• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

По суті, вони залишались поза дією кри­мінального закону.

У ч. 3 ст. 27 КК значно розширено поняття організатора зло­чину.

Опосередкованим виконавцем цього злочину буде особа, яка застосувала психічне насильство.

Наприклад, особі загрожують спричинити смерть, якщо вона не вчинить крадіжку. За таких обставин особа, яка вчинила крадіжку, не буде нести кримінальної відповідальності за її вчинення, якщо при цьому будуть дотримані всі необхідні умови правомірності крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК).

Опосередковане виконання злочинів має місце у випадках пов'язаних з регламентацією в чинному КК нових обставин, що виключають злочинність діяння. Це випадки, коли злочинні дії вчинено в результаті фізичного або психічного насильства, що зумовило стан крайньої необхідності (ч. 2 ст. 40 КК).

Між тим, у разі спільної участі психічно здорової людини і особи, яка визнана обмежено осудною, опосередковане виконання відсутнє.

Як опосередкований виконавець на підставі ч. 5 ст. 41 КК буде нести кримінальну відповідальність начальник, який віддав під­леглому злочинний наказ чи розпорядження.

Специфіка цього виду опосередкованого виконання полягає в тому, що особа, яка виконала такий злочинний наказ, не підлягає кримінальній від­повідальності лише за тих умов, коли вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру такого наказу чи розпорядження.

Лише за цих обставин має місце опосередковане виконання злочину, а не співучасть.

В ній збережено традиційне поняття організатора злочину, яке містилось в раніше діючому законодавстві, і введені його нові ознаки, спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю.

Згідно з традиційним визначенням організатором злочину є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Отже, організатор, перш за все, організовує вчинення кон­кретного злочину чи злочинів або керує його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Керівництво злочином може полягати в тому, що організатор очолює вчинення злочину виконавцем чи співвиконавцями, визначає тактику їх дій, корегує їх.

Дії організатора в конкретних злочинах не передбачають організаторських функцій по відношенню до організованих груп і злочинних організацій.

Традиційне розуміння поняття організа­тора не давало можливості притягати до кримінальної відпо­відальності як організаторів керівників організованих груп і злочинних організацій.

Саме тому в ч. 3 ст. 27 КК було розширене поняття організа­тора:

· організатором є також особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування зло­чинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

На відміну від організатора конкретних злочинів, органі­затори цього плану створюють вказані в законі формування, які і вчинюють злочини.

Організатори частіше за все не приймають безпосередньої участі в злочинній діяльності організованих груп і особливо злочинних організацій.

Вони віддалені від конкретних злочинів і є мозковим центром створених формувань, вищим авторитетом, стратегом діяльності. їх накази обов'язкові для кожного члена злочинного формування, підлягають безперечному виконанню.

Вони здійснюють загальне керівництво злочинними формуваннями.

В цьому полягає їх основне призначення.

До організаторських функцій законом віднесено також фінансування діяльності організованих груп і злочинних організацій, а також приховування їх злочинної діяльності.

Таке приховування може здійснюватись різними способами, в тому числі і під виглядом офіційно зареєстрованих товариств, підприємств.

Підбурювач — це співучасник, який схиляє інших спів­учасників до вчинення злочину.

В законодавстві, що діяло ра­ніше, до цієї фігури застосовувався інший термін.

У Криміналь­ному кодексі 1960 року він мав назву підмовник.

Підбурювач— більш вірний термін, який виражає сутність цієї фігури спів­учасника.

Крім того, в ч. 4 ст. 27 КК дещо уточнено це поняття.

По-перше, вказано, що підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення злочину.

По-друге, закон називає приблизний пере­лік способів, які може застосовувати підбурювач.

Ці нововведен­ня сприяють більш чіткому визначенню ролі підбурювача як співучасника злочину.

Слід підкреслити, що підбурювач виконує активну роль.

Застосований в законі термін "схиляє до вчинення злочину" означає, що підбурювач викликає, породжує у іншого співучасника умисел на вчинення злочину.

В кримінально-право­вій літературі підкреслюється, що підбурювач може не тільки породжувати такий умисел, а й зміцнювати намір вчинити зло­чин, який виник у співучасника раніше, але в можливості його реалізації останній мав сумнів.

Підбурювачрозвіює такий сумнів і цим схиляє співучасника до вчинення злочину.

Діяльність підбурювачав принципі можлива по відношенню до будь-якого співучасника (організатора, пособника), але частіше за все під­бурювач схиляє до вчинення злочину виконавця.

Читайте також:

1. Іпотечні облігації, характеристика їх суті, форм випуску та особливостей обігу.
2. Питання 3. Тлумачення кримінального закону.
3. Поняття закону. Логічний закон, його основні риси.
4. Співвідношення аналогії права та аналогії закону.

Переглядів: 755