Застосування моноклональних антитіл

Передусім їх застосовують у ветеринарії при створенні препаратів для діагностики вірусних інфекцій. Уже одержано гібридоми, в яких відбувається біосинтез моноклональних антитіл до епітопів вірусу венесуельського енцефаломієліту коней, африканської чуми свиней, респіраторносинцибіального вірусу великої рогатої худоби, лейкозу, сказу, везикулярного стоматиту, грипу, парагрипу-3 та інших хвороб. Заміна в традиційних діагностикумах поліклональних антитіл на моноклональні зумовила створення діагностичних препаратів нового покоління, їх перевагами є висока специфічність дії і чутливість, що забезпечує ідентифікацію не тільки виду збудника, але і його серотипу. їх можна стандартизувати, і на виготовлення діагностикумів витрачається менше коштів. Завдяки використанню моноклональних антитіл вдалося підвищити ефективність таких діагностикумів, як імуноферментний аналіз (ІФА), реакція пасивної гемаглютинації, імунофлуоресцентний метод.

Моноклональні антитіла використовуються також для проведення пасивної імунізації проти деяких вірусних захворювань (сказу, кліщового енцефаліту та ін.).

Іммобілізовані моноклональні антитіла використовуються як імуносорбенти, які забезпечують безперервність процесу при очищенні інсуліну, інтерферону, соматотропного гормону та інших біологічно активних речовин, біосинтез яких ґрунтується на використанні технології рекомбінантних ДНК. Крім того, моноклональні антитіла можуть забезпечити ефективний контроль ідентичності одержаних біотехнологічним шляхом у промислових масштабах біологічно активних білків і пептидів зі зразками з натуральних джерел.

Моноклональні антитіла до антигенних детермінант мембранних білків сперматозоїдів, мічені флуоресцентними речовинами, можна використовувати для розділення детермінованих за статтю сперміїв для вирішення виробничих проблем.

За допомогою моноклональних антитіл можлива доставка лікарських речовин у клітину, яка містить відповідний епітоп. Такий підхід дає можливість підвищити ефективність лікарських препаратів проти інфекційних і ракових захворювань. Використовуючи моноклональні антитіла, які одержані в результаті імунізації тварин лікарськими препаратами, можна визначити дози цих ліків.

При аутоімунних хворобах, коли імунні клітини «повстають» проти власних органів і тканин, моноклональні антитіла відповідної специфічності можуть зв'язувати антитіла, які завдають шкоди організму. Для лікування раку пропонують використовувати моноклональні антитіла, кон'юговані з токсичними для ракових клітин сполуками. Моноклональні антитіла доставляють отруту точно за адресою, уникаючи зараження здорових клітин. Тому до моноклональних антитіл можна приєднати дуже сильні токсини.

Моноклональні антитіла викликають неабиякий інтерес для створення антиідіотипічних вакцин, які належать до нових вакцинуючих препаратів. У 1963 р. Г. Канкель зі співробітниками (США) і Ж. Уден (Франція), незалежно один від одного, встановили, що одержані при імунізації тварин антитіла (Ат-1) після їх виділення із сироватки і введення іншим тваринам індукують синтез нових антитіл — Ат-2. Останні (Ат-2) зв'язували лише Ат-1 і не вступали у взаємодію з іншими антитілами. Це дало підставу Ж. Удену епітоп антитіла Ат-1 назвати ідіотипом (грецьк. Idios — своєрідний і typos — відбиток, зразок, форма), а антитіло Ат-2, утворене в результаті індукованого впливу антигенних детермінант ідіотипу (Ат-1) — антиідіотипом. В подальшому експериментально було встановлено схожість між Ат-2 і антигеном. У зв'язку з цим виникла ідея про можливість використання Ат-2 як вакцинуючого препарату, що має деякі переваги. Головна перевага полягає в тому, що, залишаючись препаратом високої специфічності, антиідіотипічні вакцини ніколи не викликають захворювання, для захисту від яких їх створено.

Цей метод є перспективним при роботі з небезпечними вірусами, а також з вірусами, виробництво яких обмежене або пов'язане зі значними труднощами. Метод має перспективу і тоді, коли до складу антигенних детермінант входять вуглеводи або ліпіди, які перешкоджають створенню вакцин за принципами генетичної інженерії. Використання відповідних антиідіотипів є високоефективним для профілактики багатьох інфекційних захворювань і лікування деяких видів раку, а також хвороб, причинами яких є дефекти імунної системи. Антиідіотип можна використати як вакцину або терапевничний засіб для подолання синдрому набутого імунного дефіциту (СНІДу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моноклональні антитіла і гібридом на технологія	\|	Форми і методи професійної орієнтації, що активізують діяльність учнів по підготовці до вибору професії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.