• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дагностика.

Розпізнати типовий дифузний токсичний зоб не складно, але легкі й стерті його форми потребують спеціальної діагностики. При цьому захворюванні рівні Т₃ і Т₄ підвищені, особливо Т₄, а ТТГ – знижені. У крові зазвичай виявляється помірно підвищена кількість антитиреоїдних (тиреостимулюючих) аутоантитіл до тиреоглобуліну, й у більшості хворих на ДТЗ дітей і підлітків – також антитіла до мікросомальної фракції тиреоцитів (до пероксидази тиреоцитів) в незначних титрах. Точно оцінити розміри щитоподібної залози, її щільність та наявність в ній вузлів чи кіст дозволяє ультрасонографія (УЗД).
Термографія при дифузному токсичному зобі виявляє в проекції залози однорідну гіперемію аж до верхньої третини шиї з перевищенням фонової температури на
1,5-3⁰ С. УЗД серця при Базедовій хворобі підлітків нерідко виявляє пролапс мітрального клапану. На ЕКГ, крім тахікардії та аритмії, виявляють зниження вольтажу, згладженість і інверсію зубця Т, двогорбість і розтягнення зубця Р без перевантаження шлуночків. За фазового аналізу серцевого циклу визначають синдром гіпердинамії.
Холестерин крові внаслідок дії тиреоїдних гормонів падає зазвичай до 3,5-30 мМ/л (при нормальних значеннях у здорових підлітків – 4,85 ± 0,3 мМ/л).
На ранніх стадіях хвороби можуть бути гіпоальбумінемія і підвищення рівнів β₁- і β₂-глобулінів, що при помірній лейкопенії та лімфоцитозі вказує на імунну природу захворювання. Рідко спостерігається анемія і навіть панцитопенія (слід пам’ятати про можливий токсичний вплив на кровотворення антитиреоїдних препаратів –
6-метилтіоурацилу, пропілтіоурацилу, тіамазолу, тирозолу та їх аналогів).
У частини підлітків з ДТЗ можна виявити гіперглікемію, особливо при пробі з навантаженням глюкозою.

Диференційна діагностика Дифузний токсичний зоб диференціюють з еутиреоїдним зобом підлітків, нейроциркуляторною дистонією, аутоімунним тиреоїдитом, підгострим тиреоїдитом де Кервена, міокардитом. Іноді з’являється необхідність виключення туберкульозу.
Загальними ознаками, притаманними для ДТЗ та туберкульозу, є субфебрильна температура, слабкість, пітливість, схуднення, тахікардія. На відміну від туберкульозної інтоксикації, при ДТЗ спостерігається стабільність тахікардії, збільшення розмірів ЩЗ і підвищення її функції. Загальними ознаками нейроциркуляторної дистонії та дифузного токсичного зобу є лабільність, пітливість, тахікардія. Відмінність дифузного токсичного зобу від нейроциркуляторної дистонії полягає у прогресуючому схудненні, стабільності тахікардії навіть у стані спокою, під час сну, наявність очних симптомів та збільшення щитоподібної залози.
Загальними ознаками міокардиту й ДТЗ є субфебрильна температура тіла, серцебиття, загальна слабкість, біль в ділянці серця. Відмінністю ДТЗ від міокардиту є стабільна тахікардія, прогресуюче схуднення, наявність очних симптомів й збільшення щитоподібної залози.

Лікування.

I. МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ.

Антитиреоїдні препарати:

а) похідні імідазолу - мерказоліл, тіамазол, метімазол;

б) тіоурацил - пропілтіоурацил, метилтіоурацил, пропіцил;

в) калію перхлорат;

г) літію карбонат.

2. β-адреноблокатори - пропранолол (анаприлін).

3. Препарати йоду:

а) неорганічного - калію йодид, натрію йодид, розчин Люголя;

б) органічного – казеїнат йоду.

4. Глюкокортикоїди.

II. ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ.

III. ЛІКУВАННЯ РАДІОАКТИВНИМ ЙОДОМ.

IV.СИМПТОМАТИЧНА ТЕРАПІЯ.

Ефективність лікуванняОб’єктивним контролем ефективності проведеного лікування (крім клінічної картини) є визначення рівня Т₃, Т₄, ТТГ й тиреоїдстимулюючих антитіл у сироватці крові. Якщо, не дивлячись на замісну антитиреоїдну терапію (1-1,5 року), рівень тиреоїдстимулюючих антитіл в сироватці крові не знижується, подальше продовження консервативної терапії можна вважати безперспективним. В таких випадках необхідно рекомендувати хірургічне лікування. Перед операцією проводять підготовку розчином Люголя (по 15 крапель на молоці 3 рази на день протягом 10 днів) з метою зменшення кровонаповнення щитоподібної залози і профілактики можливих ускладнень під час хірургічного втручання (кровотеча, тиреотоксичний криз через випадкове потрапляння в кров великої кількості тиреоїдних гормонів із зони операції). Операція вибору – субтотальна резекція щитоподібної залози.

ПРЕПАРАТИ ТИРЕОСТАТИЧНОЇ ДІЇ

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ДИФУЗНОГО ТОКСИЧНОГО ЗОБУ І ТОКСИЧНОЇ АДЕНОМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ (Окороков А.Н., 1998)

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТИРЕОТОКСИКОЗ

Читайте також:

1. Клініка і дагностика.

Переглядів: 700