Вимоги до групової психології в туристичному поході

Діяльність туриста здійснюється в колективі. Тому керівнику групи дуже важливо враховувати цілий ряд положень так називаної групової психології.

Туристська група, що виходить у туристський похід, являє собою об'єднання людей, що бажають зробити спільно цю подорож по тому самому маршруту в ті самі строки із загальними для всіх цілями: пізнання окремого географічного району, ознайомлення з його визначними пам'ятками й, як правило, виконання спортивних нормативів.

У малих групах відзначаються наступні стадії у взаєминах між всіма учасниками майбутнього походу – спочатку панує гармонія, на зміну якої приходить домінування якоїсь однієї особистості, що, нарешті, закінчується або стабілізацією у відносинах, або конфліктом.

Слід зазначити, що повністю безконфліктні ситуації можуть навіть несприятливо вплинути на групу. Із цього погляду малі ділові конфлікти корисні, тому що підтримують певний емоційний тонус у групі, важливо тільки, щоб ділові конфлікти не переходили в особисті й вирішувалися з ділових позицій. Причому, чим краще були раніше знайомі люди, тим менша ймовірність виникнення між ними серйозних терть у поході, хоча виключити повністю такий результат все-таки не можна. Тільки зроблені раніше у важких умовах тривалі спільні подорожі, що виявили психологічну сумісність всіх учасників, певною мірою гарантують дану групу від конфліктів на маршрутах.

Оскільки ймовірність конфлікту зростає по мірі ускладнення маршруту (ІІІ-VI категорії складності), то з колективами малознайомих людей рекомендується проводити походи тільки відносно низкою категорії складності.

До складних же подорожей бажано допускати тільки ті групи, де не менш 40-50% учасників мають досвід спільних подорожей, а підбор інших учасників здійснювати по позитивних рекомендаціях осіб, що знають їх по попередніх походах. Бажано при цьому, щоб рекомендуючі були особисто знайомі керівнику даної подорожі, разом з ним пройшли важкі випробування й створили в нього позитивне враження.

У кожній туристичній групі складаються два типи відносин: ділові й особисті. Найбільш стійкі групи, де збігаються й ті й інші відносини. У таких групах не буває конфліктних ситуацій. Групи такого типу можуть бути створені при наявності психологічної сумісності між учасниками подорожі.

Іноді почуття колективізму, властивим таким об'єднанням, може підмінюватися почуттям групового егоїзму (протиставлення однієї групи іншим, вхідним до складу даної експедиції, ігнорування їхніх інтересів й, отже, інтересів спільної справи, якому служать всі групи). Таким чином, не всяка група являє собою колектив.

Для групової діяльності людей характерне пристосування окремих особистостей до думки, напряму думок і т.д. більшості або найбільш авторитетних членів групи (явище конформності). Іноді подібне пристосування може придбати негативний характер, якщо буде супроводжуватися втратою власного «Я» й особистої точки зору аж до перекручування істини через острах виявитися інакомислячим.

Варто враховувати піддатливість людей груповому впливу. У ряді випадків конформність являє собою свідоме пристосовництво слабкого учасника. Керівникові групи рекомендується враховувати цю обставину при виборі рішень, коли він опитує думку всіх учасників по даному питанню.

У дружньому згуртованому колективі система відносин визначається розумним сполученням особистих і суспільних інтересів, умінням підкоряти особисте суспільному. У колективі складаються відносини співробітництва (а не суперництва), взаємодопомоги, відповідальності за свої справи й учинки, солідарності, довіри, керівництва й підпорядкування, що сприяють вихованню колективізму – однієї з рис моралі.

У кожного члена колективу є потреба в спілкуванні, прагнення зайняти в колективі гідне місце. Але тут вирішальним буде відношення до нього самого колективу. І в системі вимог, що виховують, пропонованих до даної людини, також вирішальними виявляться ті, які пред'являє колектив. Таким чином, людина виховується колективом, але і людина впливає на діяльність колективу, тому що його помилка – невдача всього колективу, а правильні його дії наближають колектив до успіху.

Але кожна група має певну дію, що нівелює, відносно своїх членів, вона в якомусь ступені стирає риси індивідуалізму, підганяє всіх під певен психологічний «стандарт» думок, оцінок, поводження, тактичного мислення, прийомів подолання природних перешкод і техніки їхнього виконання й, таким чином, кожен член групи тією чи іншою мірою засвоює групову точку зору (як гарну, так і погану) і групові моральні критерії.

Діяльність групи в значній мірі залежить від того, на яких принципах вона створена. Якщо група поєднує людей за взаємним вибором, з урахуванням їх симпатій, то в такій групі відзначається «м'яке» спілкування, відсутність гострих конфліктів. Якщо ж група об'єднана по випадковому виборі, то в цьому випадку переважає елемент обережності. Така група може перетворитися в конфліктну. У ній немає особистого контакту між людьми або таким контактом є, але тільки між незначним числом учасників. У таких групах відзначається погана погодженість дій, яскраво виражається роз'єднаність і т.д. У цих випадках можливість виникнення на маршруті аварійної ситуації різко зростає.

Для стійкості групи необхідна наявність наступних основних факторів:

o віра кожного учасника в себе. Сюди ставиться наявність почуття власного достоїнства, свідомість своєї «потреби» у групі, корисності своєї діяльності для всієї групи, повага з боку керівника й товаришів. Ці моменти виховуються не тільки керівником, але й товаришами, їхнім відношенням до даного учасника. Особиста участь в обговоренні завдань групи сприяє появі почуття особистої відповідальності за результат діла й тому відіграє більшу роль у формуванні віри в себе;

o упевненість кожного учасника в успіху своєї групи. Така впевненість забезпечується створенням у групі корисних традицій, вихованням нових членів колективу в дусі цих традицій, популяризацією спортивних досягнень групи, створенням позитивної з даної групи в очах туристської громадськості свого міста.

Облік цих факторів дозволяє пророчити успішність діяльності колективу в різних умовах. Загальний «потенціал» групи залежить від співвідношення її «позитивних» й «негативних», членів. Причому останні (особливо якщо вони виявляються ближче до керівництва) можуть навіть при своїй нечисленності значно знизити загальний потенціал. Іншими словами, при поганому підборі учасників подорожі стійкість групи в цілому може виявитися навіть нижче середньої величини стійкості її окремих членів.

Знання керівником туристської групи найбільш важливих основ групової психології, уміле рішення питань по створенню в групі психологічної сумісності, клімату доброзичливості, але й вимогливості, принесе відчутну користь у поліпшенні якості туристських подорожей і безпеки їхнього проведення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги до учасників туристичного походу	\|	Вплив чисельності групи на її організованість і психологічний клімат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.