ІІІ. Дихання за різних умов.

1) Дихання при фізичному навантаженні. Потрібно підвищеної кількості кисню, вентиляція легень збільшується в 10-20 разів. До початку виконання роботи включаються умовно-рефлекторні механізми регуляції, які полягають в тому, що кора великих півкуль, викликаючи довільні рухи, активізує діяльність ДЦ. В організм надходить більше кисню і з’являється можливість почати інтенсивну м’язову діяльність. Крім цього, вентиляція легень посилюється рефлекторно під впливом імпульсів, які надходять від механорецепторів м’язів, що скорочуються. Під час фізичної роботи підвищується чутливість центральних хеморецепторів ДЦ і периферичних хеморецепторів каротидного синусу та дуги аорти до гіпоксії, гіперкапнії і зниження рН. При інтенсивному фізичному навантаженні особливо знижується рН внаслідок накопичення молочної кислоти, що посилено утворюється у працюючих м’язах.

2) Дихання при зниженому атмосферному тиску. При піди манні на висоту людина опиняється в умовах зниженого тиску, внаслідок цього в організм надходить менше кисню, розвивається гіпоксія. Вже на висоті 2,5-3 км над рівнем моря розвивається гіпоксія, яка стимулює каротині хеморецептори. При цьому настає гіпервентиляція – дихання глибоке і часте. При подальшому підніманні на 4-5 км відбувається зниження атмосферного тиску і розвивається висотна хвороба, причиною якої є різке зниження напруги СО2 в крові (виводиться при гіпервентиляції). Оскільки СО2 є подразником хеморецепторів, при його зниженні глибина дихання різко зменшується. Гіпоксія призводить до слабкості, підвищення АТ, головного болю, втраті свідомості. Дихання чистим киснем дозволяє людині зберегти працездатність навіть на висоті 11-12 км. При тривалому перебуванні в гірській місцевості розвивається акліматизація до гіпоксії. У таких людей збільшується кількість еритроцитів і Нв в крові, підвищується стійкість нервових клітин до гіпоксії, збільшується вентиляція легень.

3) Дихання при підвищеному атмосферному тиску – в цих умовах працюють водолази. При зануренні під воду збільшується кількість газів, розчинених у крові. Підвищення рівня О2 в крові може призвести до кисневого отруєння, яке супроводжується судомами. Тому при занурені на великі глибини застосовують гелієво-кисневі суміші. Особливої уваги потребує підйом водолазів від високого тиску на глибині до нормального на поверхні. При швидкому підйомі може розвинутись кесонова хвороба, зумовлена виходом азоту із тканин і закупоркою дрібних судин (газова емболія), що порушує циркуляцію крові і може призвести до смерті. Для лікування кесонної хвороби потерпілого поміщають в камери з високим тиском і цим викликають розчинення бульбашок азоту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
УІ. Газообмін між кров’ю та тканинами.	\|	ІІ. Ферменти. Типи травлення: порожнисте, мембранне, внутрішньоклітинне. Механізм регуляції травлення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.