Педагогічні вимоги до організації праці дітей у сім'ї

Зміст домашньої роботи залежно від віку та сил дитини

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї

Сім'я є першим колективом, у якому дитина вчиться працювати спільно з іншими, дістає перші уявлення про радість праці, трудову честь, взаємодопомогу і колективізм у праці. Сім'я має широкі можливості для успішного трудового виховання дітей. Ці можливості зумовлюються також і тим, що наставниками в праці виступають найближчі дитині люди - батьки, які мають можливість систематично спостерігати за дитиною, вивчати її поведінку, нахили, звички та впливати на них. У сім'ї є можливість систематично, щодня привчати дітей до фізичної праці, урізноманітнити її, широко включати в працю дітей елементи самодіяльності та видумки, враховувати їх особисті схильності та інтереси. Відомо, що фізична праця учнів у школі, навіть при наявності всіх сприятливих умов, все ж не може бути щоденною для всіх дітей. Саме в цьому сім'я має значні переваги перед школою в організації трудового виховання дітей. І якщо за озброєння учнів політехнічними знаннями, навичками та уміннями головна відповідальність лежить на школі, то за виховання позитивного ставлення до праці батьки несуть таку ж відповідальність, як і школа.

Конкретний зміст роботи учня вдома в значній мірі залежить від умов життя сім'ї, тих звичок і традицій, які в ній склались, від зайнятості дорослих і т.д. Проте можна виділити загальні риси в змісті домашньої праці дитини.

Перше, до чого треба привчити дитину ще до школи, - це самообслуговування. Коли молодший школяр звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, його можна залучати до праці по обслуговуванню молодших братів та сестер. Якщо в сім'ї є хлопчик і дівчинка, то їх треба однаково привчати до всіх видів домашньої роботи. При цьому, звичайно, слід враховувати вік та традиційний розподіл праці між чоловіком і жінкою - в тому розумінні, що важку фізичну роботу повинен виконувати хлопчик.

Коли дитина звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, її можна залучити до прибирання квартири. Спочатку дітям доручають витирати пил, підмітати підлогу, доглядати за кімнатними рослинами. У підлітковому віці школярі вже можуть взяти на себе ту частину домашньої роботи, яку до цього часу повністю виконував хтось з дорослих.

Велике виховне значення мають постійні щоденні трудові обов'язки дитини в сім'ї. Постійними можуть бути, наприклад, такі доручення: виконання певної частини господарських закупок, участь у загальному прибиранні квартири чи окремих приміщень, систематичне винесення сміття тощо. У сільській та приміській місцевості коло цих постійних обов'язків може бути значно розширене за рахунок робіт на городі, в садку, по догляду за тваринами.

Залучаючи дітей до роботи, треба систематично й терпляче привчати їх працювати, виконувати ті чи інші господарські доручення і обов'язки. Поступове залучування школяра до посильної роботи повинно практично виявлятися в тому, що спочатку роботу, до деякої міри важку, він виконує разом з дорослими, який повчає його і показом, і словом. При цьому дорослі повинні не тільки показати, як робити, а й роз'яснити, чому треба робити саме так, а не інакше.

Крім виконання постійних доручень, дітей слід також залучати до виконання епізодичних робіт, які в житті сім'ї виникають періодично, наприклад, ремонт житла і меблів, ремонт електропобутових приладів, освітлювальної сітки в квартирі, ремонт спортінвентарю, книг, взуття та одягу. Треба, щоб домашні роботи дітей відповідали перелікові умінь та навичок, передбачених "піонерськими сходинками", а також умінням та навичкам, набутим на уроках праці, треба також поступово ускладнювати трудові завдання. Починати, зрозуміло, слід з виготовлення найпростіших предметів домашнього вжитку, ігор, нескладних пристроїв і т. п. Для успішного виконання цих робіт у квартирі треба створити спеціальний робочий куточок з столом-верстатом. Для цього можна використати відкидний робочий стіл, який прикріплюється до стіни. У сім'ї, де с хлопчик, обов'язково повинен бути аматорський набір столярного, слюсарного та електромонтажного інструментів. Ці інструменти і робоче місце може бути використано для домашніх занять школярів технічною творчістю.

Організуючі домашню працю дітей, батькам треба пильнувати, щоб вони додержували правил безпечної роботи, вчити їх правильно користуватись інструментами. Потрібно систематично привчати дітей після закінчення роботи прибирати інструмент та робоче місце.

Умовою і ефективним методом успішного трудового виховання в сім'ї є раціональна організація сімейного господарства. В поняття "організація сімейного господарства" входить: характер його ведення" розподіл праці і міра участі всіх членів сім'ї в праці, стан господарського інвентарю та житла. Необхідною умовою виховання працьовитості, дисциплінованості, акуратності є чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї. Участь усіх старших членів сім'ї в побутовому обслуговуванні позитивно впливає на дітей. Особливо важливим є особистий приклад батька для хлопчиків, оскільки в середньому шкільному віці хлопчики часто говорять про "не чоловічі" види робіт. Чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї уведенні господарських справ сім'ї дозволяє систематично контролювати виконання та якість роботи учнів по дому, а контроль за виконанням господарських доручень є необхідним методом привчання дітей до систематичної участі їх в домашній роботі. Зрозуміло, що в усіх випадках необхідно враховувати фізичні сили та вікові особливості дітей.

Вивчення стану трудового виховання в сім'ї показує, що найбільш поширеною хибою в трудовому вихованні в сім'ях з різними умовами життя (сім'ї міські, нільські, робітничі, службовців, з однією дитиною, багатодітні) є те, що діти не беруть систематичної участі в побутовій праці сім'ї. Всебічний аналіз фактів показує, що можна назвати дві головні причини цього явища, По-перше, батьки часто або не відчувають потреби в допомозі сина чи дочки, або відчуваючи таку потребу, підходять до оцінки участі в домашній праці суто утилітарне. Працю як засіб виховання дітей батько часто не усвідомлює. Наслідком цього є те, що в таких сім'ях дітей залучають до праці тільки при нагоді, епізодично. У таких сім'ях у дітей не створюється звичка працювати, не виховується почуття обов'язку перед сім'єю; навпаки, у них розвивається егоїзм, свідомість того, що батьки ніби повинні їх обслуговувати, що дорослі повинні піклуватися про дітей.

Явище дитячого егоїзму досить поширене, особливо в сім'ях, де дитина є єдиною і яку самі батьки звільняють від усяких господарських обов'язків. По-друге, батьки хоч і усвідомлюють виховну потребу праці, та неповністю. Тому в них не вистачає терпіння і вміння вчити і привчати дітей працювати. Невміння працювати у дітей часто проявляється в повільності та недбайливості. Не приучені до систематичного виконання трудових завдань, діти виявляють себе невмілими, неспритними, повільними. Часто дорослі члени сім'ї в цих випадках діють за правилом: "Краще самому зробити - клопоту менше". По суті такі батьки самі ухиляються від трудового виховання дітей.

Школа, учителі повинні вести систематичну роз'яснювальну роботу серед батьків, щоб викоренити згадані хиби.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні заходи, що впливають на ефективність трудового виховання.	\|	Роль батьків у розвитку технічної і прикладної творчості дітей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.