• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

П Л А Н

1. Що таке суспільство.

2. Поняття «суспільне», «соціальне».

3. Соціальна структура суспільства, її основні елементи.

4. Сім’я та її роль у людському житті.

5. Поняття етносу.

6. Рід, плем’я, народність, нація.

7. Сутність і структура суспільних відносин.

8. Закономірне, стихійне та випадкове у розвитку суспільства.

9. Поняття менталітету і ментальності.

1. Що таке суспільство.

Вчення Платона й Аристотеля – перші філософські концепції, що запропонували вирішення проблеми походження, історичних форм та ідеального устрою суспільного життя чи суспільства. Характерними рисами обох концепцій було ототожнення суспільства й держави, соціального і політичного життя.

Соціальна філософія Нового часу почала розглядати суспільство не лише як існування однієї країни чи держави, а як буття всіх країн і народів, як історію людства. В інтерпретацію суспільного життя була внесена ідея розвитку.

В поясненні першооснов суспільного життя можна виділити кілька підходів і напрямів.

1. Натуралістичні концепції. (18 – перша половина 19 ст.). Натуралістичний підхід був зорієнтований на вивчення природо-кліматичних факторів як таких, що визначають існування суспільства, рівень і характер його розвитку. Ця концепція мала ідеалістичний характер, бо географічне середовище є лише зовнішньою умовою історичного процесу, існування суспільства.

Наприкінці 19 – на початку 20 ст. в межах натуралістичного підходу прийшли ідеї та принципи, запозичені з біології.

2. Ідеалістичні концепції. Для них характерне твердження про те, що свідомість людей, чи потреби, інтереси, ідеї окремих особистостей – є першоосновою суспільного життя.

3. Історико-матеріалістична концепція – розроблена у філософії марксизму. У цій концепції вихідним є твердження про те, що суспільство – це частина матеріального світу, яка відокремилася від природи. Основа суспільного життя – матеріальне виробництво, матеріальні відносини, що складаються між людьми в процесі трудової діяльності, визначаються рівнем розвитку продуктивних сил та існують незалежно від волі та свідомості людей.

2. Поняття «суспільне», «соціальне».

З числа існуючих у літературі підходів до вирішення проблеми «суспільного» і «соціального» можна виокремити два.

Перший із них являє собою філософську точку зору, згідно з якою суспільне і соціальне – це тотожні явища і поняття, оскільки соціальність (неприродність і надприродність) є сутністю суспільства і її можна розуміти як усю життєдіяльність людей, всю їх взаємодію один з одним в усіх сферах життєдіяльності.

Таким чином, «соціальне», відповідно до такого підходу – це вся сукупність взаємодії людей, їхнє безпосереднє й опосередковане спілкування як соціальних (суспільних) істот у процесі перетворення природи і перетворення людини людиною. Інша назва цих двох процесів – виробнича і соціально-історична практика.

Згідно з такою точкою зору все суспільне буде соціальним, і, навпаки, все соціальне буде суспільним з тієї причини, що є вони не явищами природи, а процесом життєдіяльності людей, який виокремився із суто природних процесів.

Другий підхід пропонує розмежування суспільного і соціального.

Вихідними ідеями такого розмежування служить розуміння сутності людини й особистості, а також розуміння суспільства як цілісного процесу, так і процесу матеріальної та духовної виробничої діяльності людини, що історично розвивається.

У межах другого підходу до соціального відносяться насамперед такі особливі процеси де, по-перше, є взаємодія суб’єкт-субєкт, спілкування особистостей, тобто там, де має місце, за термінологією Маркса, «обробка людей людьми»; по-друге – коли відбувається процес інтегрування індивідами соціокультурних якостей суспільного середовища; по-третє – участь у відношеннях між людьми опосередковано входженням до соціальних груп і спільності (сім»я, нація і т.п.).

Соціальне – це сукупність тих або інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільностями в процесі спільної діяльності у конкретних умовах і які проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів громадського життя. Або ж:

Соціальне – це явище суспільного життя, що виникає в процесі взаємодії людей, продуктом якого виступає особистість, яка відповідає потребам даного суспільства.

3. Соціальна структура суспільства, її основні елементи.

Соціальна структура суспільства – це історично визначена сукупність класів, соціально-етнічних спільностей, суспільних верств, прошарків, груп людей та окремих індивідів, а також система відносин між ними.

У марксистській концепції визначальним фактором соціальної структури суспільства є спосіб виробництва, економічні відносини.

Соціальна структура суспільства розглядається головним чином з погляду основних видів суспільного виробництва, двох видів його складових:

- виробництво засобів існування (їжа, одяг, житло тощо);

- виробництво людини як роду (народження та виховання).

За функціональними особливостями (тобто за тим, яку роль відіграють спільності у матеріальному виробництві) у марксистській концепції виділяють 3 їхні види:

1. Спільності, головною функцією яких є виробництво матеріальних цінностей, засобів існування та свого життя за допомогою праці (класи, верстви, групи і т.д.).

2. Спільності, де основною функцією є виробництво чужого життя – сім»я.

3. Соціально-історичні спільності чи соціально-етнічні (рід, плем’я, народність, нація). Вони здійснюють обидві функції матеріального виробництва та, нерідко, є формами суспільства, суспільного життя.

Поряд із марксистською концепцією, у сучасній філософії існують інші теорії. Найпоширенішими є концепції стратифікації та соціальної мобільності.

Концепція стратифікації була розроблена М. Вебером, і в ній поняття «клас» почало трактуватися як «статусна група». Вона інтерпретується як спільність, що виникає внаслідок існуючих у суспільстві відмінностей індивідів за рівнями доходу, володінням власністю, ставленням до влади та престижу.

Одним із основних критеріїв виділення соціальних верств (статусних груп. класів) визначається рівень доходу. Відповідно до нього традиційно виділяють кілька класів: «вищий клас», «середній клас», «нижчий клас».

Для виділення у соціальній структурі суспільства класів, верств і прошарків поряд із такими критеріями, як дохід, власність, влада і престиж, можуть використовуватися такі соціальні ознаки, як професія, релігійні погляди, спосіб життя, система цінностей, вік, національність і т.д.

В концепції соціальної мобільності акцент робиться на визначенні факторів і механізмів, за допомогою яких індивіди та групи можуть змінювати своє становище у суспільстві, свій соціальний статус.

4. Сім’я та її роль у людському житті.

Сім»я – це група людей, пов’язаних родинними зв’язками та шлюбом, спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Це соціальна ланка суспільства, економічний та морально-правовий союз людей.

Основні ознаки, за якими досліджуються сім»ї та встановлюються відмінності між ними: форма сім»ї, форма шлюбу, вибір місця проживання, родовід та успадкування майна, тип владної структури, бажаний партнер. Найбільш важливими є 4 перші ознаки.

Форма сім»ї є системою родинних відносин (генетичних, шлюбних) між її членами і виражається у формі та розмірах сім»ї, тобто кількості людей, що проживають разом та ступеня їх родинності. В даному випадку виділяють дві основні різновидності:

- розширена сім»я (спільне проживання багатьох родичів кількох поколінь);

- нуклеарна сім»я (спільне проживання батьків та залежних від них дітей, як правило, неповнолітніх).

Форма шлюбу.За формою шлюбу розрізняють три історично найбільш загальні різновиди:

- груповий (шлюб між кількома жінками та чоловіками);

- моногамний (шлюб між однією жінкою та одним чоловіком);

- полігамний. В цій формі існують два різновиди. Полігамія – це шлюб між одним чоловіком та кількома жінками. Вона поширена в наш час переважно в мусульманських країнах. Поліандрія – шлюб між однією жінкою та кількома чоловіками (в сучасних умовах зустрічається рідко).

Вибір місця проживання. Дана ознака фактично вказує на те, де розміщується нова сім»я, як вона пов’язана з сім’ями своїх батьків. В цьому відношенні виділяють три різновиди розселення:

- матрилокальне (молоде подружжя живе з батьками нареченої або господарчо пов’язане з ними);

- патрилокальне ( наречена приводиться в дім чоловіка і бере участь у веденні господарства, очолюваного його батьком);

- нелокальне (новоутворена сім»я проживає окремо від батьків).

Ведення родоводу та успадкування майна. Ця ознака вказує на те, за якою лінією (материнською чи батьківською) фіксуються родинні зв’язки нового покоління і відбувається передача спадщини. Тут найбільш характерні такі різновидності:

- за жіночою лінією;

- за чоловічою лінією;

- за обома лініями, що більш характерно для сучасного суспільства.

Функції сім»ї:

1. Сім»я здійснює регулювання шлюбно-статевих відносин, забезпечує реалізацію людських потреб у подружжі, батьківстві та материнстві, виконує функцію продовження людського роду.

2. Соціалізація нового покоління. Сім»я є мікро середовищем, в якому проходить першопочаткове формування людської особистості.

3. В до індустріальному суспільстві сім»я здійснювала господарську функцію. Вона була групою людей, які представляли собою виробничий колектив. Зараз спільна господарська діяльність сім»ї перемістилась у сферу побуту та домашнього господарства.

4. Функція забезпечення соціального добробуту. Її характерна риса – забезпечення необхідними життєвими благами непрацездатних членів сім»ї, матеріальна та емоційна їх підтримка.

Переглядів: 812