Маргінальність

Характеристики та показники соціальної мобільності.

Для кількісної оцінки процесів мобільності звичайно використовують показники швидкості та інтенсивності соціальної мобільності.

Під швидкістю мобільності розуміється соціальна дистанція або кількість страт –економічних, професійних чи політичних, які послідовно проходить індивід за певний проміжок часу. Наприклад, якомусь індивіду протягом трьох років після закінчення інституту і початку роботи за фахом вдається зайняти посаду завідувача відділом, а його колезі, який закінчив інститут разом з ним, - посаду старшого інженера. Очевидно, що швидкість мобільності вище у першого індивіда, так як за вказаний проміжок часу він подолав більше статусних рівнів. З іншого боку, якщо який-небудь індивід у результаті обставин, що склалися чи особистої слабкості з високого суспільного становища скочується на дно суспільства, то говорять, що у нього висока швидкість соціальної мобільності, але спрямована вниз по статусної ієрархії.

Під інтенсивністю мобільності розуміється кількість індивідів, які змінюють соціальні позиції у вертикальному або горизонтальному напрямку за певний проміжок часу. Число таких індивідів у певній соціальної спільності вказує на абсолютну інтенсивність мобільності, а їх частка в загальній чисельності даної соціальної спільності показує відносну мобільність.

Наприклад, якщо буде враховуватись число індивідів у віці до 30 років, які розлучилися і перейшли в інші сім'ї, то мова йде про абсолютну інтенсивності горизонтальній мобільності в даній віковій категорії. Якщо ми будемо розглядати відношення числа перейшли в інші сім'ї до чисельності всіх індивідів у віці до 30 років, то мова піде про відносну соціальної мобільності в горизонтальному напрямку.

Часто виникає необхідність розглянути процес мобільності з точки зору взаємозв'язку її швидкості та інтенсивності. У цьому випадку використовується сукупний індекс мобільностідля даної соціальної спільності. Таким шляхом можна, наприклад, порівняти одне суспільство з іншим з метою з'ясування, в якому з них або в який період мобільність за всіма показниками вище. Такий індекс може бути розрахований окремо з економічної, професійної чи політичної сфери діяльності.

Особлива увага при процесах соціальної мобільності надається вивченню становищу тих чи інших соціальних суб’єктів у соціальному просторі. Проблема полягає в тому, наскільки індивіди чи їх групи змогли віднайти своє місце у соціальному просторі, зайняти в ньому визначене місце, наскільки соціальна система сприяє чи не сприяє включенню соціальних суб’єктів у соціальне життя. Може так трапитись, що при процесі переходу з одного соціального положення в інше люди опиняються у ситуації невизначеності, виявляються невключеними в соціальні процеси. Таким чином їх становище визначається як маргінальне.

Маргінальність (від французького marge – край, marginal – крайній) – це граничність стану індивіда (чи групи) стосовно соціальної спільності, страти чи соціально значимим структурам. Термін “маргінальність” вказує на можливість виникнення особливого положення індивіда чи групи в соціальному просторі, коли вони виявляються на стику субкультур, не належачи ні однієї з них, чи просто витісняються на периферію соціального життя. Індивід чи група, які опинились в такому стані, називаються маргіналами.

Маргінальність як явище – неминучість соціальної мобільності, причому як вертикальної, пов'язаної з переходом з однієї страти в іншу, так і горизонтальної, пов'язаної з переходом на інші рівні по престижності статусні позиції. У ході такого переходу втрата об'єктивної приналежності до старої страти може значно випереджати процес входження в нову страту. Причини цього “запізнювання” – особливості індивіда, який повинен настроїтися на прийняття нової субкультури, формування нового виду ідентичності, що вимагає певного часу, у ході якого здійснюється суб'єктивна адаптація.

Еталонна модель маргінальної особистості – мігрант із села в місто. Приїхавши на постійне проживання в місто, він з труднощами звикає до нового для нього ритму життя, новим нормам, правилам. Він уже не сільський житель, тому що постійно живе в місті, але і ще не городянин, тому що ще не адаптувався цілком до міського соціокультурного середовища, у його вчинках постійно прослизають засвоєні раніше норми сільського життя.

Процес втрати об'єктивної приналежності до певної соціальної спільності, страти без наступного суб'єктивного входження в іншу спільність, страту називається маргіналізацією. Звичайно маргіналізація починається з виходу із соціальної групи (зміна місця проживання, зміна професії, раптове розорення чи збагачення і т.п.), а потім починається внутрішнє подолання субкультури нової соціальної групи, у якій виявився індивід.

Частіше маргінал – це індивід, що втратив свій колишній соціальний статус, позбавлений можливості займатися звичним видом діяльності й який виявився нездатним адаптуватися до нового соціокультурного середовища тієї страти, у рамках якої він формально існує. Поведінка такої людини відрізняється крайностями: він або надмірно пасивний, або дуже агресивний, легко переступає моральні норми і здатний на непередбачені вчинки. Складність адаптації приводить до того, що маргінал у залежності від особистісних якостей може відігравати роль порушника спокою, лідера соціально-політичного руху чи стати ізгоєм, невдахою.

Маргінальні групи (прошарки) виникають при масовій міграції (біженці) чи в умовах «виштовхування» певної частини населення за межі соціально значимих структур. Типовою маргінальною групою є, наприклад, люди, які позбавилися постійного житла, постійного заробітку, які знаходяться “на дні”, на периферії значимих для суспільства соціальних позицій.

Виключені із суспільства маргінальні групи створюють власну субкультуру, починають відтворювати себе. Вони можуть становити серйозну небезпеку для соціуму в цілому, якщо ростуть у кількісному відношенні, тому що нерідко не приймають основних цінностей даного суспільства. В умовах нестабільності суспільства, його переструктуризації властива маргіналам система цінностей може поширюватися на широкі прошарки населення, що небезпечне посиленням конфліктності суспільства і серйозних наслідків для його політичної системи.

Серед маргіналів можуть бути етномаргінали, які сформовані міграціями в чуже середовище або які виросли в результаті змішаних шлюбів; біомаргінали, чиє здоров’я перестає бути предметом турботи соціуму; соціомаргінали, як, наприклад, групи, що знаходяться в процесі незавершеного соціального переміщення; вікові маргінали, які формуються при розриві зв’язків між поколіннями; політичні маргінали: їх не влаштовують легальні можливості і легітимні правила суспільно-політичної боротьби; економічні маргінали традиційного (безробітні) і нового типу – так звані “нові бідні”; релігійні маргінали – які стоять поза конфесіями або не наважуються здійснити вибір між ними; і, нарешті, кримінальні маргінали; а можливо, ще і просто ті, чий статус в соціальній структурі не визначений.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види соціальної мобільності	\|	Сімейне життя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.