Ціна і пропозиція. Закон пропозиції

Рис 4.1. Залежність обсягу попиту від змін ринкової ціни товару

По-четверте,дається взнаки “ефект заміни”. Здешевлення даного товару означає, що інші стають відносно дорожчими, тому відбувається заміщення інших товарів тим, що став відносно дешевшим. Отже, попит на нього зростатиме.

Якщо ж ціна товару не зменшується, а збільшується, і досягає, наприклад, рівня Р₃, то попит впаде. Тепер усі розглянуті нами чотири цінові чинники спрацьовують так само, але із знаком “навпаки”.

Отримані значення попиту, що відповідають певним значенням ціни, дозволяють побудувати криву D₁, яка називається кривою попиту.Вона має від’ємний нахил. Це означає, що зв’язок між ціною і попитом є оберненим. Більшому значенню ціни відповідає менше значення попиту, і навпаки.

Такий зв’язок ціни і попиту визначає суть закону попиту.

Закон попиту відбиває ще один важливий процес – поступове згасання попиту. Зниження обсягу продажу даного товару відбувається не тільки як результат зростання ціни, але й внаслідок насичення споживчого попиту. Адже кожен наступний акт купівлі одного й того ж товару несе споживачеві порівняно меншу корисність (задоволення) і вигоду.

Необхідно підкреслити, що закон попиту не має абсолютного характеру, існують винятки. Вони стосуються, наприклад, певного кола товарів першої необхідності, попит на які, за умов зростання ціни, не зменшується, а збільшується. Такі товари отримали назву “товарів Гіффена”.

В середині ХІХ сторіччя англійський економіст Роберт Гіффен справедливо відзначив, що наслідком кожного чергового зростання цін на хліб було не падіння, а зростання попиту на нього. Пояснюється це тим, що подорожчання хліба для певних категорій населення з низькими доходами означало відмову від інших, дорожчих продуктів харчування. Тому люди мусили купувати більше хліба, незважаючи на зростання його ціни.

Іншим винятком із закону попиту є “товари Веблена”1.Тепер йдеться про товари так званого престижного попиту, які купуються не стільки заради їх споживчих якостей, скільки для того, щоб підкреслити високий соціальний статус покупця (унікальні ювелірні вироби, особливі марки автомобілів, окремі модні моделі одягу тощо). Падіння цін на такі товари може зменшити їх привабливість для снобів, а тому, всупереч закону попиту, знизити, а не збільшити попит на них.

До цього моменту ми розглядали залежність попиту від дії лише цінового чинника. Тепер з’ясуємо механізм впливу на обсяг попиту чинників нецінового характеру.

По-перше,це чинник рівня доходів потенційних покупців.

По-друге,масштаби ринку даного товару та наявність взаємозамінних і взаємодоповнюючих товарів.

По-третє,неціновим чинником попиту є суб’єктивне ставлення покупця до товару: смаки, мода, споживчі характеристики блага, врахування сезонності тощо.

По-четверте,величина попиту залежить від обсягу та якості післяпродажного сервісу (гарантійне, післяпродажне обслуговування тощо).

Яким же чином ці фактори впливають на зміну попиту? Для відповіді на це питання знову скористаємося графіком на рисунку 4.1.

Коли ціна товару дорівнювалаP₁, то попит становивQ_d₁. Тепер припустимо, що починають спрацьовувати нецінові чинники. Наприклад, доходи покупців стали більшими. За цих умов платоспроможність споживачів зростає, тому за ціною P₁ тепер можна купити неQ_d₁, а більше, наприклад,Q_d₄ товарів. Будь-які зміни доходів, за законом попиту, відіб’ються на зміні обсягів попиту, але цей рух здійснюватиметься тепер не по кривій D₁, апо новій кривій D₂, яка репрезентуватиме збільшення масштабу попиту під впливом зростання доходів покупців.

Якщо ж доходи не збільшуються, а зменшуються, то тій самій ціні P₁буде відповідати попит Q_d₅. Тепер зміна попиту у залежності від ціни буде здійснюватися по кривій D₃.

Отже, якщо грошові доходи споживачів зростають, або в тому ж напрямі діють інші нецінові чинники, то крива попиту зміщуватиметься вправо – відD₁до D₂і, навпаки, крива зміститься вліво від D₁ до D₃, якщо через зміну хоча б одного із нецінових чинників споживачі будуть купувати меншу кількість продукту.

На відміну від попиту, пропозиція товару репрезентує інший, не менш важливий аспект ринкових відносин – надходження товарів на ринок для їх продаж. Процес купівлі-продажу розглядається тут вже не з позицій покупця, а з точки зору продавця.

Як відомо, під обсягом пропозиції розуміють ту максимальну кількість товарів, яку згоден і здатен запропонувати продавець за даної ціни в певний період часу. У складі обсягу пропозиції прийнято виділити п’ять груп товарів:

1) сировину (природні ресурси);

2) товари виробничого призначення, що були вже “профільтровані”
людською працею (машини, обладнання, напівфабрикати тощо);

3) найману працю;

4) капітал (виробничий та грошовий);

5) товари споживчого призначення (товари довгострокового і
короткострокового використання та послуги).

Структура пропозиції постійно змінюється, оновлюючись усе новими та новими товарами (інформація, ліцензії, патенти, “ноу-хау”), а кожна товарна група породжує свій особливий локальний ринок.

Але, незалежно від виду товарної групи, обсяг пропозиції, як і обсяг попиту, підкоряється спільному закономірному зв’язку з ціною товару. Розглянемо залежність величини пропозиції Q_s окремого товару на локальному ринку від коливань рівня ринкової ціни P, користуючись графіком 4.2 на рисунку.

Припустимо, що ціна товару встановилась на рівні P₁. За таких умовпродавці будуть готові та здатні запропонувати Q_s₁ одиниць товару. Це означає, що обсяг пропозиції становить Q_s₁. Якщо ціна товару зросте, наприклад, до рівняP₂, то це спонукатиме продавців до збільшення пропозиції Q_s₂. Виробники стають зацікавленими у нарощуванні виробничих потужностей, комерційні фірми – у переміщенні певних товарних мас з інших локальних ринків саме на цей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ціна і попит. Закон попиту.	\|	Цінова еластичність попиту і пропозиції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.