• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Основні закони гемодинаміки.

Тема: Фізіологія кровоносних судин.

Лекція №7.

План:

І. Основні закони гемодинаміки. Загальний периферичний опір судин.

Лінійна та об’ємна швидкість руху крові. Час повного круговороту крові.

ІІ. Кров’яний тиск: артеріальний, капілярний, венозний.

Фізіологічні основи вимірювання кров’яного тиску.

ІІІ. Артеріальний пульс, його основні параметри.

ІУ. Функціональна класифікація кровоносних судин.

Наука, що вивчає рух крові по судинах зветься гемодинаміка. Вона базується на законах гідродинаміки, на основі різниці гідростатичного тиску - кров рухається із ділянки високого тиску в ділянку з низьким тиском. Отже, умова кровообігу – різниця тиску, яка проштовхує кров по судинах і повертає її до серця. За її законами рух крові визначається градієнтом тиску - різницею між тиском в лівому шлуночку при його систолі та тиском в правому передсерді при його діастолі. Н-д, в кінці систоли в лівому шлуночку створюється тиск величиною 120-130 мм рт.ст., в цей час в правому передсерді, що знаходиться в діастолі, тиск падає до 0. Таким чином виникає градієнт тиску величиною 120-130 мм рт.ст.

Рух крові по судинах залежить від загального периферичного опору судин.

Периферичний опір складається з опору кожної окремої судини. Таким чином, всю систему судин можна уявити як одну судину, опір кровотоку якої визначається за формулою Пуазейля:

R= 8 * l *h /p * r4;

8-коефіціент пропорційності; l- довжина трубки h–в’язкість крові; r - радіус судини.

Однак розрахунки гемодинаміки за цією формулою неможливо, оскільки в організмі внаслідок скорочення м’язів безперервно змінюється геометрія судин. Крім того, в’язкість крові в судинах різного діаметра неоднакова. Чим менший діаметр судин, тим менша в’язкість крові ( в дрібних судинах біля стінки знаходиться рідина, а не клітини – опір рідини менший від опору клітин).

Отже, опір судин знаходиться в прямо пропорційній залежності від в’язкості крові і в обернено пропорційній – від радіуса судини.

Основний опір рухові крові виникає в артеріолах. При збільшенні опору в артеріолах відтік крові з артерій зменшується і тиск в них підвищується. Зниження тонусу артеріол збільшує відтік крові з артерій, що призводить до зменшення артеріального тиску. Зміна їх просвіту є головним регулятором рівня загального артеріального тиску.

Лінійна швидкість кровотоку –це швидкість руху частинок крові уздовж судини. Цей гемодинамічний показник залежить від площі поперечного перерізу судини (сумарного діаметру судин): чим більша площа перерізу (діаметр), тим повільніше рухається кров. В аорті (площа перерізу 2,5 см2) в систолу лінійна швидкість найбільша – 50 см/с, в капілярах (сумарна поперечна площа 2500 см2)– дуже мала: 0,5 мм/с. Діаметр аорти в 500 разів менший загального діаметра капілярів.

Об’ємна швидкість кровотоку – це кількість крові, яка протікає через поперечний переріз судини (або групу судин) за одиницю часу. Об’єм крові, що протікає через кожний відділ судинного русла за одиницю часу, завжди однаковий, тобто за 1 хвилину через аорту або легеневі артерії, або сумарний поперечний розріз на будь-якому рівні артерій, вен, капілярів, протікає однакова кількість крові (хвилинний об’єм крові). Він забезпечує постачання кисню та поживних речовин, звільнює тканини від кінцевих і деяких проміжних продуктів обміну. У стані спокою скелетні м’язи одержують лише 15-20% крові з об’єму серцевого виштовху, тоді як печінка, нирки і головний мозок – більше половини. Кількісне порівняння кровопостачання окремих органів одержують при визначенні кровотоку на 100 г маси органа за 1 хв. Найменший кровоток у шкірі, м’язах, найбільший – в ендокринних залозах, нирках, слинних залозах, у міокарді.

Час кровообігу крові – це час, необхідний крові для її переміщення по великому та малому колам кровообігу. У спокою цей час складає 20-23 с (23 систоли). 1/5 цього часу припадає на велике коло кровообігу.

ІІ. Тиск крові– один з основних показників гемодинаміки. Тиск дорівнює відношенню сили, з якою кров діє на стінки судини, до його площини. Величина кров’яного тиску (Р) прямо пропорційно залежить від об’єму крові, яка проходить через цю судину (за 1 хв) і величини периферичного опору.

Р= Q * R

Q – об’ємна швидкість кровотоку

R – гідродинамічний опір руху крові

Величина Q залежить від діяльності серця (ЧСС и сили СС).

Н-д, при послабленні серцевої діяльності або при крововтраті величина кров’яного тиску знижується.

Величина судинного опору залежить від довжини судини, в’язкості крові і ширини просвіту судини. З цих трьох величин найбільш регульованою є просвіт судин – при розширенні судин кров’яний тиск знижується. Найбільш високим опором володіють дрібні артерії й артеріоли, тому від їх просвіту залежить величина кров’яного тиску в першу чергу.

Величина кров’яного тиску залежить не тільки від тиску крові всередині на стінку судини (внутрішній тиск), але і від зовнішнього тиску оточуючих тканин. Різниця між цьома величинами складає трансмуральний тиск. Внутрішній тиск складається з гідродинамічного (джерело тиску – скорочення серця) і гідростатичного тиску крові.

Гідростатичний тиск - є наслідком дії сил гравітації на кров, яка знаходиться в судині. Цей тиск змінюється при зміні положення тіла в просторі. При стоянні гідростатичний тиск впливає на трансмуральний тиск, трансмуральний тиск знижується на 30 мм рт.ст. Чим нижче від серця знаходиться судина, тим більшим стає трансмуральний тиск. На рівні 120 см нижче серця трансмуральний тиск вище гідродинамічного десь на 90 мм рт.ст.

Розтягуючий тиск крові крові створює в стінці судин напругу. Взаємозв’язок напруги (F) і трансмурального тиску (Pt) виражається законом Лапласа:

Рt = F : r, де r - радіус судин.

Отже, чим менший радіус судин, тим менша напруга в його стінці при однаковому трансмуральному тиску. Завдяки цьому самі маленькі судини – капіляри не розриваються, не зважаючи на достатньо високий тиск крові на їхню стінку.

Кров’яний тиск поділяється на артеріальний, венозний і капілярний. Артеріальний тиск поділяється на:

1) Систолічний тиск Рс –тиск в аорті під час систоли лівого шлуночка. На максимумі вигнання крові = 120-130 мм рт.ст. Залежить від серцевого викіду і еластичності аорти.

2) Діастолічний тиск Рд – складає в аорті 80 мм рт.ст. Визначається кількістю крові, яка залишилася в судині попереду надходженням у нього нової порції. Залежить надходження крові від опору нищерозташованих резистивних судин.

3) Пульсовий тиск (Рп) – різниця між систолічним і діастолічним тиском. В аорті =40 мм рт.ст. Пульсовий тиск в малих судинах зростає (зростає Рс, знижується Рд). На пульсовий тиск впливають – систолічний об’єм крові й ступень розтягнення стінки судини. При великому систолічному об’ємі АД значно коливається під час систоли і діастоли серця. Чим більше крові виштовхується з кожною систолою в артерії, тим більше зростає в них тиск під час систоли і більше знижується під час діастоли. Між еластичністю (розтягуванням) стінки і Рп є зворотній зв’язок. Чим більш еластичні судини, тим більше крові може поступити в них без значного підвищення АТ. Тому у людей з еластичними артеріями систолічний викид викликає відносно менше підвищення АТ. При розвитку склеротичних змін, під час систоли судина погано розтягується, значно підвищується систолічний тиск і також Рп.

4) Середній артеріальний тиск – тиск за час всього серцевого циклу. Для плечової артерії Рср = Рд +1/3 Рп =90 мм рт.ст.

Середній пульсовий тиск має велике значення, оскільки визначає об’ємну швидкість кровотоку в системній циркуляції.

Кров’яний тиск від артеріального до венозного русла судинної системи знижується нерівномірно, що залежить від загального діаметру судин. У дорослої людини в аорті середній тиск дорівнює в середньому 100 мм рт.ст., у середніх артеріях доходить до 85 мм рт. ст., в артеріолах до 30 мм рт.ст, в капілярах 10-15 мм рт.ст. У венах тиск знижується до нуля, а в порожнистих венах під час вдиху він навіть нижчий від атмосферного тиску.

Кров’яний тиск збільшується з віком (після 40 років), у людей з підвищеною масою тіла АТ вищий, ніж у людей з нормальною масою. При тривалому курінні систолічний тиск зростає на 10-20 мм рт.ст., а при емоційному стресі – ще більше. Коливання АТ залежить від генетичних факторів. Схильність до гіпертонії передається спадково.

Вплив фізичної роботи на АТ:

1) Велика фізична робота, у спортсменів систолічний тиск збільшується до 200-240 мм рт.ст. Діастолічний тиск знижується внаслідок розширення судин скелетних м’язів.

2) Середньої важкості робота та легка фізична робота – систолічнимй тиск підвищується, що забезпечує достатнє кровопостачання м’язів. Діастолічний тиск майже не змінюється.

Для вимірювання АТ використовують метод, запропонований російським лікарем Н.С.Коротковим. При цьому використовують тонометр. Він складається з порожнистої гумової манжети, гумової груши, манометра.

ІІІ. Артеріальний пульс – це ритмічне коливання стінок артерій у зв’язку з діяльністю серця.

Пульсова хвиля поширюється по артеріях з великою швидкістю – 9 м/с, потім поступово слабшає і закінчується в капілярній сітці. Артеріальний пульс свідчить про нагнітальну функцію серця. Визначаючи властивості пульсу, ми можемо скласти деяку уяву про роботу серця.

Методи визначення АП:

1)Пальпаторне дослідження – на променевій артерії, притиснувши її до променевої кістки. Можна визначити пульсацію і інших поверхневих артерій: скроневої, пахвинної, сонної.

2) Сфігмограма – графічний запис пульсу. На неї розрізняють анакроту (відповідає систолі лівого шлуночка), катакроту (при зниженні тиску в аорті під час діастоли лівого шлуночка), дикротичний підйом (при зниженні тиску крові в шлуночках під час їх діастоли, кров з аорти вдаряє в півмісяцеві клапани, які вже закрити).

Властивості АП (визначаються пальпаторно):

1. Частота пульсу – це кількість пульсових коливань стінки артерії за 1 хв. В нормі вона звичайно співпадає з ЧСС (60-80 ударів/хв.).

2. Ритм пульсу – визначають за тривалістю інтервалів між сусідніми пульсовими коливаннями. Якщо ці інтервали однакові, говорять про ритмічний пульс, якщо ні – аритмічний пульс.

3. Напруженість пульсу – визначають тією силою, яку необхідно прикласти до артерії, щоб зупинити пульсову хвилю. Напруженість пульсу відтворює такий гемодинамічний показник. як артеріальний тиск.

ІУ. Функціональна класифікація судин.

Загальна будова стінки:

1)Внутрішня оболонка - ендотелій, що побудований з одного шару клітин. 2) М’язова оболонка - гладенькі м’язи, еластичні і колагенові волокна. М’язова оболонка створює активне напруження стінки судини (судинний тонус) і змінює її просвіт.

3)Зовнішня оболонка – із сполучної тканини, має власні судини, нерви.

Функціональна класифікація судин.

1. Амортизуючи судини (аорта,легеневий стовбур, великі артерії) – завдяки великому діаметру вони створюють незначний опір крові, вони можуть значно розтягуватися і вміщувати значну порцію крові. Ці пружні судини забезпечують безперервний, рівномірний рух крові по судинах.

2. Резистивні судини (судини опору) - кінцеві артерії, артеріоли, капіляр, венули.Особливо великий опір крові в артеріолах, діаметром 0,06-о,1 мм. Завдяки м’язовим волокнам вони можуть вони активно змінюють свій просвіт і регулюють ступінь кровопостачання відповідної ділянки тіла, а також гідростатичний тиск у капілярах цієї ділянки.

3. Судини-сфінктери (пре капілярні сфінктери) – це скупчення гладеньких м’язових клітин на початку капілярі. Вони регулюють кількість відкритих капілярів, тобто площу обмінної поверхні.

4. Обмінні судини – капіляри, через стінки яких проходять дифузія і фільтрація (обмін речовин між кров’ю і тканинами).

5. Ємкісні судини – вени, які здатні значно розтягуватися, можуть вміщувати або викидати великий об’єм крові без істотних змін параметрів кровотоку. У венах знаходиться до 75 % ОЦК, тоді як артеріальна система і серце вміщують до 20%, а капіляри 5% ОЦК. Таким чином вени виконують функції резервуара перемінного об’єму крові

6. Шунтуючі судини – це артеріально-венозні анастомози, по яких кров переходить з артеріол у венули, минаючі капіляри.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. Аграрні закони України
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Артеріальний пульс, основні параметри
7. База управлінських рішень і закони організації.
8. Банківська система та її основні функції
9. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
10. Будова й основні елементи машини
11. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
12. Булеві теореми та закони

Переглядів: 13057