Лекція 6. Психологічні особливості злочинних груп.

1. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика.

2. Психологічні особливості різновидів злочинних груп.

3. Психологічні аспекти організованої злочинності.

Основні поняття: злочинна група,організована злочинність,вмотивованість.

Завдання для самостійної підготовки:

Оформіть стислий конспект що вміщуватиме інформацію про:

· Злочинні групи розкрадачів державної чи приватної власності (2 год.)

· Злочинні групи, що вчиняють пограбування та розбійні напади (2 год.)

· Професіоналізм учасників злочинної організації (2 год.)

Література:

1. Юридична психологія: підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 352 с.

2. Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і переробл. — К.: МАУП, 2004.

3. Бочелюк В. Й. Юридична психологія. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 336

4. Загальна психологія / За ред. Скрипченко, Долинська. - К.,2005.

5. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофимова,- К.: Либідь, 2005.

6. Степанов О.М. Психологічна енциклопедія / О.М. Степанов. − К: «Академвидав», 2006. – 424 c

Групова злочинна діяльність багатогранна. В кримінальному праві і кримінальному процесі вона вивчається у плані вини і відповідальності осіб, що вчинили злочин у співучасті; кримінологію цікавлять причини та умови групової злочинної діяльності з метою розробки заходів щодо її попередження і профілактики; криміналістику - можливість використання різних методів розкриття і розслідування групових злочинів. Юридична психологія вивчає процеси утворення злочинних груп, їх різновиди, структуру, психологічну специфіку групової злочинної діяльності. У практичній діяльності працівників правоохоронних органів усі зазначені аспекти поєднуються.

У психологічному сенсі суспільна небезпечність злочинних груп збільшується внаслідок того, що:

1) учасники груп надають один одному психологічну допомогу і підтримку, тому кожен почуває себе більш впевнено. Це, в свою чергу, полегшує прийняття рішення про вчинення злочину І його реалізацію;

2) у групі швидше відбувається передача та засвоєння злочинного досвіду;

3) у групі зростають можливості втаємничення злочину чи його слідів, захисту учасників від правоохоронних органів, надання допомоги заарештованим та членам їх сімей.

1. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика

У кримінальному праві поняття співучасті визначається як спільна умисна участь декількох суб'єктів у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України), що спричиняє відповідальність за вчинення злочинів групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією (ст. 28 КК).

Причини об'єднання декількох осіб у злочинну групу:

а) неможливість вчинити злочин самому чи складність його одноосібної реалізації;

б) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у минулому за наявності антисуспільної спрямованості одного чи декількох із них;

в) спільність інтересів та соціальних установок учасників групи;

г) цілеспрямований вплив осіб, які мають анти суспільну спрямованість та/чи злочинний досвід.

Злочинні групи достатньо часто формуються на основі неформальних об'єднань у сфері побутового спілкування (за місцем проживання), що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливості, спільності поглядів та інтересів і т. ін.

Злочинна група може також спеціально створюватися особами, які мають антисуспільну спрямованість та/чи злочинний досвід. Довірливі стосунки у таких групах базуються на спільному відбуванні покарання в УВП, злочинних зв'язках, вчинених у минулому злочинах та ін. У даному випадку мають місце прояви антисуспільної установки та готовності до злочинної діяльності всіх учасників.

Закономірності функціонування злочинних груп:

1) добровільність об'єднання учасників для здійснення злочинної діяльності. Вона безсумнівна навіть у випадках, коли окремі особи залучаються за допомогою психологічного тиску, втягуються в групу проти їх волі, оскільки рішення про свою участь чи неучасть, в результаті, приймається людиною свідомо і самостійно.

2) розвиток групи від простого об'єднання двох чи більше осіб для вчинення одиничного злочину (ситуативні та тимчасові групи) до більш складних І організованих форм злочинних об'єднань, діяльність яких стає все більш цілеспрямованою, утаємниченою, жорстокою. При тривалому успішному функціонуванні тенденція посилення організованості та набуття соціально небезпечних форм стає невідворотною; лише в окремих випадках розвиток групи може призупинитися чи зупинитися зовсім (наприклад, при арешті лідера, втраті незамінних учасників, прийнятті деякими учасниками рішення про припинення злочинної діяльності). Ймовірність саморозпуску злочинної групи слід оцінювати як дуже низьку, оскільки розрив із групою завжди утруднюється негативним ставленням інших учасників, острахом помсти, розправи та ін.;

3) удосконалення функціонально-психологічної структури: склад учасників стабілізується, визначається злочинна спеціалізація (злочинні плани та об'єкти злочинних домагань). Із завершенням інтеграційних процесів в злочинній групі встановлюється жорстка внутрішня організація та система взаємних зобов'язань; чітко розподіляються функції і ролі, причому останні набувають стандартизованого та знеособленого вигляду; визначається система норм і правил поведінки як безпосередньо в процесі групової життєдіяльності, так і поза її межами.

Загалом можна стверджувати, що в кожній злочинній групі наявні два різноспрямовані вектори групової динаміки: доцентровий - прагнення до підвищення рівня організованості й згуртованості; відцентровий - породжуваний внутрішньогруповими конфліктами та конкуруючими стосунками між її учасниками;

4) поступова заміна емоційних стосунків між учасниками на суто функціонально-ділови що базуються на спільній злочинній діяльності. Значення відносин симпатії, дружніх і навіть родинних стосунків поступово зменшується, а інколи - повністю відсутнє. Це забезпечує упорядкування, жорсткість функціональних зв'язків, сприяє консолідації групи та узгодженості дій П учасників;

5) значимою ознакою злочинної групи (і умовою її виникнення) є вимушена відособленість, замкнутість щодо інших людей та соціального середовища. Це проявляється різною мірою, але чим вищий рівень її організованості та більш небезпечна групова злочинна діяльність, тим сильніше прагнення до відособлення та ізоляції. Відповідно оптимізується (мінімізується) кількість учасників до обсягу, необхідного для вчинення злочинів. Так, за статистичними даними групи, з корисливою спрямованістю складаються Із двох-трьох осіб, корисливо-насильницькі - більш численні, що зумовлюється необхідністю застосування психічного І фізичного насильства для подолання опору потенційного потерпілого.

Відособленість диктується також необхідністю конспірації (маскування) злочинної діяльності, у зв'язку з чим лідерами злочинної групи починає проводитися негласне спостереження за певними її членами (перевірка "лояльності") та визначаються перестороги для включення у групу нових учасників (перевірка "надійності", утому числі-шляхом ініціювання вчинення ними злочину).

6) розвиток групи супроводжується територіальним розповсюдженням злочинної діяльності, розширенням сфер впливу (мікрорайон - район - місто - область - регіон) та виникненням суперництва з іншими групами, що з часом призводить до їх перерозподілу.

2. Психологічні особливості різновидів злочинних груп

Зазначені психологічні особливості, в тому числі й закономірності функціонування, стосуються злочинних груп загалом. Звичайно, в кожному конкретному випадку вони можуть набувати різних форм свого прояву та мати різний ступінь вираженості. Разом із тим, залежно від складу учасників та спрямованості злочинної діяльності, можна виділяти окремі різновиди злочинних груп, що матимуть свою специфіку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За суб’єктом	\|	Злочинні групи раніше засуджених

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.