• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Природні ресурси як чинник виробництва та його особливості

Процес використання ресурсів, даних природою, породжує специфічні економічні відносини господарювання, ціноутворення, купівлі-продажу, утворення й розподілу доходів. Це стосується галузей, для яких найважливішим фактором виробництва є земля: аграрної, добувної, будівельної, туристичної, тощо. У зв’язку з цим виникає потреба з’ясувати особливості землі (природних ресурсів) як чинника виробництва і як об’єкта ринкових відносин1.

По-перше, за своїм походженням земля не є продуктом праці,а даром природи.

По-друге,оскільки людина не може вплинути на кількість ресурсів, даних природою, то земля виступає рідкісним благом,тобто не може бути продукованою убільших масштабах. По-третє, на відміну від інших економічних ресурсів – капіталу, праці і підприємницьких здібностей, які є обмеженими відносно, природні ресурсиє обмеженими абсолютно – поверхнею землі на планеті.

По-четверте, будучи залученою до виробничої діяльності, земля виступає всезагальним засобом праці, тобто основною умовою будь-якого виробництва. У різних галузях виробництва роль землі неоднакова. Якщо у неаграрному секторі економіки вона служить місцем для розташування капітальних споруд, доріг, каналів тощо, то у сільському господарстві – як умова, та активний чинник процесу праці.

По-п’яте, земля не піддається переміщенню із однієї галузі в іншу, з одного підприємства на інше, тобто її ділянки нерухомі,нетранспортабельні.

По-шосте,земля є універсальним засобом процесу виробництва і може використовуватись з різною альтернативою: для вирощування сільськогосподарських культур, будівництва промислових споруд, житла. У той же час, ділянки, що мають особливі якості, можуть використовуватись для вирощування лише певних культур, видобування лише певних видів мінералів чи сировини, надання унікальних рекреаційних послуг.

По-сьоме,більшість природних ресурсів, на відміну від інших факторів виробництва, має необмежений термін “розумного” використання. Зберігаючи свою неповторність, у зв’язку з певним розташуванням, особливостями ландшафтів, кліматичних умов, запасів мінеральної сировини, вона завжди є об’єктом попиту, засобом капіталізації заощаджень.

По-восьме,більшість природних ресурсів є невідтворюваними. Неможливо відновити використані людьми корисні копалини і мінеральну сировину, зниклі види рослин; втрати, спричинені землетрусами, техногенними катастрофами, глобальними змінами клімату або нераціональної людської діяльності.

В Україні, наприклад, де на земельні ресурси припадає понад 44% загального природного ресурсного потенціалу країни, деградовано 60% чорноземів, які визнано орнонепридатними. За прогнозами Національного центру Інституту ґрунтознавства та агрохімії протягом найближчих років більшість ґрунтів України втратять практично весь фосфор, накопичений за роки інтенсивної хімізації. Значний руйнівний вплив на поверхню земель України виявляє ерозія, впливу якої на сьогодні зазнає 57,5% земельного фонду країни. Щорічно, внаслідок цього втрачається близько 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору, 0,7 млн. тонн калію. За оптимального вмісту гумусу у 4% його склад становить лише 3%.

Такі негативні процеси є наслідком дії як природних, так і суспільних чинників: недолугого реформування земельних відносин; непродуманої реорганізації сільськогосподарських підприємств; економічної кризи; руйнації системи фінансування програм охорони, поліпшення і раціонального використання земельних ресурсів; застосування недосконалих технологій сільськогосподарського виробництва.

Значних збитків стану земельних ресурсів України завдано Чорнобильською катастрофою: за деякими оцінками радіоактивністю забруднено близько 5,7 млн. гектарів.

Властивості землі поділяються на природні і штучні. Зокрема, до природних належать: 1) розташування земельних ділянок – їх віддаленість від ринків збуту продукції, транспортних комунікацій, індустріальних центрів; 2) власне природна родючість, зумовлена структурою ґрунтів, кліматичними умовами, температурою повітря.Штучних властивостей земля набуває в результаті застосування людиною різноманітних агротехнічних дій; впровадження генної, лазерної, біотехнології, кібернетизованих систем управління природними процесами.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
9. Автоматизація виробництва
10. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
11. Аграрне виробництво і його особливості
12. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 898