Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Вищий рівень - це рівень ядерних структур особистості, той психологічний скелет, або каркас, на який згодом нашаровується, нанизується все інше.

3.

На питання, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, і в різноманітності їх відповідей, а почасти й у розбіжності думок на цей рахунок виявляється складність самого феномена особистості.

Проблема особистості в психології - проблема неосяжна, що охоплює величезне поле досліджень. Почасти в силу розтяжності поняття "особистість", почасти через те, що такі слова як "особистість", "характер", "темперамент", "здібності", "потреби", "сенс" і багато інших входять не тільки в систему наукових понять психології особистості, але і в наш повсякденний мову, навколо проблеми особистості ведеться дуже багато суперечок і дискусій: адже майже кожен в якійсь мірі вважає себе фахівцем з проблеми особистості! При цьому існує дуже мало достовірних, експериментально підтверджених даних, щоб на їх основі можна було впевнено визнати одну теорію правильною, а іншу - ні, оцінити істинність кожної з зіштовхуються точок зору.

Спробуємо побудувати таке подання, такий образ особистості під психологічним кутом її розгляду, який би найбільшою мірою міг допомогти нам в повсякденному зіткненні з такою реальністю, як особистість – в особі, як самих себе, так і інших людей. При цьому особливу увагу, з усією очевидністю, необхідно приділити деяким міфам або забобонам по відношенню до особистості, які побутують у звичному, точніше, в обивательському свідомості, і які часом пропагуються в науково-популярній літературі. Ці міфи спираються на властиву майже кожній людині потреба в простоті. Вони дають прості пояснення складних явищ і не вимагають від людини роздумів, тому вони такі привабливі. Єдиний їхній недолік – вони мають мало спільного з дійсністю. Подібно пародіям і шаржам, вони вихоплюють одну рису з картини реальності і роздувають її до максимальних розмірів, а решта ігнорують. Ці міфи подібні наркотиків для свідомості, тому їх розвінчання надалі буде приділятися досить велике місце.
Дуже важливо, на наш погляд, зуміти вийти за рамки розхожих, дуже зручних, однак занадто спрощених схем і спробувати побачити дещо більше граней в тому, в чому ми звикли бачити, може бути, трохи більше прості речі. Застереження щодо буденного і обивательського мислення аж ніяк не випадкова: протиставлення буденного і наукового пізнання в процесі вивчення психології в корені неприпустимо. Адже епітет "науковий" дуже неоднозначний, в ньому міститься деяка замкнутість, відрив від практики, від життя. Можна точніше охарактеризувати той рух, який ми постараємося виконати, як рух від обивательського мислення, яке обтяжене міфами і забобонами, до пізнання особистості, яке з упевненістю можна назвати серйозним, тобто по можливості вільним від забобонів і пристрастей, що спотворюють картину світу.

Отже, приступимо безпосередньо до розмови про те, що ми бачимо в особистості і що ми в ній можемо побачити.

Слово "особистість" часто вживається в повсякденній мові й навіть іноді в науковій літературі стосовно не до кожної людини, а лише для деяких, вартих особливої ​​уваги: ​​"Ось це особистість! А той - хіба це особистість?" Можна тільки порадіти за нашу суспільну свідомість, яка повільно, важко, але нарешті, дійшло до розуміння цінності особистості, і на зміну образам людини-гвинтика і людини-фактора прийшов образ людини-особистості. І хоча не можна не погодитися з тим, що особистість – це добре, слід з самого початку поставити все на свої місця: особистість – не оціночна категорія, особистість притаманна кожній людині, принаймні, починаючи з певного віку. Тільки так можна всерйоз говорити про особистість як про предмет наукового пізнання.

Якщо ж піти іншим шляхом і тільки обраним присвоювати почесне звання особистості, то питання "що є особистість?" втрачає свій сенс. Він підміняється іншим питанням - питанням "хто є особистість?", Відповідь на який завжди залежить від того, кому ми його ставимо: у кожного часу і в кожної навіть не країни, а компанії - свій "герой".

Якщо ж ми визнаємо, що особистість є надбання кожної людини, те, що, власне, і робить його людиною, перед нами відкривається можливість об'єктивного наукового аналізу того, в чому полягає сутність особистості. Хоча ця проблема ще аж ніяк не вирішена, на сьогоднішній день в психології накопичилося вже чимало того, що можна сказати про особистість.

Будемо відштовхуватися від чотирьох простих аксіом:

1. Особистість властива кожній людині.

2. Особистість є те, що відрізняє людину від тварин, у яких особистості немає.

3. Особистість є продукт історичного розвитку, тобто виникає на певному щаблі еволюції людського суспільства.

4. Особистість є індивідуальна відмінна характеристика людини, тобто те, що відрізняє одну людину від іншої.

5. Спілкуючись з людьми, ми, перш за все, орієнтуємося на особливості їх особистісного складу.

Механізми розвитку зрілої особистості вивчені в психології поки ще дуже слабко, набагато гірше, ніж механізми розвитку особистості в дитинстві і при психічних відхиленнях.

Поряд з поняттями "людина", "особистість", в науці нерідко вживаються терміни "індивід", "індивідуальність". Їх відмінність від поняття "особистість" полягає в наступному. Якщо поняття "людина" включає в себе сукупність усіх людських якостей, властивих людям, незалежно від того, присутні чи відсутні вони у даної конкретної людини, то поняття "індивід" характеризує саме його і додатково включає такі психологічні та біологічні властивості, які поряд з особистісними також йому притаманні. Крім того, в поняття "індивід" входять як якості, що відрізняють дану людину від інших людей, так і загальні для нього та багатьох інших властивості.

Отже, ОСОБИСТІСТЬ - це поняття, що означає сукупність стійких психологічних якостей людини, що складають його індивідуальність. У свою чергу індивідуальність є своєрідне поєднання індивідних властивостей людини, що відрізняє його від інших людей. А індивід – окремо взята людина в сукупності всіх властивих йому якостей: біологічних, фізичних, соціальних, психологічних та ін.

У структуру особистості зазвичай включаються здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки.

Почнемо з того, що виділимо в структурі особистості три ієрархічних рівня, відразу зазначивши, що кордони між ними досить умовні.

Другий рівень - це відносини особистості зі світом, взяті з їх змістовної сторони, по суті те, що позначається поняттям "внутрішній світ людини" (до нього ми відносимо емоційну, вольову і мотиваційну сфери особистості).

Нарешті, третій, нижній рівень - це експресивно-інструментальні структури, що характеризують типові для особистості форми або способи зовнішнього прояву, взаємодії зі світом, її зовнішню оболонку (тут ми можемо виділити такі складові, як темперамент, характер, здібності людини).


Читайте також:

  1. II рівень
  2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  3. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
  4. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  5. VІ. План та організаційна структура заняття
  6. VІ. Структурно-логічні схеми
  7. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  8. Адаптивні організаційні структури управління.
  9. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  10. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  12. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.




Переглядів: 373

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.