МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||
РОБЕРТ ШУМАН( 1810-1856) Німецький композитор романтик Роберт Шуман народився в містечку Цвиккау, недалеко від Бонна, у родині книговидавця. Незвичайна художня обдарованість виявилася вже в дитинстві: він писав вірші, музику, грав на фортепіано. Однак батьки наполягали на юридичній освіті сина, і в 1828 р. Шуман надійшов у Лейпцігський університет, а на наступний рік перевівся в Гейдельбергский. Заняття музикою й літературою він не залишав: брав уроки гри на фортепіано, але у відомого педагога Фрідріха Віка ( 1785-1873), вивчав теорію музики. Але із мрією про кар'єру піаніста довелося розпрощатися: Шуман ушкодив праву руку. Залишалося одне - твір музики й публіцистика.
В 1834 р. Шуман заснував у Лейпцизі періодичне видання "Новий музичний журнал" і протягом десяти років був його головним редактором. Форма статей, опублікованих в журналі, була незвичайна: не сумовиті міркування, а "листи", "щоденникові записки", "сценки з життя", діалоги. Маючи тонкий художній смак, Шуман знаходив такі поетичні порівняння, що в читача створювалося враження, начебто він сам чує музику.
Часто Шуман писав статті не від власного ім'я, а від імені вигаданих їм героїв - Флорестана, Евзєбія й Раро. Ці персонажі втілювали сторони особистості самого композитора. Флорестан - палкий бунтар, його мова гаряча, жарти їдкі; Евзєбій - поет, натхненний мрійник; Раро - спокійний і об'єктивний цінитель мистецтва.
Шуман вірив в існування духовного союзу музикантів і називав його "Давидсбунд", що в перекладі з німецького означає "Давидово братерство". Засновником союзу композитор уважав біблійного царя Давида, автора псалмів, що, відстоюючи волю й віру свого народу, боровся із плем'ям филистимлян. Подібно Давидові, уважав Шуман, члени "Давидсбунда" борються з філістерством - міщанським відношенням до музики. Давидсбундлерам властиві сміливість думки, сила почуттів і невтомний дух творчих шукань. До союзу композитор зараховував близьких друзів, вигаданих Флорестана, Евзебія й Раро, талановитих художників всіх епох - як сучасників (Берліоза, Мендельсона, Шопена, Паганіні), так і попередників (Баха, Моцарта й ін.). "Давидсбунд" був для Шумана не просто фантазією, але духовною реальністю, у якій і живі, і померлі музиканти перебувають у єднанні.
Час розквіту композиторського таланту Шумана доводиться на 30ті рр. XIX ст. Тоді з'явилися цикли фортепіанних п'єс "Метелик" (1831 р.), "Карнавал" (1835 р.), "Фантастичні п'єси" (1837 р.), "Крейслеріана" (1838 р.) і багато інші, а також фортепіанні сонати.
"Карнавал" складається із двадцяти маленьких п'єс, і в кожної - свої герої. Це й дорогі Шуману люди - майбутня дружина Клара Вік (п'єса "Кіаріна"), перша любов композитора Ернестіна фон Фріккен ("Естрелла"), і видатні музиканти - Фрідерік Шопен, Нікколо Паганіні, і двійники самого композитора - Флорестан і Евзебій. В "Карнавалі" беруть участь персонажі італійської комедії масок (Коломбіна, Панталоне, Арлекін, П'єро) і просто Танцюючі букви. Шуман зумів передати саме характерне у вигляді героїв. Музичні портрети вийшли дуже пізнаваними й настільки зримими, начебто їх намалював художник на полотні. П'єси об'єднані загальною ідеєю. У кожній присутній мотив із трьох або чотирьох нот: або мі бемоль, до, сі, або ля, мі бемоль, до, сі. Якщо позначити ноти латинськими буквами (по системі, прийнятої в Європі), то вийдуть сполучення SCH і ASCH. Перше утворить у німецькій мові звук «ш» - початковий звук прізвища Шуман, а друге - назва містечка Аш, у якому жила Ернестіна фон Фриккен. Отже, цикл можна розглядати як музичний автопортрет Шумана. Кульмінація циклу - заключний "Марш давидсбундлеров проти філістімлян", де теми давидсбундлерів "перемагають" дурнувату тему стародавньої пісні, що персоніфікує консерватизм філістерів. З образом карнавалу зв'язаний ще один цикл - "Метелика". Він навіяний творами улюбленого письменника Шумана - Жана Поля (1763- 1825), зокрема романом "Хлоп'ячі роки", де зображена сцена маскараду. Цикл "Крейслеріана" складається з восьми п'єс. Як літературне джерело дослідники називають два твори німецького письменника романтика, композитора й художника Ернста Теодора Амадея Гофмана - "Музичні страждання Иогана Крейслера, капельмейстера" і "Життєві погляди кота Мурра поряд із фрагментарною біографією капельмейстера Иоганна Крейслера". Можливо, у героїв Гофмана композитор бачив риси власного характеру. В одному з листів він відзначав: "Крейслер... ексцентричний, дикий, геніальний капельмейстер". Зберігся й інший лист - до Клари Вік. Розповідаючи про п'єси "Крейслеріани", композитор писав: "...у них головну роль граєш ти й думка про тебе". Любов Шумана до Клари - дочки Фрідріха Віка - завуальована "програма" багатьох фортепіанних творів 30х рр., тому що саме в цей час він домагався в її батька дозволу на шлюб. Композитор створив кілька вокальних циклів; найбільш відомі з них - "Любов поета", "Любов і життя жінки", "Мирти". Всі три цикли з'явилися в щасливому для Шумана році - 1840м. Тоді він одружився на Кларі Вік, що давно любив. Вона була талановитою піаністкою й стала першою виконавицею і редактором творів чоловіка (що не заважало їй займатися родиною - у Шуманов було вісім дітей). Роберт Шуман звертався й до великих жанрів. Він автор концерту для фортепіано з оркестром (1845 р.), чотирьох симфоній. Перша й Третя симфонії мають назви: відповідно "Весняна" (1841 р.) і "Рейнська" (1850 р.). Композитор написав ораторію "Рай і Пери" (1843" г.) по романтичному "східному" творі англійського поета Томаса Мура "Лалла Рук"; склав музику (1849 р.) до драматичного твору англійського поета Джорджа Гордона Байрона "Манфред", оперу "Геновева" (1850 р.; в основу сюжету лягла середньовічна легенда). ПІСНІ ШУМАНА Центральне місце у вокальній спадщині Роберта Шумана займають два цикли 1840 р. - "Любов і життя жінки" і "Любов поета". Перший цикл на писаний на вірші німецького письменника Адельберта фон Шаміссо. Зміст простий: зустріч дівчини з коханим, щасливе заміжжя, народження дитини й... раптова смерть чоловіка. Звичайна життєва історія. Однак героїня Шуму по натурі неординарна, жінка сильна й чуттєва одночасно. Її вокальна партія насичена складними мелодійними зворотами, які передають всі відтінки переживань. Чимала роль у створенні музичного портрета належить партії фортепіано. Це вже не вишуканий фон (як у Шуберта), а повноправний учасник дії, що нерідко виходить на перший план. Саме фортепіано вносить надію в трагічний фінал циклу - після скорботного монологу героїні, що оплакує смерть чоловіка, звучить розгорнутий фортепіанний висновок. Ця музика - акомпонемент першої пісні, розказуючий про зустріч закоханих, і її сувора, світла простота надає всьому твору внутрішній спокій.
Для "Любові поета" композитор взяв вірші із циклу Генріха Гейне "Ліричне інтермецо". Твір Гейне - оповідання про юнацьку любов, на якій автор, у пору зрілості дивиться з поблажливою усмішкою. У трактуванні Шумана це розповідь про сильне й зріле почуття, що те окриляє героя, то змушує страждати (тому що улюблена жінка відвертається від нього). Пісні циклу вражають розмаїттям форм і вокальних прийомів, складністю фортепіанної партії. Короткі замальовки перемінюються довгими монологами, і в них нерідко використовується речитатив. Фінал циклу "Любов поета" - розгорнутий фортепіанний "монолог". Одні дослідники вважають, що тут дано образ коханої, забути яку герой не має сил. Інші думають, що це більше глибокий образ - романтична мрія про красу, без якої творчість немислима. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||
|