• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гострі порушення ритму серця.

План

Лекція.Гостра недостатність серця

Викладач: Підсуткевич М.Б.

Гостра недостатність серця

Лекція

III. Кристалоїдні розчини

II. Для парентерального харчування

I. Колоїдні розчини

A. Препарати желатину:

• желатиноль;

• плазможель;

• гелофузин.

Б. Препарати гідроксиетилкрохмалю (ГЕК):

• рефортан;

• інфукол;

• рефордез;

• гекодез.

B. Низькомолекулярні:

• реополіглюкін;

• реосорбілакт.

A. Білкові гідролізати:

• гідролізин;

• амінопептид.

Б. Жирові емульсії:

• ліпофундин;

• інтраліпід;

• ліповеноз.

B. Суміш амінокислот:

• поліамін;

• аміносол;

• аміноплазмаль—ГЕПА;

• амінол.

Г. Розчини глюкози:

• 5%;

• 10%;

• глюкостерил.

IV. Сольові розчини:

• ізотонічний розчин натрію хлориду;

• розчин Рінгера;

• розчин Рінгер-лактат;

• ацесоль;

• дисоль.

IV. Кровозамінники з функцією перенесення кисню:● перфторан

1.Гостра лівошлуночкова недостатність серця.

2.Серцева астма

3.Набряк легень

4.Гостра правошлуночкова недостатність серця.

5.Тромбоемболія легеневої артерії.

6.Гіпертонічний криз.

7.Гострі порушення ритму серця:

8. Синусова тахікардія

9.Синусова брадикардія

10.Екстрасистолія

11.Пароксизмальна тахікардія

12.Миготлива аритмія

13.Блокади серця

14. Синдром Морганьї—Адамса— Стокса.

1.Гостра лівошлуночкова недостатність серця є наслідком порушення скоротливої здатності міокарда, яке призводить до того, що сер­цевий викид не відповідає потребам організму в кисні.

Причинами ГНС можуть стати інфаркт міокарда, тяжкий міокардит, тампонада серця, тромбоемболія стовбура або гілок легеневої артерії, гіпертонічний криз, гіпергідратація внаслі­док тяжкої ниркової недостатності або надлишкової інфузійної терапії.

Розрізняють дві форми гострої недостатності серця — лівошлуночкову та правошлуночкову (венозний застій у великому колі кровообігу).

Клі­нічно гостра лівошлуночкова недостатність серця проявляється як серцева астма та набряк легень.

2.Серцева астма (інтерстиційний набряк легень)виникає рап­тово, найчастіше вночі.

Клінічна картина. Хворий збуджений, відчуває загрозу смерті. Шкіра бліда або ціанотична. Пульс частий, АТ може бути підвищеним, тони серця приглушені, задишка змішаного типу, іноді кашель. У нижніх відділах легень вислуховують во­логі й сухі хрипи. Прогресування серцевої астми може призвес­ти до набряку легень .

Невідкладна долікарська допомога при болю в ділянці серця та серцевій астмі:

• дають пацієнту нітрогліцерин — 1 таблетка під язик (пов­торювати через 5—10 хв) до зняття болю; створюють підвищене положення тіла;

• викликають швидку допомогу.

Інтенсивна терапія:

1. Призначають наркотичні анальгетики (розчин морфіну гідрохлориду).

2. Проводять оксигенотерапію.

3. Якщо вислуховують вологі хрипи в легенях — вводять внутрішньовенно лазикс (40—80 мг), еуфіліну (5—10 мл 2,4 % розчин).

3.Набряк легень— це масивне випотівання рідини в інтерстиційну тканину і альвеоли легень.

Клінічна картина. Пацієнт у тяжкому стані: вимушене по­ложення у ліжку (найчастіше сидячи); тяжка інспіраторна за­дишка (утруднений вдих), ціаноз. Може бути задушливий су­хий кашель, збільшується кількість пінистого мокротиння. Спочатку в легенях вислуховують жорстке дихання, сухі хри­пи, згодом — численні вологі хрипи, клекотливе дихання, яке чути на відстані .

Розрізняють дві клінічні форми набряку легень:

1) гіпертензивна — високий АТ у малому і великому колі кровообігу;

2) гіпотензивна — низький АТ внаслідок малого серцевого викиду.

Велике значення має центральний венозний тиск (ЦВТ),який залежить від об’єму циркулюючої крові (ОЦК) і скоротли­вої здатності правих відділів серця. Його вимірюють за допомо­гою апарата Вальдмана. У нормі венозний тиск у центральних венах (верхня порожниста вена) становить 60—120 мм вод. ст.У разі гострої недостатності серця ЦВТ підвищується.

Невідкладна долікарська допомога:

• надають пацієнту положення тіла сидячи з опущеними но­гами (ортопное);

• дають нітрогліцерин під язик (повторювати через 5— 10 хв);

• у разі високого АТ застосовують відволікальні засоби (га­рячі ніжні ванни, гірчичники на ділянку литок).

Інтенсивна терапія:

1. Для усунення гіпоксії проводять інгаляцію 100 % киснем з піногасниками — розчинами етанолу або антифомсилану. Ки­сень пропускають крізь апарат Боброва або (краще) випарник наркозного апарата зі швидкістю 6—12 л/хв під постійним по­зитивним тиском.

2. У разі неефективності цих заходів і прогресування недо­статності дихання — проводять інтубацію трахеї та переводять пацієнта на ШВЛ з підвищеним тиском на видиху.

3. Якщо виділяється багато пінистого мокротин­ня, то його видаляють за допомогою катетера та електровідсмоктувача.

4. Для забезпечення ефективності медикаментозного ліку­вання, а також для контролю ЦВТ катетеризують центральну вену (підключичну або внутрішню яремну).

5. Для зменшення АТ в малому колі кровообігу застосовують морфіну гідрохлорид, що зменшує венозний приплив до серця та знижує потребу тканин у кисні.

6. Для зниження тиску в легеневій артерії і зменшення по­вернення венозної крові до серця застосовують нітрати — нітро­гліцерин (1 таблетка — 0,00005 г) під язик (діє протягом 20 хв).

7. У випадку гіпертензивної форми набряку застосовують пентамін внутрішньовенно під контролем АТ.

8. У випадку гіпотензивної форми набряку з рівнем систоліч­ного АТ 90 мм рт. ст. застосовують дофамін (допамін) внутрішньо­венно.

9. Для дегідратації легень застосовують фуросемід внутрі­шньовенно.

4.Гостра правошлуночкова недостатність серця спричинена перевантаженням правої частини серця.

Може виникати внаслідок швидкого переливання гіпертоніч­них розчинів, при тромбоемболії легеневої артерії [ТЕЛА], жи­ровій і повітряній емболії, астматичному стані, пневмотораксі, пневмонії, інфаркті міокарда тощо.

Клінічна картина. Тахікардія, що прогресує, зниження АТ, ціаноз, задишка, різке підвищення ЦВТ, набухання шийних вен, різке й болісне збільшення печінки, за умови тривалого пе­ребігу хвороби — набряк нижніх кінцівок.

Інтенсивна терапія(зумовлена причинами захворювання):

1. Усунення гіпоксії (інгаляція 100 % кисню за допомогою маски та дихального апарата).

2. У разі емболії легеневої артерії вводять фібринолітичні за­соби — актилізе. Для подальшої підтримки гіпокоагуляції вво­дять гепарин.

Після усунення причин правошлуночкової недостатності проводять лікування кардіотонічними засобами — строфантин та ін.

5.Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА)є ускладненням різних патологічних станів і спричинює смерть .

Чинниками ризику виникнення ТЕЛА є:

• тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок і таза;

• операції на органах черевної порожнини і таза;

• тривала іммобілізація, особливо у людей похилого і старе­чого віку;

• серцево-судинні захворювання (особливо порушення рит­му серця);

• вагітність і пологи

• вживання контрацептивних засобів.

За характером перебігу розрізняють блискавичну(основні симптоми виникають протягом кількох хвилин), гостру(розви­вається впродовж годин), підгостру(розвивається протягом днів) і рецидивнуформи ТЕЛА.

Клінічна картина. Під час блискавичної форми ТЕЛА пацієнт збуджений через страх смерті та коронарний біль, зрос­тають задишка, кашель, ціаноз (особливо верхньої половини тіла). Приблизно у 20 % пацієнтів виникають фібриляція шлу­ночків та асистолія, в усіх інших випадках — тахі- або бради­кардія, аритмія, ритм галопу, значне підвищення ЦВТ з набря­канням шийних вен.

У діагностиці інших видів ТЕЛА певне значення мають ла­бораторні та інструментальні методи дослідження.

Інтенсивна терапія:

1. Якщо настає клінічна смерть — серцево-легенева реаніма­ція.

2. Антикоагулянтна, тромболітична терапія .

6.Гіпертонічний криз.

1. Гіпертонічний кардіальний криз — гостра лівошлуночкова недостатність за підвищення АТ >220/120 мм рт. ст. з пере­ходом у набряк легень.

2. Церебрально-гіпертонічна енцефалопатія — перерозтягування внутрішньочерепних вен: головний біль, підвищення АТ, нудота, блювання.

3. Церебральний ішемічний криз — вогнищеві неврологічні порушення.

Невідкладна долікарська допомога:

• Забезпечують горизонтальне положення пацієнта з підня­тим на 20—30° головним кінцем ліжка.

• Забезпечують вільний доступ повітря.

• Проводять відволікальні процедури: гірчичники на поти­лицю або литкові м’язи.

• Закапують 5—10 крапель фармадипіну під язик хворому.

• Забезпечують госпіталізацію на ношах до спеціалізовано­го відділення.

Інтенсивна терапія:

Лікування проводять з урахуванням виявлених причин і тяжкості стану хворого.

Порушення нормаль­ного ритму серця (аритмії) є наслідком функціональних роз­ладів або тяжких органічних уражень серця. У деяких випад­ках аритмії призводять до смерті хворого.

Для встановлення діагнозу аритмії слід зняти і розшифрува­ти ЕКГ.

Нормальний синусовий ритм на ЕКГ характеризується пос­лідовними комплексами Р—QRS з частотою 60—90 скорочень серця за 1 хв тривалістю інтервалу Р—Q 0,12—0,2 с і комплек­су Р—QRS до 0,1 с з рівними інтервалами Р—Р, R—R.

Порушеннями серцевого ритму, або аритмією, називають:

1) зміну частоти скорочень серця — менше ніж 60 або більше ніж 90 за 1 хв;

2) неправильний і несинусовий ритм серця;

3) порушення провідності електричного імпульсу провідною системою серця.

Аритмії виникають при різних захворюваннях серцево-су­динної системи, а також унаслідок впливу фізичних та хіміч­них чинників. Також можуть бути функціонального походжен­ня при здоровому серці (психогенні, рефлекторні). Механізми розвитку аритмій пов’язані з порушеннями автоматизму, про­відності або їх поєднання.

До порушень автоматизму належать: підвищення або зни­ження автоматизму синоатріального (пазухо-передсердного) вузла (синусова тахікардія або брадикардія), позасиноатріального водія серцевого ритму (екстрасистолія, ектопічна тахі- або брадикардія, асистолія).

Порушення провідності характеризується повним або част­ковим припиненням про­ходження електричного ім­пульсу провідною систе­мою серця (блокада).

8.Синусова тахікардія — це збільшення частоти ско­рочень серця (ЧСС) від 90 до 100 за 1 хв за збережен­ня правильного синусового ритму. На ЕКГ — збіль­шення частоти скорочень.

Мал. 1. ЕКГ: синусова тахікардія серця.

Клінічна картина. Суб’єктивно симптоми аритмії можуть бути відсутні або має місце незначне збільшення ЧСС, відчуття тяжкості або болю в ділянці серця, поступовий початок і кінець нападу. Об’єктивно виявляють збільшення ЧСС від 90 до 150— 160 за 1 хв при правильному ритмі.

Лікування. Вирішальне значення має лікування основного захворювання.

Прогноз синусової тахікардії залежить від основного захво­рювання та здебільшого сприятливий.

9.Синусова брадикардія — це зменшення ЧСС до 59—40 за 1 хв за збереження правильного синусового ритму. Якщо ЧСС становить ЗО та менше за 1 хв, можна з достатньою ймовірністю вважати, що брадикардія несинусового походження. На ЕКГ — зменшена ЧСС.

Клінічна картина. Здебільшого скарги відсутні, іноді хворі відзначають запаморочення, депресію, серцебиття.

Об’єктивно спостерігається правильний ритм серця з частотою 60 і менше ударів за 1 хв.

Невідкладна допомога:

• за стабільної гемодинаміки — уводять внутрішньовенно болюсно 0,5—1 мл атропіну сульфату, при неефективності — адреностимулятори (допамін);

• за нестабільної гемодинаміки — вводять внутрішньовенно краплинно допамін, при неефективності — тимчасова ендокардіальна електрокардіостимуляція;

• забезпечують транспортування до відповідного відділення.

10.Екстрасистолія— це передчасне скорочення всього серця або його окремих частин.

Розрізняють передсердну, надшлуночкову і шлуночкову екс­трасистолію. Екстрасистолія може бути моно- і політопною.

На ЕКГ — передчасна поява комплексів і зубців .

Клінічна картина. Із виникненням екстрасистолії пацієнти від­чувають серцебиття, перебої серцевого ритму, рідше біль у сер­ці. У цей момент можуть виникати запаморочення, нудота, задишка. Іноді спостерігається блідість шкірних пок­ривів. На ЕКГ спостерігається передчасна пульсова хвиля слаб­кого наповнення, за якою має місце тривала пауза та напруже­на пульсова хвиля.

Невідкладна допомога:

• у разі стабільної гемодинаміки:

- при надшлуночкових екстрасистолах — верапаміл 2 мл 0,25 % розчину внутрішньовенно;

- при шлуночкових екстрасистолах — лідокаїн до 80 мг внутрішньовенно

• у разі екстрасистолії з розвитком недостатності серця:

- при надшлуночкових екстрасистолах — кордарон 150— 300 мг внутрішньовенно краплинно;

- при шлуночкових екстрасистолах — кордарон 150—300 мг внутрішньовенно краплинно;

• транспортування до відповідного відділення.

11.Пароксизмальна тахікардія — це напад прискореного серце­биття (140—250 скорочень серця за 1 хв), що раптово виникає і раптово зникає, за збереження переважно правильного ритму. На ЕКГ — збільшення ЧСС (мал. 13).

Клінічна картина. У пацієнта виникає напад сильного серце­биття. Спочатку він відчуває сильний поштовх у ділянці серця або його зупинку, тріпотіння. Можуть спостерігатися загальна слабість, нудота, поліурія, непритомність.

Об’єктивно відзна­чається блідість шкірних покривів, підвищена їх вологість. ЧСС — 160—220 за 1 хв, ритм скорочень серця здебільшого правильний.

Невідкладна допомога:

• верапаміл — 2—4 мл 0,25 % розчину внутрішньовенно болюсно, або кордарон — 150—300 мг, або новокаїнамід — до 10 мл внутрішньовенно.

• транспортування до відповідного відділення.

12.Миготлива аритмія — порушення ритму серця, за якого про­тягом усього серцевого циклу спостерігається хаотичне збуд­ження та скорочення окремих м’язових волокон передсердь із частотою 350—700 за 1 хв. При цьому кожне з цих волокон є своєрідним вогнищем ектопічної імпульсації. Миготлива арит­мія може бути персистувальною та постійною.

Залежно від ЧСС розрізняють бради-, нормо- і тахісистолічну форми миготливої аритмії. У випадку брадисистолічної форми частота шлуночкових скорочень за 1 хв менше ніж 60, при нормосистолічній — 60—90, тахісистолічній — 90—200. На ЕКГ — відсутність зубця Р, нерегулярний шлуночковий ритм (мал. 14).

Мал. 14. Миготлива аритмія

Клінічна картина. Пацієнти скаржаться на загальну слабість, раптовий напад серцебиття, запаморочення.

Невідкладна допомога:

• у разі персистувальної форми:

- кордарон — 300 мг внутрішньовенно повільно з подаль­шим краплинним уведенням, дигоксин — до насичення;

• у разі постійної форми:

- нормосистолія не потребує лікування;

- у разі тахісистолії — дигоксин, верапаміл, кордарон за­лежно від стану пацієнта;

- за наявності брадисистолії — атропіну сульфат або еуфілін залежно від основного захворювання;

• транспортування до відповідного відділення.

13. Блокади серця, синдром Морганьї—Адамса— Стокса.Блокада — це сповільнене або повне припинення прохо­дження електричного імпульсу провідною системою серця.

Залежно від локалізації розрізняють синоатріальну, внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову блокаду.

Синоатріальна блокада — це порушення проходження елек­тричного імпульсу від синусового вузла до передсердь (мал. 15).

Внутрішньопередсердна блокада — це порушення проход­ження електричного імпульсу провідною системою передсердь.

Внутрішньошлуночкова блокада — це порушення проход­ження імпульсу правою або лівою ніжкою передсердно-шлуночкового пучка Гіса (мал. 16).

Атріовентрикулярна блокада — це порушення проходження електричного імпульсу від передсердь до шлуночків.

Розрізняють три ступені атріовентрикулярної блокади:

• блокада І ступеня виявляється на ЕКГ подовженням ін­тервалу Р-Q більше ніж 0,2 с (мал. 17);

• блокада II ступеня характеризується періодичним припи­ненням проходження окремих імпульсів від передсердь до шлу­ночків. Внаслідок цього час від часу спостерігається випадіння окремих шлуночкових комплексів;

• блокада III ступеня характеризується повним порушен­ням проходження імпульсу від передсердь до шлуночків (ще має назву — повна поперечна блокада).

Невідкладна допомога:

• атропіну сульфат 0,5—1 мг внутрішньовенно болюсно, повторити через 3—5 хв;

• черезшкірна електрокардіостимулядія (ЧШКС);

• допамін — 5—20 мкг/(кг-хв) при артеріальній гіпотензії та відсутності ефекту від атропіну сульфату та ЧШКС.

14.Синдром Морганьї—Адамса—Стокса— це ускладнення пов­ної поперечної блокади. Проявляється нападами втрати сві­домості зі скороченням мускулатури та іноді з епілептичним нападом, який виникає раптово та триває 1—2 хв. На ЕКГ уповільнений ритм скорочень серця і розширені шлуночкові комплекси.

Об’єктивно: втрата свідомості, пульс відсутній, сер­цеві тони не прослуховуються, АТне визначається, обличчя бліде, розвиток клонічних судом. Якщо напад не закінчується протягом 1 хв, може настати клінічна смерть. Після нападу спостерігається слабкість і біль у кінцівках.

Невідкладна допомога:

• внутрішньовенно адреналіну гідрохлорид;

• транспортування до відповідного відділення.

Читайте також:

1. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
2. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
3. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
4. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
5. Адміністративне правопорушення
6. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
7. Адміністративне правопорушення.
8. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
9. Адміністративні правопорушення та адміністративні стягнення.
10. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
11. Блоки схеми алгоритму
12. Будь – які зміни популяції є результатом порушення рівноваги між її біотичним потенціалом та опором довкілля.

Переглядів: 2449