Іван Драч

(* 17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.

Перша збірка поезій «Соняшник» побачила світ у 1962 році, потім вийшли інші його книги: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Київське небо» (1976), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці» (1985) та ін.

За збірку поезій «Корінь і крона» 1976 року поет був удостоєний Державної премії України імені Т.Г. Шевченка.

За кіносценаріями І. Драча були зняті художні фільми «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота», «Зона». Знаний він і як перекладач із світової літератури. У 1983 р. вийшли письменникові літературознавчі статті та есе «Духовний меч».

З іменем Івана Драча тісно пов'язане визначення «шістдесятники». Втім, з-поміж інших своїх сучасників він вирізняється тим, що ніколи не буває однозначний. Його поезія не вкладається в звичні норми, в рамки якоїсь однієї стильової лінії, творчої манери. І перша його поема «Ніж у сонці», і перша збірка «Соняшник» засвідчили, що їх автор — першовідкривач і першопроходець. Його поезії притаманне багатоголосся тем і образів, ускладнена метафоричність, поліфонічність. Від Всесвіту («сивої печалі Козерога») до земних реалій буття («гливке болото рідного села») в світ поезій Драча постійно вливаються людські турботи, радощі й печалі, а з ними народжуються й нова естетична якість, власний художній стиль. Кредо поета — не повертатись до осягнутого, а завжди прокладати нову стежку. Про що б не писав Іван Драч, він прагне збагнути людину, її сутність, пізнати насамперед себе, а через себе — інших людей, їхній макро- і мікрокосмос.

Ліна Костенко (19.03.1930) — найвизначніша сучасна українська поетеса — народилася у м. Ржищеві на Київщині у родині вчителів. Випускниця Московського літінституту (1956), дебютувала у плеяді поетів-шістдесятників збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958),

що викликали значний читацький інтерес.

Книжка «Мандрівки серця» (1961) поставила ім'я поетеси у ряд найяскравіших майстрів української поезії. В часи радянського режиму Ліна Костенко була опальним автором. Її талановиті безкомпромісні твори стали об'єктом переслідувань і заборон на багато років. Та саме в ті роки поетеса невтомно працює, зокрема і над своїм найвідомішим на сьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай».

Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989),

«Берестечко» (1999, 2010) стали вершинними явищами сучасної української поезії.

Перу поетеси належать також збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987),

сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), переклади з польської та інших мов, низка літературознавчих розвідок, що є високими взірцями української критичної думки.

«Записки українського самашедшого»(2010) — перший прозовий роман видатної поетеси.

Ліна Костенко — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Лауреат Шевченківської премії та премій Фундації Антоновичів (США), імені Петрарки (Італія), імені Олени Теліги.

Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті мужність і розум. Водночас це поезія ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Чистий і щирий голос поетеси, її неповторно-своєрідна поезія вже кілька десятиліть чарують читачів; шанувальники її таланту не стомлюються у нетерплячому очікуванні нових книг митця, їх вихід у світ завжди свято для тих, хто кохається у мистецтві слова.

Визначальним для поезії Ліни Костенко є неоромантичний світогляд, у центрі якого людина, її творчі здібності, вольове начало, активність не лише у творчій, а й у суспільній сфері, утвердження свободи суверенної особистості.

Творчість у гуманістичній світоглядній концепції поетеси є виявом духовно-естетичного потенціалу особистості, можливістю переборення суперечності між ідеалом і дійсністю шляхом їх гармонізації. Осягається абсолютна краса, гармонія, досконалість.

У сучасному світобаченні в поезії Ліни Костенко стверджується абсолютно духовна сутність краси. Вічні цінності краси втілюються у мистецтві, поезії. Краса природи (образи гірських вершин, зоряного неба) символізує поривання до ідеалу. Любов осмислюється як духовна цінність особистості. Насамперед це любов до рідного краю і породжене духовною спільністю інтимне почуття. Своєрідністю осмислення любові в художньому світогляді Ліни Костенко є ствердження її як памяті, елементу духовного досвіду особистості.

Поетеса часто звертається до теми дитинства, її поетичні образи для дітей особливі: вони пробуджують почуття прекрасного, прилучають дітей до художнього сприйняття світу. 1987 року Ліна Костенко видала прекрасну (на жаль, єдину) збірку для дітей „Бузиновий цар”.

У своїх творах для молодших дітей поетеса змальовує красу рідної природи, допитливу дітвору. Кожне її слово – бадьоре і життєстверджуюче, будить думку, закликає долати труднощі.

Вивчення творчості Ліни Костенко в початкових класах вимагає від учителя володіння досконало матеріалом. Знати не тільки твори, які вміщені у підручнику, а й додатково знайомитись з поетичним доробком Ліни Костенко.

Особливого підходу вимагає вивчення біографії письменниці, оскільки саме в ній можна віднайти джерела ідей та мотивів творчості поетеси. Щоправда, не варто занадто прямолінійно пов'язувати кожен мотив і образ з життєвими обставинами поетеси, що призводить до спрощеного, неглибокого аналізу творчості.

Рідна природа стає предметом її поетичних розмов з дітьми. У збірку „Бузиновий цар" входить кілька віршів про природу. Різні за своєю тональністю, ритмікою, будовою, пройняті живим відчуттям різнобарвності світу, вони виховують увагу до навколишнього середовища, підтримують жагу пізнання. Її вірші для дітей опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати й відкривати таємниці прекрасного. І, крім того, – вчать відчувати духмяність рідного слова, багатство мови.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Віктор Близнець	\|	Дмитро Павличко

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.