• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Єдиний податок.

З 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий – двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:
а) податок на прибуток підприємств;
б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);
в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;
г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
ґ) плата за користування надрами;
д) збір за спеціальне використання води;
е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого – двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Податкова політика держави є складовою частиною еко­номічної політики, яка базується на сукупності юридичних ак­тів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням по­даткової політики, яка проводиться державою.

Це державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб [23,421].

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - за­лишити достатньо коштів підприємствам і громадянам з метою збереження максимальної заінтересованості в ре­зультатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовільнитися лише загальними пропорціями розподілу ВНП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена су­спільства.

Податкова політика — це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

Податкову політику розглядають у широкому і вузько­му планах. У широкому плані вона охоплює питання фор­мування державних доходів за рахунок постійних (подат­ків) і тимчасових (позик) джерел. Оскільки кожна дер­жава не може встановлювати надто високий рівень опо­даткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття держав­них видатків. Однозначно оцінювати політику широко­го використання позик неможливо. Все залежить від кон­кретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на май­бутнє податки. У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування - встановлення ви­дів податків, платників, об'єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в бюджет.

Інакше кажучи, податкова політика ведеться за народним прислів’ям “щоб і вівці були цілі, і вовки ситі” Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку — це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого — забезпечити надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Читайте також:

1. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні
2. Відповідальність за порушення законодавства про єдиний внесок
3. Екологічний податок.
4. Екологічній податок.
5. Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування.
6. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
7. Єдина транспортна мережа і єдиний транспортний процес.
8. Єдиний казначейський рахунок
9. Єдиний облік злочинів: поняття первинного обліку злочинів, склад та задачі первинного обліку.
10. Єдиний податок
11. Єдиний податок
12. Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.

Переглядів: 964