Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гострі порушення ритму серця.

План

Лекція.Гостра недостатність серця

Викладач: Підсуткевич М.Б.

Гостра недостатність серця

Лекція

III. Кристалоїдні розчини

II. Для парентерального харчування

I. Колоїдні розчини

A. Препарати желатину:

• желатиноль;

• плазможель;

• гелофузин.

Б. Препарати гідроксиетилкрохмалю (ГЕК):

• рефортан;

• інфукол;

• рефордез;

• гекодез.

B. Низькомолекулярні:

• реополіглюкін;

• реосорбілакт.

A. Білкові гідролізати:

• гідролізин;

• амінопептид.

Б. Жирові емульсії:

• ліпофундин;

• інтраліпід;

• ліповеноз.

B. Суміш амінокислот:

• поліамін;

• аміносол;

• аміноплазмаль—ГЕПА;

• амінол.

Г. Розчини глюкози:

• 5%;

• 10%;

• глюкостерил.

IV. Сольові розчини:

• ізотонічний розчин натрію хлориду;

• розчин Рінгера;

• розчин Рінгер-лактат;

• ацесоль;

• дисоль.

IV. Кровозамінники з функцією перенесення кисню:● перфторан

1.Гостра лівошлуночкова недостатність серця.

2.Серцева астма

3.Набряк легень

4.Гостра правошлуночкова недостатність серця.

5.Тромбоемболія легеневої артерії.

6.Гіпертонічний криз.

7.Гострі порушення ритму серця:

8. Синусова тахікардія

9.Синусова брадикардія

10.Екстрасистолія

11.Пароксизмальна тахікардія

12.Миготлива аритмія

13.Блокади серця

14. Синдром Морганьї—Адамса— Стокса.

1.Гостра лівошлуночкова недостатність серця є наслідком порушення скоротливої здатності міокарда, яке призводить до того, що серцевий викид не відповідає потребам організму в кисні.

Причинами ГНС можуть стати інфаркт міокарда, тяжкий міокардит, тампонада серця, тромбоемболія стовбура або гілок легеневої артерії, гіпертонічний криз, гіпергідратація внаслідок тяжкої ниркової недостатності або надлишкової інфузійної терапії.

Розрізняють дві форми гострої недостатності серця — лівошлуночкову та правошлуночкову (венозний застій у великому колі кровообігу).

Клінічно гостра лівошлуночкова недостатність серця проявляється як серцева астма та набряк легень.

2.Серцева астма (інтерстиційний набряк легень)виникає раптово, найчастіше вночі.

Клінічна картина. Хворий збуджений, відчуває загрозу смерті. Шкіра бліда або ціанотична. Пульс частий, АТ може бути підвищеним, тони серця приглушені, задишка змішаного типу, іноді кашель. У нижніх відділах легень вислуховують вологі й сухі хрипи. Прогресування серцевої астми може призвести до набряку легень .

Невідкладна долікарська допомога при болю в ділянці серця та серцевій астмі:

• дають пацієнту нітрогліцерин — 1 таблетка під язик (повторювати через 5—10 хв) до зняття болю; створюють підвищене положення тіла;

• викликають швидку допомогу.

Інтенсивна терапія:

1. Призначають наркотичні анальгетики (розчин морфіну гідрохлориду).

2. Проводять оксигенотерапію.

3. Якщо вислуховують вологі хрипи в легенях — вводять внутрішньовенно лазикс (40—80 мг), еуфіліну (5—10 мл 2,4 % розчин).

3.Набряк легень— це масивне випотівання рідини в інтерстиційну тканину і альвеоли легень.

Клінічна картина. Пацієнт у тяжкому стані: вимушене положення у ліжку (найчастіше сидячи); тяжка інспіраторна задишка (утруднений вдих), ціаноз. Може бути задушливий сухий кашель, збільшується кількість пінистого мокротиння. Спочатку в легенях вислуховують жорстке дихання, сухі хрипи, згодом — численні вологі хрипи, клекотливе дихання, яке чути на відстані .

Розрізняють дві клінічні форми набряку легень:

1) гіпертензивна — високий АТ у малому і великому колі кровообігу;

2) гіпотензивна — низький АТ внаслідок малого серцевого викиду.

Велике значення має центральний венозний тиск (ЦВТ),який залежить від об’єму циркулюючої крові (ОЦК) і скоротливої здатності правих відділів серця. Його вимірюють за допомогою апарата Вальдмана. У нормі венозний тиск у центральних венах (верхня порожниста вена) становить 60—120 мм вод. ст.У разі гострої недостатності серця ЦВТ підвищується.

Невідкладна долікарська допомога:

• надають пацієнту положення тіла сидячи з опущеними ногами (ортопное);

• дають нітрогліцерин під язик (повторювати через 5— 10 хв);

• у разі високого АТ застосовують відволікальні засоби (гарячі ніжні ванни, гірчичники на ділянку литок).

Інтенсивна терапія:

1. Для усунення гіпоксії проводять інгаляцію 100 % киснем з піногасниками — розчинами етанолу або антифомсилану. Кисень пропускають крізь апарат Боброва або (краще) випарник наркозного апарата зі швидкістю 6—12 л/хв під постійним позитивним тиском.

2. У разі неефективності цих заходів і прогресування недостатності дихання — проводять інтубацію трахеї та переводять пацієнта на ШВЛ з підвищеним тиском на видиху.

3. Якщо виділяється багато пінистого мокротиння, то його видаляють за допомогою катетера та електровідсмоктувача.

4. Для забезпечення ефективності медикаментозного лікування, а також для контролю ЦВТ катетеризують центральну вену (підключичну або внутрішню яремну).

5. Для зменшення АТ в малому колі кровообігу застосовують морфіну гідрохлорид, що зменшує венозний приплив до серця та знижує потребу тканин у кисні.

6. Для зниження тиску в легеневій артерії і зменшення повернення венозної крові до серця застосовують нітрати — нітрогліцерин (1 таблетка — 0,00005 г) під язик (діє протягом 20 хв).

7. У випадку гіпертензивної форми набряку застосовують пентамін внутрішньовенно під контролем АТ.

8. У випадку гіпотензивної форми набряку з рівнем систолічного АТ 90 мм рт. ст. застосовують дофамін (допамін) внутрішньовенно.

9. Для дегідратації легень застосовують фуросемід внутрішньовенно.

4.Гостра правошлуночкова недостатність серця спричинена перевантаженням правої частини серця.

Може виникати внаслідок швидкого переливання гіпертонічних розчинів, при тромбоемболії легеневої артерії [ТЕЛА], жировій і повітряній емболії, астматичному стані, пневмотораксі, пневмонії, інфаркті міокарда тощо.

Клінічна картина. Тахікардія, що прогресує, зниження АТ, ціаноз, задишка, різке підвищення ЦВТ, набухання шийних вен, різке й болісне збільшення печінки, за умови тривалого перебігу хвороби — набряк нижніх кінцівок.

Інтенсивна терапія(зумовлена причинами захворювання):

1. Усунення гіпоксії (інгаляція 100 % кисню за допомогою маски та дихального апарата).

2. У разі емболії легеневої артерії вводять фібринолітичні засоби — актилізе. Для подальшої підтримки гіпокоагуляції вводять гепарин.

Після усунення причин правошлуночкової недостатності проводять лікування кардіотонічними засобами — строфантин та ін.

5.Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА)є ускладненням різних патологічних станів і спричинює смерть .

Чинниками ризику виникнення ТЕЛА є:

• тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок і таза;

• операції на органах черевної порожнини і таза;

• тривала іммобілізація, особливо у людей похилого і старечого віку;

• серцево-судинні захворювання (особливо порушення ритму серця);

• вагітність і пологи

• вживання контрацептивних засобів.

За характером перебігу розрізняють блискавичну(основні симптоми виникають протягом кількох хвилин), гостру(розвивається впродовж годин), підгостру(розвивається протягом днів) і рецидивнуформи ТЕЛА.

Клінічна картина. Під час блискавичної форми ТЕЛА пацієнт збуджений через страх смерті та коронарний біль, зростають задишка, кашель, ціаноз (особливо верхньої половини тіла). Приблизно у 20 % пацієнтів виникають фібриляція шлуночків та асистолія, в усіх інших випадках — тахі- або брадикардія, аритмія, ритм галопу, значне підвищення ЦВТ з набряканням шийних вен.

У діагностиці інших видів ТЕЛА певне значення мають лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Інтенсивна терапія:

1. Якщо настає клінічна смерть — серцево-легенева реанімація.

2. Антикоагулянтна, тромболітична терапія .

6.Гіпертонічний криз.

1. Гіпертонічний кардіальний криз — гостра лівошлуночкова недостатність за підвищення АТ >220/120 мм рт. ст. з переходом у набряк легень.

2. Церебрально-гіпертонічна енцефалопатія — перерозтягування внутрішньочерепних вен: головний біль, підвищення АТ, нудота, блювання.

3. Церебральний ішемічний криз — вогнищеві неврологічні порушення.

Невідкладна долікарська допомога:

• Забезпечують горизонтальне положення пацієнта з піднятим на 20—30° головним кінцем ліжка.

• Забезпечують вільний доступ повітря.

• Проводять відволікальні процедури: гірчичники на потилицю або литкові м’язи.

• Закапують 5—10 крапель фармадипіну під язик хворому.

• Забезпечують госпіталізацію на ношах до спеціалізованого відділення.

Інтенсивна терапія:

Лікування проводять з урахуванням виявлених причин і тяжкості стану хворого.

Порушення нормального ритму серця (аритмії) є наслідком функціональних розладів або тяжких органічних уражень серця. У деяких випадках аритмії призводять до смерті хворого.

Для встановлення діагнозу аритмії слід зняти і розшифрувати ЕКГ.

Нормальний синусовий ритм на ЕКГ характеризується послідовними комплексами Р—QRS з частотою 60—90 скорочень серця за 1 хв тривалістю інтервалу Р—Q 0,12—0,2 с і комплексу Р—QRS до 0,1 с з рівними інтервалами Р—Р, R—R.

Порушеннями серцевого ритму, або аритмією, називають:

1) зміну частоти скорочень серця — менше ніж 60 або більше ніж 90 за 1 хв;

2) неправильний і несинусовий ритм серця;

3) порушення провідності електричного імпульсу провідною системою серця.

Аритмії виникають при різних захворюваннях серцево-судинної системи, а також унаслідок впливу фізичних та хімічних чинників. Також можуть бути функціонального походження при здоровому серці (психогенні, рефлекторні). Механізми розвитку аритмій пов’язані з порушеннями автоматизму, провідності або їх поєднання.

До порушень автоматизму належать: підвищення або зниження автоматизму синоатріального (пазухо-передсердного) вузла (синусова тахікардія або брадикардія), позасиноатріального водія серцевого ритму (екстрасистолія, ектопічна тахі- або брадикардія, асистолія).

Порушення провідності характеризується повним або частковим припиненням проходження електричного імпульсу провідною системою серця (блокада).

8.Синусова тахікардія — це збільшення частоти скорочень серця (ЧСС) від 90 до 100 за 1 хв за збереження правильного синусового ритму. На ЕКГ — збільшення частоти скорочень.

Мал. 1. ЕКГ: синусова тахікардія серця.

Клінічна картина. Суб’єктивно симптоми аритмії можуть бути відсутні або має місце незначне збільшення ЧСС, відчуття тяжкості або болю в ділянці серця, поступовий початок і кінець нападу. Об’єктивно виявляють збільшення ЧСС від 90 до 150— 160 за 1 хв при правильному ритмі.

Лікування. Вирішальне значення має лікування основного захворювання.

Прогноз синусової тахікардії залежить від основного захворювання та здебільшого сприятливий.

9.Синусова брадикардія — це зменшення ЧСС до 59—40 за 1 хв за збереження правильного синусового ритму. Якщо ЧСС становить ЗО та менше за 1 хв, можна з достатньою ймовірністю вважати, що брадикардія несинусового походження. На ЕКГ — зменшена ЧСС.

Клінічна картина. Здебільшого скарги відсутні, іноді хворі відзначають запаморочення, депресію, серцебиття.

Об’єктивно спостерігається правильний ритм серця з частотою 60 і менше ударів за 1 хв.

Невідкладна допомога:

• за стабільної гемодинаміки — уводять внутрішньовенно болюсно 0,5—1 мл атропіну сульфату, при неефективності — адреностимулятори (допамін);

• за нестабільної гемодинаміки — вводять внутрішньовенно краплинно допамін, при неефективності — тимчасова ендокардіальна електрокардіостимуляція;

• забезпечують транспортування до відповідного відділення.

10.Екстрасистолія— це передчасне скорочення всього серця або його окремих частин.

Розрізняють передсердну, надшлуночкову і шлуночкову екстрасистолію. Екстрасистолія може бути моно- і політопною.

На ЕКГ — передчасна поява комплексів і зубців .

Клінічна картина. Із виникненням екстрасистолії пацієнти відчувають серцебиття, перебої серцевого ритму, рідше біль у серці. У цей момент можуть виникати запаморочення, нудота, задишка. Іноді спостерігається блідість шкірних покривів. На ЕКГ спостерігається передчасна пульсова хвиля слабкого наповнення, за якою має місце тривала пауза та напружена пульсова хвиля.

Невідкладна допомога:

• у разі стабільної гемодинаміки:

- при надшлуночкових екстрасистолах — верапаміл 2 мл 0,25 % розчину внутрішньовенно;

- при шлуночкових екстрасистолах — лідокаїн до 80 мг внутрішньовенно

• у разі екстрасистолії з розвитком недостатності серця:

- при надшлуночкових екстрасистолах — кордарон 150— 300 мг внутрішньовенно краплинно;

- при шлуночкових екстрасистолах — кордарон 150—300 мг внутрішньовенно краплинно;

• транспортування до відповідного відділення.

11.Пароксизмальна тахікардія — це напад прискореного серцебиття (140—250 скорочень серця за 1 хв), що раптово виникає і раптово зникає, за збереження переважно правильного ритму. На ЕКГ — збільшення ЧСС (мал. 13).

Клінічна картина. У пацієнта виникає напад сильного серцебиття. Спочатку він відчуває сильний поштовх у ділянці серця або його зупинку, тріпотіння. Можуть спостерігатися загальна слабість, нудота, поліурія, непритомність.

Об’єктивно відзначається блідість шкірних покривів, підвищена їх вологість. ЧСС — 160—220 за 1 хв, ритм скорочень серця здебільшого правильний.

Невідкладна допомога:

• верапаміл — 2—4 мл 0,25 % розчину внутрішньовенно болюсно, або кордарон — 150—300 мг, або новокаїнамід — до 10 мл внутрішньовенно.

• транспортування до відповідного відділення.

12.Миготлива аритмія — порушення ритму серця, за якого протягом усього серцевого циклу спостерігається хаотичне збудження та скорочення окремих м’язових волокон передсердь із частотою 350—700 за 1 хв. При цьому кожне з цих волокон є своєрідним вогнищем ектопічної імпульсації. Миготлива аритмія може бути персистувальною та постійною.

Залежно від ЧСС розрізняють бради-, нормо- і тахісистолічну форми миготливої аритмії. У випадку брадисистолічної форми частота шлуночкових скорочень за 1 хв менше ніж 60, при нормосистолічній — 60—90, тахісистолічній — 90—200. На ЕКГ — відсутність зубця Р, нерегулярний шлуночковий ритм (мал. 14).

Мал. 14. Миготлива аритмія

Клінічна картина. Пацієнти скаржаться на загальну слабість, раптовий напад серцебиття, запаморочення.

Невідкладна допомога:

• у разі персистувальної форми:

- кордарон — 300 мг внутрішньовенно повільно з подальшим краплинним уведенням, дигоксин — до насичення;

• у разі постійної форми:

- нормосистолія не потребує лікування;

- у разі тахісистолії — дигоксин, верапаміл, кордарон залежно від стану пацієнта;

- за наявності брадисистолії — атропіну сульфат або еуфілін залежно від основного захворювання;

• транспортування до відповідного відділення.

13. Блокади серця, синдром Морганьї—Адамса— Стокса.Блокада — це сповільнене або повне припинення проходження електричного імпульсу провідною системою серця.

Залежно від локалізації розрізняють синоатріальну, внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову блокаду.

Синоатріальна блокада — це порушення проходження електричного імпульсу від синусового вузла до передсердь (мал. 15).

Внутрішньопередсердна блокада — це порушення проходження електричного імпульсу провідною системою передсердь.

Внутрішньошлуночкова блокада — це порушення проходження імпульсу правою або лівою ніжкою передсердно-шлуночкового пучка Гіса (мал. 16).

Атріовентрикулярна блокада — це порушення проходження електричного імпульсу від передсердь до шлуночків.

Розрізняють три ступені атріовентрикулярної блокади:

• блокада І ступеня виявляється на ЕКГ подовженням інтервалу Р-Q більше ніж 0,2 с (мал. 17);

• блокада II ступеня характеризується періодичним припиненням проходження окремих імпульсів від передсердь до шлуночків. Внаслідок цього час від часу спостерігається випадіння окремих шлуночкових комплексів;

• блокада III ступеня характеризується повним порушенням проходження імпульсу від передсердь до шлуночків (ще має назву — повна поперечна блокада).

Невідкладна допомога:

• атропіну сульфат 0,5—1 мг внутрішньовенно болюсно, повторити через 3—5 хв;

• черезшкірна електрокардіостимулядія (ЧШКС);

• допамін — 5—20 мкг/(кг-хв) при артеріальній гіпотензії та відсутності ефекту від атропіну сульфату та ЧШКС.

14.Синдром Морганьї—Адамса—Стокса— це ускладнення повної поперечної блокади. Проявляється нападами втрати свідомості зі скороченням мускулатури та іноді з епілептичним нападом, який виникає раптово та триває 1—2 хв. На ЕКГ уповільнений ритм скорочень серця і розширені шлуночкові комплекси.

Об’єктивно: втрата свідомості, пульс відсутній, серцеві тони не прослуховуються, АТне визначається, обличчя бліде, розвиток клонічних судом. Якщо напад не закінчується протягом 1 хв, може настати клінічна смерть. Після нападу спостерігається слабкість і біль у кінцівках.

Невідкладна допомога:

• внутрішньовенно адреналіну гідрохлорид;

• транспортування до відповідного відділення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Септичний шок.	\|	СТУПЕНІ ТЯЖКОСТІ ГОСТРОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ДИХАННЯ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.