Кібернетика

Вище було сказано, що кібернетика у певний момент часу так як би містила в собі ті завдання, які зараз вирішує інформатика. Власне ж кібернетичні дослідження полягають у вивченні загальних властивостей процесів керування і систем керування у живих і неживих системах, а сама назва походить від грецького слова "ϰυβερνητιϰή" — миcтецький у керуванні).

Уперше термін кібернетика ввів французький фізик Андре Марі Ампер у першій половині XIX століття. Він розробляв єдину систему класифікації всіх наук і позначив цим терміном гіпотетичну науку про керування, якої у той час не існувало, але яка, на його думку, повинна була існувати.

Основи кібернетики були закладені працями з математичної логіки американського математика Норберта Вінера, опублікованими в 1948 році, де він уперше висунув ідею про те, що системи керування у живих, неживих і штучних системах мають багато загальних рис. Встановлення аналогій обіцяло створення "загальної теорії керування", результати якої можна було б використати в найрізноманітніших системах.

Ця ідея одержала підтримку з появою комп'ютерів, що здатні однаковим чином вирішувати найрізноманітніші завдання. Універсальність комп'ютерних обчислень наштовхувала на справедливість гіпотези про існування універсальних схем керування.

Ця гіпотеза не витримала перевірки часом, але накопичені в кібернетиці відомості про різноманітні системи керування, загальні принципи, що частково все-таки удалося знайти, заміна вузькопрофесійної точки зору фахівця у даній галузі на погляд з позиції спільності ззовні різнорідних об'єктів і систем принесли велику користь. Перенесення ідей і моделей з одних галузей в інші, спілкування між собою фахівців різного профілю на деякій єдиній мові кібернетики зробили свою справу. Виникли кібернетичні за своїм духом моделі в науках, що досі не знали точних методів і розрахунків. Кібернетика відіграла велику роль у виникненні структурної лінгвістики, у надрах якої активно функціонують математична і прикладна лінгвістики. Виникли наукові напрямки, що одержали характерні назви: хімічна кібернетика, юридична кібернетика, технічна кібернетика тощо. Усі ці "кібернетики" вивчають використання інформації при керуванні в тому класі систем, що вивчає відповідна наука. А загальна методологія і ряд загальних положень допомагають одержувати в цьому напрямку теоретично і практично значимі результати.

Найактивніше було розвинуто технічну кібернетику. У її склад входить теорія автоматичного керування, що стала теоретичним фундаментом автоматики. Важко переоцінити важливість досліджень у цій області. Без них неможливі були б досягнення в області приладобудування, верстатобудування, атомної енергетики та, мабуть, усіх тих систем керування промисловими процесами і науковими дослідженнями, що складають значну частину середовища буття людини. З теорією автоматичного керування зв'язана технічна діагностика, у завдання якої входить контроль за функціонуванням систем і пошук ушкоджень у них.

Помітне місце в кібернетиці займає розпізнавання образів. Основне завдання цієї дисципліни — пошук правил виводу, за допомогою яких можна було б класифікувати численні явища реальності, співвідносити їх із деякими еталонними класами. Розпізнавання образів — це наука на межі між кібернетикою і штучним інтелектом, тому що пошук правил виводу найчастіше здійснюють навчанням, яке — інтелектуальна процедура. У кібернетиці виділено навіть спеціальну галузь досліджень, що одержала назву навчання на прикладах.

Ще один науковий напрямок тісно пов'язує кібернетику з біологією. Аналогії між живими і неживими системами багато сторіч хвилюють учених. Наскільки принципи роботи живих систем можуть бути використані в штучних об'єктах? Що можна запозичити в природи? Відповіді на ці запитання шукає біоніка — наука між кібернетикою і біологією. Нейрокібернетика, як показує її назва, пробує застосувати кібернетичні моделі у вивченні структури і дії нервових тканин.

Кібернетика, як уже було сказано, більше всього вивчає загальні принципи керування в об'єктах різної природи. Тому її теж цікавлять рівноважні стани таких систем і способи їхнього досягнення. Рівновага тісно пов'язана з ідеєю стійкості, а власне стійкість і здатність зберігати тривалий час свою форму, структуру і життєдіяльність — характерна властивість не тільки живих, але й доцільних штучних систем. Згадувана вже теорія автоматичного керування у своїй значній частині є наукою про досягнення стійких станів і способів їхнього збереження.

Особливо складний випадок, коли рівновагу досягають шляхом взаємодії багатьох систем, що змагаються і навіть конфліктують між собою. Загальні моделі такого типу розглядає гомеостатика — наука, яка виникла недавно і перебуває на стадії оформлення.

Кібернетику можна розглядати як прикладну інформатику в галузі створення і використання автоматичних або автоматизованих систем керування різного ступеня складності, від керування окремим об'єктом (верстатом, промисловою установкою, автомобілем і т.п.) до найскладніших систем керування цілими галузями промисловості, банківськими системами, системами зв'язку і, навіть, співтовариствами людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Д. Використання інформації для прийняття рішень	\|	Програмування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.