• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

УІ. Газообмін між кров’ю та тканинами.

1. Кисень – дифузія кисню з крові в тканини здійснюється за його градієнтом. Внаслідок різниці тиску О2 на межі капіляра і клітини (100 мм рт.ст.) відбувається дисоціація оксиНв і рух розчиненого кисню через стінку капіляра, міжклітинний простір, внутрішньоклітинний простір, оболонку мітохондрій (в мітохондріях кисень використовується для хімічних реакцій окислення). Якщо потреби клітини в енергії зростають, і тиск кисню біля мітохондрій падає нижче критичного рівня, тоді О2 для окислення не вистачає, і клітина переходить на анаеробний шлях енергозабезпечення з утворенням молочної кислоти. Не весь кисень, який потрапляє в капіляри, використовується тканинами. Частина його залишається у венозній крові. Різницю між відсотковим вмістом О2 в артеріальній і венозній крові називають коефіцієнтом тканинної утилізації кисню (КТУК). У стані спокою він дорівнює 25-30%. Це означає, що тканини за час перебування порції крові в капілярі встигають поглинути лише ¼ кисню, що до них надходить. При напруженій м’язовій роботі КТУК зростає до 50-60%. Під час напруженої діяльності, коли м’язові волокна стискають капіляри, де утрудняється і навіть припиняється кровообіг, у постачанні киснем міокарда і скелетних м’язів бере участь міоглобін. Його особливістю є те, що вже при РО2=10 мм рт.ст., він повністю переходить у міооксигемоглобін. Зв’язок О2 із залізом у міоглобіні міцніший, тому міоглобін віддає кисень тільки при гіпоксії.
2. Вуглекислий газ переходить з тканин у кров завдяки різниці його парціального тиску. У мітохондріях РСО2 становить 60 мм рт.ст., у тканиній рідині – 48 мм рт.ст., у венозній крові – 46 мм рт.ст.

Лекція №10.Тема: Регуляція дихання.План:

І. Структури ЦНС, що регулюють ритм дихання: дихальний, пневмотаксичний, апнейстичний центри заднього мозку.

ІІ.Роль центральних і периферичних рецепторів у забезпеченні газового гомеостазу.

ІІІ. Дихання під час фізичної роботи, при підвищенному та заниженому барометричному тиску.

ІУ. Механізм першого вдиху новонародженого.

Дихальний центр розташований в ділянці стовбура мозку, в довгастому мозку.

В довгастому мозку є скупчення нейронів, які проявляють свою активність під час вдиху або видиху – дорсальні і вентральні ядра. Коли збудження нейрона співпадає з вдихом, то такий нейрон відноситься до інспіраторних, коли з видихом – до експіраторних. Нейрони цих ядер широко контактують з ретикулярною формацією мозкового стовбура.

І. Ядра бульбарного центру дихання:

1. Дорсальне ядро - має нейрони, які збуджуються при інспірації. Збудження нейронів дорсального ядра гальмує експіраторні нейрони вентрального.

А) І альфа –нейрони – збуджуються тільки під час вдиху (інспіраторні нейрони).

Імпульси від них передаються на мотонейрони діафрагми, розташовані в спинному мозку (3 і 4 шийні сегменти).

Б) І бета-нейрони – збуджуються одночасно з І альфа й при паузі останніх. Їх збудження гальмує активність І альфа-нейронів (запускають видих).

2. Вентральні ядра – їх верхня частина має більше інспіраторних нейронів, а нижня – експіраторних. Більша частина нервових волокон від цих ядер йде в грудні сегменти спинного мозку до мотонейронів міжреберних м’язів і м’язів живота (до м’язів вдиху або видиху), лише 20-25% волокон розгалужуються в ділянці діафрагмальних ядер.

ІІ. Пневмотаксичний центр – в передній частині варолієва моста. Він впливає на бульбарний центр, бере участь в регуляції зміни вдиху і видиху, в тривалості вдиху і видиху.

ІІІ. Апнейстичний центр – в нижніх відділах варолієва моста. Імпульси центру збуджують І бета нейрони дорсального ядра. При деяких хворобах виникає апнейстичне дихання: тривалі судомні вдихи, які перериваються короткими видихами.

ІІ. Рецептори судин і ЦНС в регуляції дихання:

1) Центральні хеморецептори – на вентральній поверхні довгастого мозку. Фактор подразнення цих рецепторів є підвищення концентрації Н+ у позаклітинній рідині, склад якої визначається метаболізмом оточуючих нейронів і місцевим кровотоком. Центральні хеморецептори стимулюють інспіраторні і експіраторні нейрони – посилюється вдих і видих. Тому при зниженні рН спинномозкової рідини лише на 0,01 вентиляція легень збільшується на 4 л/хв..

2) Периферичні хеморецептори – находяться в каротидних тільцях, які розташовані в ділянці біфуркації загальних сонних артерій і в аортальних тільцях, які розташовані на верхній і нижній поверхні дуги аорти.

А)Каротині тільця контролюють газовий склад крові, яка поступає до мозку. Чим нижчий Р О2 в крові, яка омиває рецептори, тим більше частота імпульсів, які йдуть від них до дихального центру. Імпульсація від каротидних хеморецепторів досягає інспіратор них нейронів довгастого мозку й затримує виключення вдиху, тобто поглиблює дихання. Збуджуються ці рецептори також при зниженні рН або при підвищенні напруги СО2 в артеріальній крові. Гіпоксія й гіперкапнія взаємно посилюють імпульсацію від цих рецепторів.

Б)Аортальні хеморецептори – менш регулюють дихання, більш відома їхня роль в регуляції кровообігу.

Рецептори легень і дихальних шліхів в регуляції дихання:

1. Механорецептори=рецептори розтягнення – в гладких м’язах повітроносних шляхів. Реагують на різну ступень розтягнення легень. Аферентні імпульси йдуть в дорсальне ядро бульбарного відділу дихального центру - активують І бета- нейрони. В свою чергу І бета -нейрони гальмують активність І альфа - нейрони, зупиняють вдих. Але така реакція виникає при високій частоті імпульсів. При низькій частоті імпульсів рецептори розтягнення навпаки подовжують вдих і вкорочують видих. Так, якщо штучно роздути легені, то вдих рефлекторно загальмується. Навпаки. зменшення об’єму легень призводить до поглиблення видиху. Цей рефлекс зветься рефлеком Герінга-Брейера. Імпульси цього рефлексу поступають із механорецепторів легень, потім імпульси йдуть по волокнам блукаючого нерва до бульбарного дихального центру. Він запобігає у дорослих перерозтягненню легень при вдиханні більше 1,5 л повітря (посилене дихання), у новонароджених приймає участь в забезпеченні періодики дихання в спокою.
2. Іритантні рецептори – в епітеліальному шарі повітроносних шляхів, особливо їх багато в коренях легенів. Їхні центри знаходяться в довгастому мозку. Іритантні рецептори володіють властивостями механорецепторів – збуджуються при значному зменшенні або збільшенні об’єму легень, і хеморецепторів – подразнюються парами їдких речовин (аміак, тютюн), холодним повітрям, БАВ (гістамін).

Подразнення іритантних рецепторів викликає:

1. захисні рефлексторнв реакції (кашель, чхання): скорочення видиху і видалення чужорідних частинок,
2. скорочення гладких м’язів бронхів: подразнення іритантних рецепторів, передача імпульсів через блукаючий нерв на монхів.Це спостерігається, наприклад, під час подразнення іритантних рецепторів гістаміном при бронхіальній астмі (бронхоспазм). Фізіологічне значення вказаного рефлексу – при вдиханні токсичних речовин зменшується бронхіальний просвіт та вентиляція легень і завдяки цьому токсичні речовини в меншей кількості потрапляють у кров.
1. Юкстамедулярні рецептори (j – рецептори) – розташовані в стінках альвеол

біля капілярів. Подразнюються вони при вступу БАВ в мале коло кровообігу, при збільшенні об’єму інтерстеціальної рідини легень. Імпульси від них йдуть в довгастий мозок по блукаючому нерву. У здорової людини ці рецептори знаходяться в стані легкого тонічного збудження. Посилення імпульсації призводить до частого поверхневого дихання. Вони разом з іритантними рецепторами викликають задишку при набряку легень.

1. Рецептори плеври – відносять до механорецепторів (рецептори розтягнення) й хеморецепторів. Вони відіграють роль при зміні характера дихання при порушенні гладкості листків плеври. Одночасно виникає відчуття болю, що пов’язано з рецепторами парієтального листка.
2. Рецептори носової порожнини – реагують на механічні і хімічні подразники. Вони подібні іритантним рецепторам (чхання, кашель, звуження бронів).
3. Рецептори дихальних м’язів – замикаються на рівні відповідних відділів спинного мозку і стовбуру. Фізіологічне значення – при утрудненні дихальних рухів автоматично посилюється сила скорочення м’язів.
4. Рецептори інших органів – активують ретикулярну формацію, а дихальний бульбарний центр є однією із структур РФ.

Читайте також:

1. Газообмін у легенях і тканинах
2. Газообмін у пірнаючих тварин
3. Газообмін у повітряному середовищі
4. Газообмін.
5. Дифузія, транспорт газів кров’ю.
6. Киснева ємність крові. Газообмін між кров’ю та тканинами.
7. Транспорт газів кров’ю.
8. Транспорт газів кров’ю.
9. Транспорт кисню кров’ю
10. У. Транспорт дихальних газів кров’ю. Крива дисоціації оксигемоглобіну.

Переглядів: 3741