Типи профконсультації

Профконсультація стала актуальної на початку двадцятого сторіччя, її виникнення було пов'язане із проблемами вибору професії. Вибір професії довгий час розглядався як пошук професії, що відповідає психологічним характеристикам людини. Цей підхід одержав назву діагностичного. Профконсультація даного типу складається із трьох фаз:

1) вивчення психічних і особистісних особливостей претендента на професію (психодіагностична фаза);

2) характеристики змісту праці, вимог професії і їх опису в психологічних термінах (професіографічна фаза);

3) зіставлення індивідуальних особливостей людини з вимогами професії й ухвалення рішення про придатність людини (фаза ухвалення рішення).

Основними недоліками діагностуючої профконсультації є наступні:

– ігнорується мінливість, динамічність світу професій, внаслідок чого людині протягом професійного життя, можливо, не раз прийде змінювати професію;

– наявність величезної кількості професій і спеціальностей негативно позначається на професіографічну компетентність психолога-консультанта;

– не приймається до уваги професійний розвиток особистості, зміна її спрямованості, компетентності й професійно важливих якостей;

– консультуємий виключається із процесу прийняття життєво важливого для нього рішення.

Інший підхід розкривається у виховній концепції профконсультації. Прихильники цієї концепції вважають, що людину можна підготувати до виконання будь-якої професії. Головне – правильно дібрати ефективні методи професійного навчання. Звідси й зміст цього типу профконсультації – вивчення індивідуально-психологічних особливостей людини й організація оптимального професійного навчання.

Основний недолік цього типу профконсультації – ігнорування психофізіологічних розбіжностей людей. Успішність освоєння ряду професій, а також продуктивність виконання діяльності визначаються властивостями нервової системи, типологічними особливостями, і, звичайно, таке оптимістичне трактування профпригодності людини неспроможні.

Багато недоліків розглянутих двох типів профконсультації виключає розвиваюча (активізуюча) консультація. Основний її зміст – активізація процесу формування психологічної готовності особистості до професійного самовизначення. Головний момент у цій профконсультації – перенесення акценту з акту вибору професії або рекомендації з вирішення професійно обумовленої проблеми на психологічну підготовку особистості до визначення своєї позиції й самостійному ухваленню рішення.

Важливим принципом цього типу консультування є співробітництво психолога із клієнтом. Неприйнятні нав'язування власної думки, директивні рекомендації, тиск. Акцент робиться на усвідомлення консультуючим своєї проблеми, його самовизначенні й виробленні рішення.

Для компетентного проведення консультації психолог повинен розбиратися в сучасному світі професій, мати фундаментальні знання в області загальної й диференціальної психології, володіти методами психодіагностики й психотехнологіями профконсультування.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні напрямки профконсультування	\|	Психотехнології профконсультування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.