• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Люмінесцентна мікроскопія

Техніка виготовлення постійних мікропрепаратів

Техніка виготовлення тимчасових мікропрепаратів з рослинних порошків

На предметне скло наносять 1—2 краплі розчину гліцерину і змочують в ньому кінчик препарувальної голки. Змочений кінчик препарувальної голки занурюють у порошок, вий­мають і ретельно розтирають на предметному склі у краплі реактиву. Препарат накривають покривним склом і обережно нагрівають над полум’ям спиртівки, підтримуючи слабке кипіння протягом 1 хв. Краще препарат тримати над полум’ям, іноді на деякий час вводити його у полум’я. Під час прогрівання слід тримати препарат похило під кутом 10—15°, так краще видаляються бульбашки повітря з препарату.

Порошки листків просвітлюють кип’ятінням у 3 % розчині натрію гідроксиду. Для виявлення діагностичних елементів плодів, насіння, підземних органів, кори, а також речовин, що в них містяться, готують декілька препаратів і розглядають їх у відповідних реактивах для виявлення різних структур або речовин.

Техніка виготовлення постійних мікропрепаратів полягає у тому, щоб унеможливити потрапляння повітря під покривне скло. З цією метою виготовлений мікропрепарат запаюють гліцерин-желатиною або канадським бальзамом. Чисту желатину замочують у воді і залишають на 2—3 год. Потім її віджимають, розчиняють у воді і додають чистий гліцерин. На 1 частину желатини беруть 6 частин води і 7 частин гліцерину. На 100 частин такої суміші як антисептик додають 1—2 кристалики фенолу. Гліцерин-желатину нагрівають 10—20 хв. на водяній бані доти, доки рідина стане зовсім прозорою. Потім рідину фільтрують і зберігають у невеликій конічній колбі, яку щільно закорковують і в центр якої вставляють скляну паличку. Скляна паличка має сягати майже до дна колби. Перед використанням гліцерин-желатину нагрівають на водяній бані до рідкої консистенції, і за допомогою скляної палички, не піднімаючи покривного скла, змащують його краї з усіх боків і залишають для підсихання.

Також можна використовувати канадський бальзам, який розчиняють у кислоті або хлороформі до консистенції сиропу або гліцерину. Краплю канадського бальзаму наносять на предметно скло з препаратом і обережно накривають покривним склом так, щоб всередину не потрапило повітря.

Для того щоб мікропрепарат зберігався тривалий час, найкраще занурити об’єкт на предметному склі в гліцерин-желатину і накрити покривним склом. До кожного препарату доцільно приклеювати етикетку з назвою препарату

Метод люмінесцентної мікроскопії застосовують для визначення ідентичності лікарської рослинної сировини. Перевага цього методу полягає в тому, що сировину вивчають у сухому вигляді. З неї готують товсті зрізи або препарати порошку і розглядають їх за допомогою люмінесцентного мікроскопа. Активні речовини, що містяться в рослинах, зумовлюють яскраву флуоресценцію, при чому різні хімічні речовини мають різний характер забарвлення. Інтенсивність забарвлення свідчить про більшу чи меншу концен­трацію цих речовин. Люмінесцентна мікроскопія дає можливість одночасно вивчити анатомічну структуру об'єкта і дослідити характер його люмінесценції при збереженні основної переваги такого аналізу — високої чутливості та специфічності.

Читайте також:

1. Електронна і люмінесцентна мікроскопія.
2. ЕЛЕКТРОННА МІКРОСКОПІЯ
3. Просвічуюча електронна мікроскопія високого розділення

Переглядів: 1667