Європейська конвенція прав та основних свобод людини (1950) та ін.

Поняття та сутність права

Право, як і держава, належить до явищ не тільки найбільш важливих, а й найбільш складних. Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль у житті, ще римські юристи звертали увагу на те, що воно не вичерпується якимось одним значенням. Право, на їх думку, вживається щонайменше у двох значеннях. По-перше, означає те, що "завжди є справедливим і добрим", тобто природне право. По-друге, право - це те, що є "корисним для всіх або для багатьох у державі, таким є цивільне право".

З розвитком суспільства і держави у людей змінювалося уявлення про право. З'явилася велика кількість правових ідей, теорій, концепцій. Проте основи, закладені ще римськими юристами, хоча й у модернізованому вигляді, збереглися. У першу чергу це стосується таких правових інститутів, як власність, спадкування, купівля-продаж та ін.

Щоб у цьому переконатися, досить розкрити знаменитий Кодекс Наполеона (Цивільний кодекс сучасної Франції) 1804 р., який було підготовлено на основі глибокого вивчення і широкого використання римського права.

Слід відзначити, що більшість інститутів римського права як своєрідне першоджерело постійно використовувалися і продовжують використовуватися при розробці цивільних кодексів та інших нормативно-правових актів в різних державах. Подібний вплив римського права на правові системи багатьох країн, сприйняття ними найбільш важливих його принципів та інститутів, називається в юридичній літературі рецепцією римського права. Цей процес значною мірою вплинув на характер і зміст цих правових систем, а також на визначення поняття права.

Термін "право" вживають в різних значеннях: - у загальносоціальному значенні (певні можливості, що має соціальний суб'єкт).

- право як юридичне явище (сукупність юридичних норм, з допомогою яких регулюються суспільні відносини).

- право конкретних країн (наприклад право України).

Право - надання людині блага чи можливості. Людина наділена правами тільки тому, що вона є людиною і належить до роду людського. Права накладають на держави правові зобов'язання, якщо вони кодифіковані в законі, міжнародних договорах, які ця держава ратифікувала. Захист прав людини є частиною міжнародного звичаєвого права.

Велике загальнолюдське значення мають такі акти нашого часу, як:

Загальна декларація прав людини (1948); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966);

У них закріплені не лише найгуманніші загальнолюдські інтереси, а й вічні загальнолюдські цінності.

Право- це система загальнообов'язкових правил поведінки, які формулюються або санкціонуються державою, мають формально визначений характер і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.

Ознаки права:

Системність права означає, що його приписи не відокремлені один від одного, а взаємопов'язані, і у своїй сукупності утворюють чітку ієрархічну структуру.

Загальнообов'язковість права означає необхідність безумовного виконання його приписів усіма суб'єктами, які підпадають під юрисдикцію держави, незалежно від їх бажання.

Формальна визначеність права означає однозначну сформу-льованість його приписів (норм) у нормативно-правових актах (законах, постановах тощо) - офіційних письмових документах, що видаються від імені держави.

Формулювання права державою означає, що держава у новому праві формулює нове правило поведінки, яке до цього часу не існувало в суспільстві.

Санкціонування права державою означає, що держава запозичує правило поведінки, яке вже існує у межах інших соціальних норм (у звичаї, у нормі моралі тощо) і, формально закріплюючи його у нормативно-правовому акті, надає йому властивостей норми права.

Можливість застосування державного примусу означає, що поведінка, яка не відповідає приписам права, є караною, тому має наслідком притягнення суб'єкта, який її вчинив, до юридичної відповідальності.

Отже, право - це особливий засіб соціального регулювання, який на відміну від норм моралі, звичаїв, традицій тощо, характеризується ознаками, що визначають його взаємодію з державою та інші особливі характеристики. У тісному зв'язку з державою полягає основна відмінність права як регулятора суспільних відносин від інших соціальних норм (моралі, звичаїв, норм громадських організацій), дотримання яких примусовою силою держави не гарантується. Тільки держава забезпечує юридичне правове регулювання поведінки людей та їх колективів у межах всього суспільства. Право визначає становище особистості у суспільстві та державі.

У такому розумінні право є ознакою цивілізації, культури суспільства, являє собою соціальну цінність, як благо для суспільства взагалі, так і для кожного його члена. Право як прояв цивілізації, продукт громадянського суспільства на чільне місце покладає визнання людини як розумної вільної істоти, спроможної самостійно вирішувати, що для неї добре, а що погано, тобто діє презумпція свободи особи, визнання самостійності, автономності (від волі держави) її поведінки у сфері особистого життя.

Отже, сутність права полягає в тому, що воно є соціальним регулятором, положення якого ґрунтуються на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури та який є критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об'єднань.

2. Принципи права: поняття, види, зміст

Принципи права- це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Принципи права впливають на весь процес підготовки нормативно-правових актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог. Вони є основним критерієм для правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності державних органів. Від рівня їх дотримання залежить стабільність та ефективність правової системи.

Принципи права об'єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в певній країні, соціальною природою держави і права, характером пануючого політичного і державного режиму, основними принципами побудови і функціонування політичної системи певного суспільства.

Так, наприклад, принципи побудови і функціонування феодального права докорінним чином відрізняються від принципів побудови і функціонування рабовласницького чи сучасного права.

Також очевидною є різниця принципів сучасного романо-германського права, яке охоплює країни, в яких юридична наука і практика склалися виключно на основі римського права, - та мусульманського права, яке склалося на основі мусульманської релігії.

Як правило, принципи права закріплюються прямо в законодавчих актах (статтях, преамбулах конституцій, законів) або ж випливають зі змісту конкретних правових норм.

Принципи права відображають систему цінностей суспільства і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення.

Принципзагальнообов'язковості норм права для всього населення країни і пріоритету цих норм перед іншими соціальними нормами.

Принципрівності перед законом і судом.

Принципзаконності та юридичної гарантованості прав і свобод особи, зафіксованих у законі, охоплення нормами закону діяльності усіх службових осіб і державних органів.

Принципсправедливості - юридична відповідальність адекватна допущеному правопорушенню.

Принципюридичної відповідальності за винну протиправну поведінку і визнання кожного невинним до тих пір, доки вина не буде встановлена судом - принцип презумпції невинуватості.

Принципнедопущення зворотної сили законів, які встановлюють нову або більш тяжку юридичну відповідальність, гуманності покарання, що сприяє виправленню засудженого.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, сутність та походження права	\|	Місце норм права в системі соціальних норм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.