Види вроджених вад

-стеноз – звуження отвору чи канала (наприклад, клапанного отвору серця);

-подвоєння (утроєння) - збільшення числа органів чи його частин (подвоєння матки);

Ектопія - незвичайне розташування органа (нирки в малому тазу).

Основними механізмами тератогенезу є зміна розмноження, міграції та диференціації клітин. Порушення розмноження проявляється заторможенням проліферативної активності клітин аж до зупинки. Результатом є аплазія чи гіпоплазія будь-якого органа чи його частини.

Ще одним наслідком порушення розмноження є затримка злиття ембріональних стуктур, що вірогідно лежить в основі дизрафій (у тому числі розщілини губи, піднебіння, спинномозкових та черепно-мозкових кил (гриж).

Іншим видом зміни контролю розмноження клітин, що проявляється на тканинному рівні, є порушення генетично запрограмованого процесу загибелі клітин. Такий механізм лежить в основі персистування та багатьох видів атрезій. Через порушення міграції клітин можуть розвиватися гетеротопії.

Порушення диференціації може відбуватися на будь-якому етапі розвитку, що сричиняє створення маси недиференційованих клітин, агенезії, морфологічну та функціональну незрілість, а також перстстування ембріональних структур.

Незважаючи на різноманітність клінічних проявів спадкових хвороб, можна виділити їх характерні особливості. Особливістю формування клінічних проявів різних форм спадкової патології є порушення обміну речовин. Але лише сукупність клінічних, біохімічних, морфологічних особливостей дає можливість виявити спадкову патологію у пацієнта.

Значна кількість спадкових хвороб маніфестує в перинатальному та ранньому дитячому віці. Зазвичай перші симптоми спадкових захворювань діагностуються уже після народження (розщелина губи чи піднебіння, додаткові пальці, відсутність кінцівок, дефекти стінки черевної порожнини, пупкова кила, неперфорований анус та інш). Прикладом таких захворювань є хромосомні хвороби, ахондроплазія та інші форми ураження скелета. Перші клінічні прояви спадкових захворювань можуть провлятися і значно пізніше. У 25% хворих спадковою патологією маніфестація моногенних хвороб наявна уже в період новонародженості, у віці 3 років – в 70%, а в кінці пубертатного періоду проявляються уже 90% захворювань.

Для спадкових захворювань характерний прогредієнтний перебіг (постійне погіршення загального стану з наростанням негативних симптомів у пацієнта). Наприклад, для фенілкетонурії, при відсутності лікування, з ростом дитини спостерігається виникнення та зростання симптомів психомоторного відставання, формування розумової відсталості та вторинної мікроцефалії; для хвороби Тей-Сакса починаючи з 6-місячного віку, розвивається демієлінізація нервових волокон, яка поступово приводить до смерті. Генетичною основою прогредієнтності є безперервне функціонування патологічного гена, що порушує нормальне функціонування клітин, тканин та органів та відсутність продукту мутантного гена, що веде до декомпенсації. Ступінь хронізації та прогредієнтності для одного і того самого захворювання (синдрому) може відрізнятися.

Практично для всіх форм спадкової патології характерна множинність уражень, що обумовлено плейотропною дією гена (здатністю контролювати розвиток ознак організму). Наприклад, при синдромі Марфана наявні ураження кісткової, серцево-судинної системи та органів зору; при синдромі Лоуренса-Муна уражені кісткова, сечо-статева, ендокринна системи та органи зору; при галактоземії – наявні ураження печінки, центральної нервової системи, органів зору. При деяких спадкових захворюваннях спостерігається первинна плейотропна дія в результаті хвороб накопичення (наприклад при аутосомно-рецесивному захворюванні Вільсона-Коновалова: аномалія сироваткового білка церулоплазміну не забезпечує ефективний транспорт міді, що спричиняє відкладення її в різних органах та тканинах, і призводить до множинних уражень).

Для спадкових захворювань характерний сімейний характер патології, тобто повторення аналогічних випадків у членів однієї сім’ї. Разом з тим наявність захворювання тільки в одного із членів (спорадичний випадок) не виключає спадковий характер патології. Подібна ситуація може бути обумовлена в ряді випадків: наявністю домінантної мутації (що виникла як в аутосомній, так і в Х-хромосомі одного із батьків), чи явищами неповної пенетрантності домінантного гена, чи гетерозиготним носійством обох батьків, або наявністю рецесивної Х - зчепленої патології.

У діагностиці спадкових захворювань важливе значення мають специфічні симптоми. Так, у дитини з розщелиною піднебіння при наявності симетричних «ямок» чи фістул на слизовій нижньої губи дає змогу думати про аутосомно-домінантний синдром Ван дер Вуда; наявність широкого першого пальця на руках та стопах у дитини з прогресуючою розумовую відсталістю наводить на думку про аутосомно-домінантний синдром Рубінштейна-Тейбі.

При встановленні діагнозу спадкової патології важливе значення придається наявності резистентності спадкових захворювань до найбільш поширених методів лікування. Наприклад, лікування антибіотиками гнійних уражень шкіри при первинному імунодефіциті у дітей не дає бажаного результату, чи лікування екземи при проявах протокопрофірії. У той же час призначення патогенетичного лікування дає бажаний ефект.

Важливозазначити, що окремо взята особливість не є абсолютним критерієм спадкової патології, а в сукупності вони дають змогу запідозрити спадкову патологію.

Клінічний поліморфізм спадкової патології, що визнчається одним геном, може проявитися різною тяжкістю та часом маніфестації. Наприклад, хорея Гентингтона, середній вік маніфестації якої 40 років, може початися в дитячому віці, а в деяких випадках дебют захворювання спостерігається після 60 років.

Відомо, що мутантний ген не завжди проявляється фенотипово, а якщо проявляється, то ступінь прояву може бути різним у різних хворих. Вірогідність або частота проявів ознаки (хвороби) у носія такого гена називається пенетрантністю, а ступінь вираженості дії гена називається експресивністю. Якщо наявність цього гена є єдиною умовою для прояву, то говорять про 100% пенетрантність, а якщо не у всіх випадках – то про неповну пенетрантність. Одне і те саме захворювання може мати різний перебіг навіть у членів однієї родини. При цьому говорять про різну експресію гена. Інколи прояви наскільки незначні, що їх важко виявити.

У випадках, коли клінічні стани подібні в сім’ях з різними генетичними дефектами, то говоримо, про генетичну гетерогенність спадково обумовлених захворювань. Прийняті назви багатьох патологічних станів і навіть захворювань часто ховають присутню гетерогенність. Під кожною назвою, наприклад ”синдром кровоточивості”, “розумової відсталості”, “глухота”, анемія і т.д. ховаються багато клінічних, біохімічних і генетично самостійних станів. Більш того клінічно однорідні захворювання можуть бути генетично гетерогенними, якщо єдиний шлях обміну речовин заблокований в його різних місцях, як наприклад при адреногенітальному синдромі. Разом з тим відсутність чи нестача одного і того ж кінцевого продукту, наприклад нестача гемоглобіну, що викликає анемію, може бути результатом мутацій різних генів. Ознаками гетерогенності спадкового захворювання є:

-наявність сімей з різними типами успадкування клінічно подібних станів. Наприклад. пігментний ретинин (зниження нічного зору, звуження полів з наступною прогресуючою втратою зору до повної сліпоти) може успадковуватися як аутосомно-домінантна або аутосомно-рецесивна, чи Х-зчеплена рецесивна ознака.;

-народження здорових дітей в шлюбах хворих аутосомно-рецесивними захворюваннями (наприклад, в шлюбах глухонімих батьків, що хворіють аутосомно-рецесивними формами захворювання, народжуються діти з нормальним слухом);

-виявлення різних основних біохімічних дефектів (при синдромі Санфіліппо (порушення обміну глюкозоаміногліканів, наявна підвищена екскреція гепарансульфата з сечею, тяжкими соматичними порушеннями та розумовою відсталістю) виділяють 4 типи біохімічних дефектів (при типі А відсутній фермент гепарин-N-сульфатаза, при В- N-ацетил-а-глюкозоамінідаза, при С – глюкозамінацетилтрансфераза, а при Д - N-ацетил-глюкозамін-6-сульфат-сульфатаза.

Особливістю спадкової патології є її поліморфізм клінічних та лабораторних проявів. Наприклад, у частини хворих із синдромом Марфана діагностується пролапс митрального клапана, а в інших – аневризма аорти. При цьому може страждати зір, що зумовлено підвивихом кришталика, а може бути міопія слабого ступеня. Іншим прикладом може бути нейрофіброматоз 1-го типу. У одного хворого наявна клінічна картина множинних нейрофібром та пухлин, в той же час в іншого хворого (навіть у члена сім’ї) наявні лише пігментні плями кольору кофе з молоком та веснянки в пахвинних, пахових ділянках та на ногах.

При аналізі родоводу обов’язковим елементом є легенда родоводу – інформація про членів роду з детальною характеристикою будь-яких, але важливих для аналізу відомостей. Легенда містить:

-детальний опис кожного члена сім’ї, відомості про якого важливі для розуміння характеру спадкування захворювання (ознаки) або особливостей клінічного перебігу;

-перелік медичних джерел та інших відомостей з інформацією;

-відомості про характер патологічного процесу чи його локалізацію (наприклад злоякісна пухлина шлунка);

-відомості на час прояву захворювання та особливості перебігу;

-відомості про вік та причину смерті;

-відомості методів діагностики та ідентифікації (наприклад кількісний чи якісний характер описаної ознаки).

Проводиться генетичний аналіз зібраного родоводу для встановлення генетичних закономірностей, пов’язаних з аналізованим захворюванням чи ознакою. Для встановлення спадкового характеру ознаки (хвороби) використовують різні методи статистичної обробки одержаних відомостей.

Законам, відкритим Менделем, підпорядковуються тільки ті спадкові захворювання, причиною яких (етіологічним фактором) є мутації одного гена. Залежно від хромосомної локалізації гена і характеристик гена вирізняють і типи успадкування (аутосомно-домінантний, аутосомно-рецесивний (нестатевих хромосом), Х-зчеплений домінантний і рецесивний типи успадкування, Y-зчеплене успадкування та мітохондріальне) успадкування).

При обстеженні пацієнта з підозрою на генетичне захворювання і при опису клінічного фенотипу лікарю важливо дотримуватися стандартної класифікації основних клінічних, антропометричних характеристик.

Встановлення скарг та розпитування по органах та системах дозволяє виявити основні причини, визначитися згодом щодо зібраного анамнезу. Необхідно встановити, коли з’явилися симтоми (зразу після народження чи через певний час), яким був початок проявів захворювання. Важливо одержати інформацію не лише від батьків, але і з медичної документації (обстеження в період вагітності). Особлива увага звертається на антропометричні показники. Це дозволяє констатувати пренатальну гіпотрофію (переважне відставання в масі тіла при нормальному зрості для даного віку гестації) та пренатальну гіпоплазію (зменшення маси тіла та зросту для відповідного гестаційного віку). При цьому користуємося таблицями основних параметрів фізичного розвитку при народженні злежно від гестаційного віку.

В анамнезі життя дитини з вродженою вадою розвитку необхідно приділити увагу відомостям про батьків, при допомозі чого можуть бути встановлені значні фатори ризику.

Необхідно встановити соціальний портрет сім’ї: звідки вони, чи не є родичами, їх соціальне становище, професійні шкідливі фактори, шкідливі звички, бажаність даної вагітності та інше.

Оцінюються здоров’я батьків, їх вік, наявність хронічних захворювань, ендокринної та гінекологічної патології, вплив попереднього лікування, рентгенологічне обстеження та використання гормонального та цитостатичного лікування.

Збирається детальний акушерський анамнез матері. Встановлюється перебіг вагітності, наявність маловоддя, результати скринінгів. Встановлюються відомості про пологи, стан після народження, результати подальшого розвитку.

Зазначається прибавка маси тіла після народження та довжина тіла щомісячно.

Читайте також:

Класифікація вроджених аномалій нирок

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОРОТКИЙ ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ	\|	Психічний розвиток дитини у віці до року

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.