ІІІ. Мікроциркуляція.

Мікроциркуляторне русло – ділянки судинного русла, що складаються з кровоносних судин, діаметр яких менший за 100 мк. До нього відносять: кінцеві артеріоли, прекапілярні сфінктери, капіляри і посткапіляри, посткапілярні венули. Особливості будови і функцій структур мікроциркуляторного русла забезпечують стикання крові з великою обмінною поверхнею протягом тривалого часу.

Капіляри – судини, довжиною 0,5-1,1 мм, діаметром 5-7 мкм. Загальна кількість їх близько 40 млрд. Сумарна довжина всіх капілярів тіла людини близько 100000 км. Швидкість кровотоку в капілярах 0,5-1 мм/с, тому порція крові знаходиться в капілярах приблизно 1 с. Ультраструктура стінки капіляра така, що через її міжклітинні отвори проходять і молекули води, окремі іони, великі молекули глюкози та клітини крові. Великі молекули, які не можуть пройти через ці отвори, переносяться крізь капілярну стінку завдяки піноцитозу. В тканинах, де посилений обмін речовин, кількість капілярі на 1 мм2 поперечного зрізу тканини більша, ніж у тих тканинах, де інтенсивність обміну менша. Так, в серці на 1 мм2 зрізу тканини капілярів у два рази більше, ніж у скелетному м’язі, у сірій речовині мозку сітка капілярів густіша, ніж у білій.

Обмін речовин через капілярну сітку здійснюється завдяки дифузії і фільтрації.

Дифузіяводи і іонів відбувається через пори мембран і міжклітинні з’єднання. Рухова сила дифузії – градієнт концентрації іонів і рух розчинника за іонами. Процес дифузії в капілярах активний, при проходженні крові по капіляру вода плазми поспіває до 40 разів повністю обмінятися з рідиною міжклітинного простору. В стані фізіологічного спокою через стінки всіх капілярів за 1 хв проходить до 60 л води. Шляхом дифузії через капіляри обмінюються і гази. Дифузія – основний механізм транскапілярного обміну.

Фільтрація – один із механізмів обміну між внутрішньосудинним вмістом і міжклітинним простором. Цей процес завжди супроводжується реабсорбцією. Фільтрація (вихід рідини з капіляра) і реабсорбція (вхід рідини в капіляр) – два взаємно протилежні процеси. Ці процеси відбуваються пасивно: під дією гідродинамічного тиску, під впливом різниці онкотичного тиску в крові і міжклітинній рідині. Для утримання рідини в судинному руслі провідне значення належить онкотичному тиску. При його зниженні (хвороби нирок) реабсорбція води знижується і розвиваються набряки тканин. В артеріальній частині капіляра фільтруюча сила перебільшує реабсорбцію і утворює ефективний фільтраційний тиск: ЕФТ=9 мм рт.ст. В венозній частині капіляра гідрадинамічний тиск зменшується і ЕФД на кінці капіляра знижується до 6 мм рт.ст., тому починають перебільшуватися сили реабсорбції, і 90% профільтрованої води повертається в капіляр. Останні 10% видаляються через лімфатичні судини. В середньому за добу фільтрується біля 20 л, реабсорбується 18 л, а 2 л являються основою утворення лімфи.

Отже, транспорт рідини із капілярів в міжклітинний простір забеспечений:

- різницею між гідростатичним тиском крові і тканиної рідини

- різницею між колоїдно-осмотичним (онкотичним) тиском плазми крові і тканинної рідини

- лімфатичною помпою, яка активно засмоктує воду і розчинені в ній речовини з артеріального рівня капілярів. У міжклітинному просторі розташовані лімфатичні капіляри – сліпі вирости, де збирається та частина тканинної рідини, що не реабсорбувалася капілярами. Хоч лімфи утворюється у порівнянні з фільтрацією небагато – на 1-2 л на добу (тобто 105 від усієї рідини), але при її постійному відкачування створюється негативний тиск міжклітинної рідини. Розрахунки показують, що лімфатична помпа здатна створити негативний тиск тканинної рідини до 10 мм рт.ст. Якщо різниця гідростатичного і онкотичного тиску дорівнює теж 10 мм рт.ст., то сума сил фільтраційного тиску становить 20 мм рт.ст., тобто силу, яка при будь-якому значенні загального АТ забезпечує надійний обмін між капілярами і тканинною рідиною.

Знайдено модулюючий вплив ендотелію судин на гуморальні і нейрогенні механізми регуляції. Ендотеліальні клітини продукують декілька регулюючих факторів: метаболіти арахідонової кислоти (простациклін), фактор розслаблення судин (оксид азоту), фактор скорочення судин (ендотелін), вільні радикали. Вказані субстанції проявляються при механічному тиску крові на судини або зміни рівня РО2 в крові.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Нервова регуляція тонусу судин.	\|	ІУ. Фізіологічні особливості реґіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.