Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Трихомоніаз

Збудником захворювання є піхвова трихомонада, яка належить до найпростіших із класу джгутикових. Здебільшого передається статевим шляхом, можливо також інфікування через предмети особис­того використання.

Інкубаційний період — від 3 днів до 4 тижнів.

Трихомоніаз належить до найбільш поширених венеричних захворювань. У жінок вражається піхва, рідше шийка матки, сечовипускний канал, у чоловіків – сечовипускний канал і простата.

Зараження дорослих відбувається статевим шляхом при контакті з хворим чи носієм інфекції. Трихомоніазна інвазія може виступати як моноінфекція, але досить часто вона поєднується з гонококами, хламідіями, уреаплазмами. Трихомонада виживає у вологому середовищі (грудочках слизу чи гною) до кількох годин. Тому при цьому захворюванні трапляється побутове (непряме) зараження: через забруднені виділеннями хворих предмети гігієни, білизну. Саме цей шлях найчастіше буває у дівчаток. Крім того, зафіксовано випадки зараження новонароджених від хворих трихомоніазом матерів під час пологів.

За клінічним перебігом захворювання класифікується:

1.Свіжий трихомоніаз із давністю захворювання до 2 місяців.

2.Хронічний – з давністю більше 2 місяців.

3.Латентний - входять приховані форми трихомонадоносійства (відсутність прояву захворювання

при наявності трихомонад).

Клінічна картина.

У чоловіківхвороба проявляється у вигляді уретриту - виділення часто мізерні, водянисті або слизисто-гнійні, пінисті; турбують свербіж і печіння у сечівнику при сечовиділенні. Частіше симптоми мінімальні або хворі є безсимптомними носіями не знаючи про це і інфікуючи своїх партнерок.

З часом виникає баланіт і баланопостит: сверблячка голівки статевого члена, помірний біль в області крайньої плоті, виділення із запахом прілого сіна. При огляді: гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден,

При парауретриті при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.

 

При епідидиміті з'являються болі по ходу сім'яного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.

 

Гострий простатит характеризується болями, що іррадіюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі. Нерідко ослабляється ерекція.

 

Може виникнути 3 форми везикулітів: асимптомна, гостра і

хронічна. У хворих підвищується температура, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі:

статеві розлади, аноспермія.

У жінок

Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на виділення, свербіння у вагіні та довкола зовнішніх статевих органів, біль при сечовиділенні та під час статевого акту.

Виділення часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.

Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.

 

Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер’я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.

При трихомонадному бартолініті уражається вивідна протока залози, а іноді і вся залоза. При огляд: гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає хибний абсцес.

 

Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше – підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібні виразки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді – пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.

При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням виділень з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.

Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болю внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.

Трихомонадний уретрит характеризується появою болю, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.

Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.

Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.

 

 

У дівчатоквиділення із піхви гнійні, пінисті, подразнюють сли­зову оболонку, тому на ній можуть бути ерозії; суб'єктивно спостері­гаються болісність і свербіж у ділянці статевих органів і пахвинно-стегнових складок.

У разі хронічного перебігу можна виявити бородавчасті вирости на тонкій ніжці — гострокінцеві кондиломи.

При відсутності лікування через кілька тижнів симптоми зникають і захворювання переходить у хронічну форму. При цьому у хворих регулярно виникають загострення при провокуючих зовнішніх і внутрішніх факторах (переохолодження, вагітність, менструація, вживання алкоголю, захворювання інших органів і систем). Паразити і продукти їх життєдіяльності знижують рухливість сперматозоїдів, викликають розвиток хронічного простататиту, везикуліту, епідідімоорхіту, що часто приводить до чоловічого безпліддя. Наявність трихомонад у вагітних може стати причиною передчасних пологів, викиднів у першому триместрі вагітності.

Ускладнення

У чоловіків без лікування виникає фіноз, простатит, цисит, бульбоуретрит та, навіть, безпліддя. У жінок викикає цистит, ендоцервіцит, вульвовагініт, ендометрит.

Лабораторна діагностика.

При діагностиці трихомоніазу використовують загальний мазок з мікроскопічним дослідженням виділень з піхви чи сечовипускного каналу, секрету передміхурової залози. Посів матеріалу на живильні середовища значно підвищує надійність діагностики. Крім цього, використовують й інші методи ефективної діагностики: кількаразове повторення аналізів, взяття матеріалу з різних місць інвазії, відміна місцевих процедур і лікування за 5-7 днів перед дослідженням.

Мазки забарвлюють 1 % розчином метиленового синього або за Романовським-Гімзою (ядро трихомонади забарвлюється у фіолетово-червоний колір, протоплазма - в голубий).

 




Переглядів: 665

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Гарднерельоз | Лікування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.