ПІДГОСТРИЙ ТИРЕОЇДИТ

Критерії діагнозу

АУТОІМУННИЙ ТИРЕОЇДИТ

Прогноз

Назагал лікування гіпотиреозу належить до найбільш вдячних завдань клінічної ендокринології, його результати і для пацієнта, і для лікаря часто вражаючі. Таке твердження цілком справедливе і стосовно ВГ, проте за певних умов:

· ранній початок замінної терапії (в перші дні життя);

· відсутність аплазії щитовидної залози як причини ВГ (у цьому випадку звичайно виникають глибші порушення).

Будь-яка затримка чи перерва в лікуванні, неадекватна доза гормону суттєво погіршують прогноз. Все ж варто пам’ятати, що вирішальне значення для попередження порушень розумового розвитку має не доза L-тироксину, а час початку терапії.

(зоб Хашимото)

Класифікація:

1. За нозологічною а) самостійне захворювання;

ознакою б) поєднане з іншою тиреоїдною патологією;

в) синдром загального аутоімунного

захворювання.

2. За формою а) гіпертрофічний зоб (частіше вузловий);

б) атрофічний (атрофія щитоподібної залози).

3. За функцією а) еутиреоїдний;
щитоподібної б) гіпотиреоїдний;

залози в) гіпертиреоїдний (частіше транзиторно).

4. За клінікою а) латентний;

б) маніфестний:

- з тиреотоксикозом;

- з гіпотиреозом;

- з офтальмопатією;

- у поєднанні з іншою патологією щитоподібної залози.

1. Зоб щільний (80%), часто асиметричний з вузлами.

2. УЗД щитоподібної залози: неоднорідність картини або дифузне зниження ехогенності. Часто лінійні ехопозитивні структури (сполучна тканина), які надають їй дольковий, петлистий характер. При атрофічному варіанті - масивний фіброз.

3. Гормональний фон: підвищення ТТГ вище 5,0 МОД/л; при
нормальному Т₄ - латентний гіпотиреоз; при зменшенні Т₄ -
маніфестний гіпотиреоз.

4. Аутоімунні зміни: а) антитіла до тиреопероксидази (95%); б) антитіла до тиреоглобуліну (70%); в) підвищення кількості імуноглобулінів (класу γ), циркулюючих імунних комплексів; г) зменшення Т-лімфоцитів, підвищення В-лімфоцитів.

5. Пункційна біопсія: лімфоїдні, плазматичні клітини, макрофаги, еозинофільні клітини Гюртле-Ашкеназі.

6. Загальний аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитоз, збільшена
ШОЕ (деколи).

(тиреоїдит де Кервена)

Етіологія	Вірусна інфекція (можливо вірус Коксакі, аденовірус, вірус кору, епідемічного паротиту, грипу). фактори схильності: генетична схильність, осередки хронічної інфекції у носоглотці.
Патогенез	Пошкоджуюча дія на ЩЗ вірусної інфекції веде до підвищеного надходження у кров тиреоїдних гормонів (явища тиреотоксикозу), тиреоглобуліну (утворення антитіл до тиреоглобуліну, мікросомальної та колоїдної фракцій); розвиток аутоімунної реакції, утворення антитіл до антигенів ЩЗ, формування імунних комплексів і розвиток імунного запалення.
Клініка	Місцеві симптоми: біль у ділянці ЩЗ, яка віддає у потилицю, шию, вуха, нижню щелепу; біль посилюється при поворотах та нахилі голови, жуванні, ковтанні (ковтання утруднене); ЩЗ дифузно або локально збільшена, щільна, болюча (деколи спочатку одна доля - частіше права); шкіра над залозою гаряча, гіперемована, болюча; регіонарні лімфатичні вузли не збільшені. загальні симптоми: температура тіла підвищена, лихоманка; головний біль, загальна слабкість, пітливість; можливі явища тиреотоксикозу у початковому періоді;
Клінічні форми	З вираженою запальною реакцією швидкопрогресуюча, повільно прогресуюча (за типом хронічного тиреоїдиту); З явищами тиреотоксикозу, псевдотуморозна (залоза щільна, деколи вузлоутворення), дифузний та локальний підгострий тиреоїдит;
Лабораторна діагностика	Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, збільшена ШОЕ (30-50 мм/год); біохімічне дослідження крові: підвищення рівня сіалових кислот, фібрину, серомукоїду, гаптоглобіну, α2-глобулінів, позитивний СРБ, підвищення рівня ІgМ, підвищення титру антитіл до тиреоглобуліну і мікросомальної фракції (тимчасово); УЗД щитоподібної залози: незначне рівномірне зниження ехогенності.
Диференційний діагноз Лікування	ДТЗ, інші тиреоїдити, рак ЩЗ, хондроперихондрит гортані. Преднізолон (середня важкість - 20-30 мг на добу, важка форма - 30-40 і більше мг на добу), нестероїдні протизапальні препарати (індометацин, диклофенак, вольтарен, аспірин), протигістамінні (діазолін, піпольфен); при тиреотоксикозі - бета-адреноблокатори.

Лекцію підготувала _____________________ д. мед. н., професор Скрипник Н. В.

16.08.2012 р.

Читайте також:

Тема: Йододефіцитні захворювання. Гіпотиреоз у дітей. Тиреоідити: підгострий і аутоімунний. Етіологія, патогенез, клініка, диференціальна діагностика, лікування.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лікування гіпотиреозу	\|	Лекція 4.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.092 сек.