РОБЕРТ ШУМАН

( 1810-1856)

Німецький композитор романтик Роберт Шуман народився в містечку Цвиккау, недалеко від Бонна, у родині книговидавця. Незвичайна художня обдарованість виявилася вже в дитинстві: він писав вірші, музику, грав на фортепіано. Однак батьки наполягали на юридичній освіті сина, і в 1828 р. Шуман надійшов у Лейпцігський університет, а на наступний рік перевівся в Гейдельбергский. Заняття музикою й літературою він не залишав: брав уроки гри на фортепіано, але у відомого педагога Фрідріха Віка ( 1785-1873), вивчав теорію музики. Але із мрією про кар'єру піаніста довелося розпрощатися: Шуман ушкодив праву руку. Залишалося одне - твір музики й публіцистика.

Роберт Шуман.

В 1834 р. Шуман заснував у Лейпцизі періодичне видання "Новий музичний журнал" і протягом десяти років був його головним редактором. Форма статей, опублікованих в журналі, була незвичайна: не сумовиті міркування, а "листи", "щоденникові записки", "сценки з життя", діалоги. Маючи тонкий художній смак, Шуман знаходив такі поетичні порівняння, що в читача створювалося враження, начебто він сам чує музику.

Будинок, де народився Роберт Шуман. Цвиккау. XIX ст. Лейпцигзька консерваторія. XIX ст.

Часто Шуман писав статті не від власного ім'я, а від імені вигаданих їм героїв - Флорестана, Евзєбія й Раро. Ці персонажі втілювали сторони особистості самого композитора. Флорестан - палкий бунтар, його мова гаряча, жарти їдкі; Евзєбій - поет, натхненний мрійник; Раро - спокійний і об'єктивний цінитель мистецтва.

Ескіз декорацій до спектаклю "Карнавал" по однойменному циклі Роберта Шумана. Постановка Музичного театру ім'я К. С. Станіславського й В. И. Немировича-Данченко, Москва. 1964 р.

Шуман вірив в існування духовного союзу музикантів і називав його "Давидсбунд", що в перекладі з німецького означає "Давидово братерство". Засновником союзу композитор уважав біблійного царя Давида, автора псалмів, що, відстоюючи волю й віру свого народу, боровся із плем'ям филистимлян. Подібно Давидові, уважав Шуман, члени "Давидсбунда" борються з філістерством - міщанським відношенням до музики. Давидсбундлерам властиві сміливість думки, сила почуттів і невтомний дух творчих шукань. До союзу композитор зараховував близьких друзів, вигаданих Флорестана, Евзебія й Раро, талановитих художників всіх епох - як сучасників (Берліоза, Мендельсона, Шопена, Паганіні), так і попередників (Баха, Моцарта й ін.). "Давидсбунд" був для Шумана не просто фантазією, але духовною реальністю, у якій і живі, і померлі музиканти перебувають у єднанні.

Сторінка першого номера "Нового музичного журналу"

Час розквіту композиторського таланту Шумана доводиться на 30ті рр. XIX ст. Тоді з'явилися цикли фортепіанних п'єс "Метелик" (1831 р.), "Карнавал" (1835 р.), "Фантастичні п'єси" (1837 р.), "Крейслеріана" (1838 р.) і багато інші, а також фортепіанні сонати.

Клара Вік.

"Карнавал" складається із двадцяти маленьких п'єс, і в кожної - свої герої. Це й дорогі Шуману люди - майбутня дружина Клара Вік (п'єса "Кіаріна"), перша любов композитора Ернестіна фон Фріккен ("Естрелла"), і видатні музиканти - Фрідерік Шопен, Нікколо Паганіні, і двійники самого композитора - Флорестан і Евзебій. В "Карнавалі" беруть участь персонажі італійської комедії масок (Коломбіна, Панталоне, Арлекін, П'єро) і просто Танцюючі букви. Шуман зумів передати саме характерне у вигляді героїв. Музичні портрети вийшли дуже пізнаваними й настільки зримими, начебто їх намалював художник на полотні.

П'єси об'єднані загальною ідеєю. У кожній присутній мотив із трьох або чотирьох нот: або мі бемоль, до, сі, або ля, мі бемоль, до, сі. Якщо позначити ноти латинськими буквами (по системі, прийнятої в Європі), то вийдуть сполучення SCH і ASCH. Перше утворить у німецькій мові звук «ш» - початковий звук прізвища Шуман, а друге - назва містечка Аш, у якому жила Ернестіна фон Фриккен. Отже, цикл можна розглядати як музичний автопортрет Шумана. Кульмінація циклу - заключний "Марш давидсбундлеров проти філістімлян", де теми давидсбундлерів "перемагають" дурнувату тему стародавньої пісні, що персоніфікує консерватизм філістерів.

З образом карнавалу зв'язаний ще один цикл - "Метелика". Він навіяний творами улюбленого письменника Шумана - Жана Поля (1763- 1825), зокрема романом "Хлоп'ячі роки", де зображена сцена маскараду. Цикл "Крейслеріана" складається з восьми п'єс. Як літературне джерело дослідники називають два твори німецького письменника романтика, композитора й художника Ернста Теодора Амадея Гофмана - "Музичні страждання Иогана Крейслера, капельмейстера" і "Життєві погляди кота Мурра поряд із фрагментарною біографією капельмейстера Иоганна Крейслера". Можливо, у героїв Гофмана композитор бачив риси власного характеру. В одному з листів він відзначав: "Крейслер... ексцентричний, дикий, геніальний капельмейстер". Зберігся й інший лист - до Клари Вік. Розповідаючи про п'єси "Крейслеріани", композитор писав: "...у них головну роль граєш ти й думка про тебе". Любов Шумана до Клари - дочки Фрідріха Віка - завуальована "програма" багатьох фортепіанних творів 30х рр., тому що саме в цей час він домагався в її батька дозволу на шлюб.

Композитор створив кілька вокальних циклів; найбільш відомі з них - "Любов поета", "Любов і життя жінки", "Мирти". Всі три цикли з'явилися в щасливому для Шумана році - 1840м. Тоді він одружився на Кларі Вік, що давно любив. Вона була талановитою піаністкою й стала першою виконавицею і редактором творів чоловіка (що не заважало їй займатися родиною - у Шуманов було вісім дітей).

Роберт Шуман звертався й до великих жанрів. Він автор концерту для фортепіано з оркестром (1845 р.), чотирьох симфоній. Перша й Третя симфонії мають назви: відповідно "Весняна" (1841 р.) і "Рейнська" (1850 р.). Композитор написав ораторію "Рай і Пери" (1843" г.) по романтичному "східному" творі англійського поета Томаса Мура "Лалла Рук"; склав музику (1849 р.) до драматичного твору англійського поета Джорджа Гордона Байрона "Манфред", оперу "Геновева" (1850 р.; в основу сюжету лягла середньовічна легенда).

ПІСНІ ШУМАНА

Центральне місце у вокальній спадщині Роберта Шумана займають два цикли 1840 р. - "Любов і життя жінки" і "Любов поета". Перший цикл на писаний на вірші німецького письменника Адельберта фон Шаміссо. Зміст простий: зустріч дівчини з коханим, щасливе заміжжя, народження дитини й... раптова смерть чоловіка. Звичайна життєва історія. Однак героїня Шуму по натурі неординарна, жінка сильна й чуттєва одночасно. Її вокальна партія насичена складними мелодійними зворотами, які передають всі відтінки переживань. Чимала роль у створенні музичного портрета належить партії фортепіано. Це вже не вишуканий фон (як у Шуберта), а повноправний учасник дії, що нерідко виходить на перший план. Саме фортепіано вносить надію в трагічний фінал циклу - після скорботного монологу героїні, що оплакує смерть чоловіка, звучить розгорнутий фортепіанний висновок. Ця музика - акомпонемент першої пісні, розказуючий про зустріч закоханих, і її сувора, світла простота надає всьому твору внутрішній спокій.

Автограф партитури пісні із циклу "Любов поета".

Для "Любові поета" композитор взяв вірші із циклу Генріха Гейне "Ліричне інтермецо". Твір Гейне - оповідання про юнацьку любов, на якій автор, у пору зрілості дивиться з поблажливою усмішкою. У трактуванні Шумана це розповідь про сильне й зріле почуття, що те окриляє героя, то змушує страждати (тому що улюблена жінка відвертається від нього). Пісні циклу вражають розмаїттям форм і вокальних прийомів, складністю фортепіанної партії. Короткі замальовки перемінюються довгими монологами, і в них нерідко використовується речитатив. Фінал циклу "Любов поета" - розгорнутий фортепіанний "монолог". Одні дослідники вважають, що тут дано образ коханої, забути яку герой не має сил. Інші думають, що це більше глибокий образ - романтична мрія про красу, без якої творчість немислима.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФРАНЦ ШУБЕРТ	\|	ФРИДЕРІК ШОПЕН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.