• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІУ. Фізіологічні особливості реґіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового.

Коронарний кровоток. Максимальний кровоток в діастолу, мінімальний – в систолу. Коронарні артерії є першими гілками аорти. До них поступає біля 5% ХОС, що в спокою становить 250 мл/хв.. В лівій коронарній артерії на початку систоли струм крові майже повністю припиняється, а в діастолі, коли напруга стінки шлуночка знижується, різко збільшується. В басейні правої коронарної артерії під час систоли напруга міокарду менша, тому кровоток тут лише незначно знижується. Супротив, під час систоли шлуночків відток кров із коронарного синусу різко збільшується. Коронарні артерії іннервують ся симпатичними і парасимпатичними нервовими волокнами. В стінках вен є лише симпатичні волокна. В гладких м’язах коронарних артерій розташовані адренорецептори. Норадреналін взаємодіє з альфа-рецепторами (судини звужуються), з бетта-рецепторами (судини розширюються). Але чутливість альфа-рецепторів до медіатору різко знижується під впливом продуктів метаболізму (аденозин, простагландини, К+, СО2). В результаті при інтенсифікації серцевої діяльності содинорозширюючий ефект може бути досягнений при наявності високої щільності альфа-рецепторів. Незначна гіпоксія приводить до розширенню коронарних судин.

Мозковий кровообіг. Через судини мозку в 1 хвилину проходить до 750 мл крові, що складає біля 13% ХОК, при масі мозку біля 2,0-2,5 % маси тіла. Тобто мозковий кровоток дуже інтенсивний, і у дорослої людини находиться на рівні – 50 мл/хв/100 г. У дітей відносна інтенсивність кровообігу мозку на 50-60% вища, а у літніх людей на 20% нижче. Мозковий кровоток відносно постійний, автономний (мало залежить від змін центральної гемодинаміки). В мозку немає запасів кисню, а запаси основного метаболіту окислення – глюкози мінімальні, тому необхідна постійна їх доставка кров’ю. Постійність умов мікроциркуляції забезпечує постійність водного обміну між тканиною мозку і кров’ю, кров’ю і спинномозковою рідиною. Збільшення утворення ліквору і міжклітинної води може призвести до стискування мозку. Внутрішньомозкові судини менш чутливі до системних нейрогенних впливів, ніж інші судини. При подразненні шийних симпатичних нервів мозкові судини звужуються лише на 10%, а судини в інших органах – на 50%.Нейрогенні механізми власних мозкових судин достатньо чутливі до розтягнення і хімічного складу рецепторів (багати на чутливі рецептори судини вілізієва кола, твердої оболонки та венозні пазухи).

Кровообіг легенів. Кровообіг легенів здійснює трофічну (судини великого кола) і газообмінну функції (судини малого кола). В стінці артеріол гладкі м’язи рідки, і не утворюють суцільного шару. Внаслідок чого артеріоли малого кола кровообігу не можуть ефективного виконувати регуляцію опору крові, її виконують артерії м’язового типу крупного діаметру. Особливості будови резистивних судин, судин мікроциркуляторного русла утворюють низький опор кровотоку. Тому для забезпечення кровообігу достатньо відносно невисокого систолічного тиску в правому шлуночку і легеневій артерії (20-24 мм рт.ст на 6-12 мм рт.ст.). Незважаючи на це, завдяки низькому опору резистивних судин, середній тиск в капілярах достатньо високий – 6,5 мм рт.ст. Це достатньо для проштовхування крові в слідуючи судини, і такий тиск мінімізує фільтрацію води в міжклітинний простір.

Вплив факторів на кровоток в судинах малого кола кровообігу:

1) Гідростатичний тиск – в судинах верхівки легенів тиск нижчий, а в основі легенів вищий за середній тиск в судинах середини легенів.

2) Дихальні рухи – під час вдиху підвищується негативний тиск плевральної порожнини, кровоток через судини збільшується.

Капіляри і вени нижніх відділів легенів розтягнуті (т.щ. гідростатичний тиск сумується з гідродинамічним). Таким чином, в спокою перфузуються здебільше нижні відділи легенів. Під час посиленого дихання кількість перфузованих і аєрозованих альвеол зростає, що поліпшує умови газообміну.

Особливості регуляції.

1. Вегетативна нервова регуляція. Симпатичні нерви впливають на роботу судин середнього і великого калібру (через альфа-адренергічний механізм), тому симпатичне звуження артерій лише незначно збільшує опор. Звуження вен сприяє зменшенню їхньої ємності і збільшує венозне вороття до лівого передсердя. Таким чином легені беруть участь у перерозподілі крові із малого в велике коло, тобто відносяться до органів депо крові.
2. Гуморальна регуляція - адреналін, норадреналін, гістамін, серотонін.

У. Лімфатична система починається капілярами, які збираються у лімфатичні судини, і дві протоки – грудну і праву, які впадають в яремну і підключичну вени. Лімфатичні капіляри – це трубочки, які починаються сліпими кінцями в різних тканинах. Їхні стінки утворені одним шаром ендотеліальних клітин, що нещільно з’єднані між собою, а основна перетинка не суцільна. Тому в лімфатичні капіляри легко потрапляють великі молекули білків, частини зруйнованих клітин і навіть цілі клітини.

Лімфа – це безбарвна прозора рідина, яка відрізняється від плазми крові меншим вмістом білка. Вона утворюється з води і розчинених у плазмі крові речовин (неорганічних сполук, глюкози, кисню), які потрапили через стінку кровоносних капілярів у тканини, а з тканини – у лімфатичні капіляри. У лімфі немає еритроцитів, а є невелика кількість гранулоцитів, але ж в основному є лімфоцити. При пошкодженні кровоносних капілярів у лімфі може з’явитися значна кількість еритро- і гранулоцитів. У лімфі грудної протоки є велика кількість лімфоцитів, оскільки вони утворюються в лімфатичних вузлах і з током лімфи переносяться в кров.

За добу виробляється 1-2 л лімфи, тобто 10% рідини, що не ре адсорбується після фільтрації в капілярах. Швидкість руху лімфи по лімфатичним судинам 0,4-0,5 м/с. Потік лімфи по лімфатичним судинах здійснюється завдяки тиску тканинної рідини, присмоктувальної дії лімфатичних судин при збільшенні об’єму грудної клітки під час вдиху, масажній дії тканин (скелетних і гладких м’язів), негативному тиску в грудної порожнині і великих венах. Тиск тканинної рідини лише на 1-2 мм рт.ст перевищує тиск лімфи в грудному протоці, що достатньо для того, щоб лімфа текла по градієнту. При підвищенні функціональної активності тканини посилюється і фільтрація рідини з кровоносних капілярів і збільшується швидкість руху лімфи. Принцип лімфатичного насоса полягає в періодичному скороченні лімфатичних судин. При цьому тиск лімфи підвищується до 5-10 мм рт.ст., а наявність клапанів у судинах забезпечує просування її в одному напрямі. Лімфа, що відтікає від різних органів, відрізняється за складом і властивостями, які залежать від особливостей обміну і функцій цих органів. Так, у лімфатичних судинах кишок багато емульсованого жиру, печінки – білків, ендокринних залоз – гормонів.

УІ. Особливості кровообігу плоду. Плід не дихає, збагачення крові на кисень та поживні речовини здійснюється через плаценту. Від внутрішньої поверхні плодової частини плаценти відходить довгий пупковий канатик (дві пупкові артерії, пупкова вена). Кров, що пройшла через плацентарний бар’єр, збирає пупкова вена, яка проникає в черевну порожнину через пупкове кільце. Пупкова вена доходить до воріт печінки, з’єднується з ворітною веною, і її інша гілка – з нижньою порожнистою веною. Нижня порожниста вена збирає венозну кров від нижніх частин тіла і артеріальну кров з пупкової вени – у праве передсердя вливається змішана кров. З правого передсердя значна частина крові крізь овальний отвір у міжпередсердній перегородці переходить у ліве передсердя, а звідти – у лівий шлуночок та висхідну аорту. Невелика кількість крові з правого передсердя потрапляє в легеневий стовбур, а звідти частково в легені та артеріальну протоку, що з’єднує легеневий стовбур і низхідну частину аорти. Артеріальна протока функціонує у плоду та протягом 7-12 днів у новонародженого, а потім облітерується і перетворюється у зв’язку.

У новонародженої дитини плацентарний кровообіг замінюється легеневим, у зв’язку з чим пупкові артерії, що несли венозну кров від плоду до плаценти, заростають протягом перших 2-3 днів, а пупкова вена – в кінці першого тижня життя. Овальний отвір у нормі закривається дещо пізніше, а іноді існує протягом усього життя людини.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
12. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів

Переглядів: 3334