількості плазми крові та токсичною дією продуктів розпаду тканин . Клінічна картина. Характерні психомоторні порушення, частий пульс (90—120 за 1 хв), зниження АТ, низька температура тіла, олігурія менше ніж 20 мл/год, потім анурія, задишка, спрага, нудота, блювання. Невідкладна долікарська допомога: • зупиняють процес горіння; • охолоджують опікові поверхні холодною водою, снігом, льодом (усі інгредієнти мають бути у целофанових пакетах); • проводять інгаляцію киснем; • накладають асептичну пов’язку на місця опіків, при обширних опіках — обгортають пацієнта стерильним простирадлом; • за наявності різкого болю — вводять внутрішньовенно морфіну гідрохлорид; • проводять негайну госпіталізацію на ношах до спеціалізованого ВАІТ. Інтенсивна терапія: 1. Купірування больового синдрому та збудження. 2. Ліквідація гіповолемії, відновлення ОЦК, для чого проводять інфузійну терапію, об’єм якої визначається за формулою Паркланда: Об’єм інфузії = 4 мл рідини • масу тіла хворого (кг) • площу опікової поверхні Залежно від площі опіку необхідний об’єм інфузії становить від 3—4 до 10—14 л. Загальний об’єм рідини у дорослих не повинен перевищувати 110—120 мл на 1 кг маси тіла, у дітей допускається до 140 мл/кг. При цьому в перші 8 год потрібно ввести 50 % розрахункового об’єму рідини. Інші 50 % слід рівномірно розподілити на подальші 16 год першої доби.Таким чином, інфузійну терапію проводять цілодобово. Вводять кристалоїди (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгер-лактату), 5 % і 10 % розчини глюкози, колоїди (рефортан), білкові препарати — плазму, 5 % і 10 % альбумін. 3. Для нормалізації функції нирок після поповнення ОЦК вводять еуфілін, осмодіуретики (манітол). 4. Вводять гепарин для профілактики тромбоутворення. 5. Проводять боротьбу з інфекцією. Критеріями ефективності виведення пацієнта з опікового шоку є підвищення температури тіла, збільшення діурезу, стабільна гемодинаміка . 9.КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАЗМОЗАМІННИКІВ ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ГРУПАМИ
|
||||||||
|