Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні принципи руху

Зміст і мета руху

Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною концепцією про права дитини 1989 р. волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

Волонтерство:

- це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;

- це активна участь громадянина у житті людських спільнот;

- сприяє покращанню якості життя, особистому росту та поглибленню
відчуття солідарності;

- . виражається, як правило, в спільній діяльності у рамках різного ролу асоціацій;

- сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та
миру у суспільстві;

- . сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій.

Волонтери дотримуються та використовують па практиці такі основні принципи:

. визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми незалежно під їх расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;

- поважають гідність та культуру всіх

- надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано
в дусі партнерства і братерства;

- визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють колективному забезпеченню цих потреб;

- ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і павичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями, а не користувачами;

- стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну та міжнародну солідарність.

Виходячи із основних принципів, волонтери повинні:

- сприяти тому, щоб особиста участь перетворювалася в колективний рух;

- активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх меті, знати їх
політику та діяльність;

- прагнути в міру своїх здібностей та наявності вільного часу успішного завершення, згідно із взятою на себе відповідальністю, спільно розроблених програм;

- співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння та взаємної поваги;

- не ухилятися від нових завдань;

- не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.

Зі свого боку, поважаючи права людини та основні принципи волонтер-ства, асоціації повинні:

- забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначати межу добровільної співпраці, якісно формулювати та з повагою ставитися до функцій волонтерів;

- доручати кожному такий вид роботи, що йому найбільш підходить,
при цьому забезпечити відповідні навчання та допомогу;

- регулярно підбивати підсумки діяльності і оприлюднювати їх;

- забезпечити, у разі необхідності, компенсацію ризику, пов'язаного з
діяльністю волонтерів, а також шкоди, що ненавмисно завдана третій особі врезультаті діяльності волонтерів;

- забезпечити доступ до волонтерської діяльності, відшкодовуючи у
разі необхідності витрати;

- передбачити методи припинення волонтерами своєї діяльності як з
ініціативи асоціації, так і з їх особистої.

Париж, 14 вересня 1990 р.

Однією з особливостей волонтерства є те, що великі її організації (асоціації) іноді перетворюються в складні об'єднання з сильно розвиненою бюрократією (наприклад. Армія спасіння, Корпус миру, Товариство Червоного Хреста).

При цьому поняття й сутність терміна «бюрократія» із загального значення часто набуває протилежного змісту.

Наприклад, Армія спасіння — міжнародна організація, яка займається благодійною та євангелістською роботою. Утворена в 1878 р. англійським священиком Уїльямом Бугом. її метою с боротьба зі злом і людськими стражданнями. У неї є своя програма, яка реалізується в більш ніж 100 країнах з використанням 127 мов. Міжнародний центр Армії спасіння знаходиться в Лондоні. Армія налічує 14 тис. корпусів (приходів), а також велику кількість соціальних, медичних, освітніх та інших громадських служб. Армія спасінняздійснює соціальну роботу за такими напрямками:

- надання житла бездомним;

- їжа для голодних;

- піклування про літніх людей (притулки для старих під патронажем АС);

- піклування про жінок ( пологові будинки і клініки);

- робота з дітьми (дитячих будинки, ясла, будинки відпочинку, табори відпочинку, клуби);

- освіта (початкові і середні школи для дітей; домашні, наукові і торгові школи для студентів);

- допомога сім'ям ;

- лікарні й клініки;

- реабілітаційні центри;

- боротьба з алкоголізмом і наркоманією (притулки і
центри);

- допомога сліпим (забезпечення житлом і навчання)

- допомога інвалідам (спеціальні притулки);

- допомога військовослужбовцям (їдальні, пересувні підрозділи і гуртожитки);

- пошук зниклих людей;

- допомога в'язням (надання допомоги в суді, опіка в'язнів, виправні й випробні заклади для молодих правопорушників);

- запобігання суїциду;

- центри;

- піклування про членів АС (будинки відпочинку для діючих членів асоціації і відставників).

Таким чином, волонтерський рух у сучасному світі є частиною будь-якої цивілізації, кожного суспільства. У загальному розумінні волонтерський рух — це той внесок, який робиться фізичними особами на основі діяльності, що не приносить прибутків, без заробітної плати, без набуття будь-яких персональних вигід у процвітання соціальних груп і суспільства в цілому.

У межах національних програм і програм ООН волонтерство сприяє розвитку технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії й миру.

Сьогодні проблема волонтерського руху в Україні знаходиться в «зародковому» стані.

Особливостями є таке:

1. Волонтерський рух розглядається у спадкоємності з шефською роботою, яка здійснювалася в межах колишнього СРСР (шефство старших школярів над молодшими; шефство студентів і робітників над школярами; шефство молоді над «педагогічно занедбаними підлітками; шефство членів профспілки над «важкими» сім'ями; відвідання «на дому»; допомога відсталим; наставництво; участь у роботі оперативних громадських дружин, загоні»тощо). У межах стабільної ідеологічної держави вся система зазначених видів роботи була достатньою мірою дієва й ефективна.

Природно, що в СРСР, як і в будь-якій добре налагодженій системі, соціальна робота була упорядкована. Життя людини як громадянина передбачало наявність у ньому «громадської навантаженості». При цьому найпоширенішим видом роботи була робота з надання допомоги усім, хто її потребував. Основним принципом тут був віковий: діти допомагали дошкільникам, ровесникам і ветеранам, молодь — молодшим школярам, підліткам, інвалідам, людям, що опинились у складній життєвій ситуації; дорослі — сім'ям, які цього потребували, «важким» підліткам, хворим та інвалідам. Зазначена допомога мала як довготривалий, так і швидкоплинний або одноразовий характер. Уся добровільна робота проводилась у межах громадських організацій (профспілок, партійних органів, комсомольської й піонерської організацій, рад ветеранів війни і праці тощо), тобто функціонувала налагоджена система громадських організацій, що надають безплатну допомогу людям. Особливо варто відзначити, що принцип організації добровільної соціальної допомоги в колишньому СРСР цілком відповідав принципам соціальної роботи в країнах Заходу: волонтерство можливе лише в некомерційному секторі економіки, розраховувати на безгрошову форму добровільної роботи ентузіастів неможливо, коли за таку ж роботу інші працівники отримують заробітну плату.

Загальний висновок може полягати в тому, що волонтерство в нашій спільній колишній країні — не комуністична пропаганда, а колишня реальність, забезпечена гуманізмом і менталітетом нашого народу.

2. На зміну ідеології комунізму не прийшла ніяка інша. У результаті утворився відповідний вакуум, у тому числі й у галузі соціальної роботи. Сьогодні реальна соціальна робота в Україні в основному сконцентрована в системі центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ), різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійних організаціях. Ними, звичайно, вакууму галузі соціальної роботи заповнити неможливо, але саме вони сьогодні об'єктивно виступають її (соціальної роботи) реабілітаційними центрами.

Досвід організації волонтерської роботи в ЦССМ різних регіонів України показав таке.

По-перше, під волонтерством розуміють чотири різних види добровільної участі в соціальній і благодійній роботі:

— безкорисливу (безгрошову) допомогу конкретного волонтера конкретній людині, яка потребує реальної допомоги збоку інших людей;

— роботу спеціалістів у плані організації діяльності клубів за
інтересами;

— залучення дітей і молоділо роботи в самокерованих групах;
добропорядну діяльність.

По-друге, під волонтерством у системі ЦССМ розуміється діяльність тих людей, які є членами різних громадських (суспільних) організацій. До цієї групи відносяться всі ті, хто здійснює соціальну роботу стосовно своїх обов'язків як членів тієї чи іншої суспільної організації.

Таким чином, становлення волонтерського руху в Україні здійснюється сьогодні за кількома напрямами:

1. Традиційний для багатьох держав обмін групами молодих добровільців, які ставлять за мету трансляцію власної культури й засвоєння аналогічної культури тієї держави, до якої за домовленістю вони и відправляються на певний час як волонтери. Основи такої волонтерської діяльності розробляються Європейським комітетом міждержавного співробітництва в молодіжному середовищі й активно використовуються Корпусом Миру США в Україні.

2. Добровільна безплатна робота волонтерів у громадських і
некомерційних організаціях, метою якої с допомога будь-яким категоріям населення в якій-небудь діяльності, навчанні, потенційному
розвитку.

3. Добровільна систематична або епізодична допомога державним закладам у здійсненні соціальної політики, допомога освітнім закладам у навчально-виховній роботі, закладам соціального забезпечення в роботі з молоддю з особливими потребами і з людьми літнього віку.

4. Волонтерська діяльність як результат творчого саморозвитку.

5. Педагогічно спрямована волонтерська діяльність як спосіб розвитку особистості, її соціалізації, духовного становлення.

Потреба в допомозі волонтерів у сфері соціального життя
різних верств населення в Україні набула особливої гостроти. Тому
освіта постійно діючих груп волонтерів, тимчасових груп, волонтерських шкіл потребує обгрунтування їхньої законності, доцільності
й ефективності, що повинно знаходити відображення у відповідних
концептуальних і нормативних документах.

Правові аспекти розвитку волонтерського руху визначаються наступними законодавчими актами:

1. Закон України ''Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від
21.06.2001 р.

2. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.