Основні завдання і суб»єкти ведення претензійно – позовної роботи

Сутність і завдання досудового порядку вирішення спорів

Господарська діяльність будь-якого підприємства, установи і організації неможлива без проведення правової роботи у сфері захисту власних прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 55 Конституції, кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Захист прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи здійснюється за допомогою встановлення юридичних гарантій їх реалізації. Держава надає можливості кожному захищати права й свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Основними з таких засобів є судовий (позовний, наказний) і позасудовий (претензійний) порядок вирішення спорів між суб’єктами господарювання.

Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів є додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних відносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава стимулює вирішення правових спорів у межах досудових процедур. Однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів шляхом пред’явлення претензій. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Пред’явлення претензій сторонами за договором та їх розгляд є одним з проявів господарського розрахунку, частиною правової роботи підприємства, установи, організації. Пред’явленням претензії до своїх контрагентів з приводу порушення договірних обов’язків підприємство захищає свої законні права, вимагає відновлення порушених прав.

Для забезпечення захисту цих інтересів розроблена система норм, які покликані в найкоротші строки вирішити спір, який виник між контрагентами відповідно до принципу законності і господарського розрахунку.

Безпосереднім завданням претензійної роботи є:

1) відновлення порушених прав і захист законних інтересів організацій;

2) виявлення причин, які тягнуть невиконання договірних зобов’язань;

3) відшкодування за рахунок винних осіб збитків, заподіяних організації.

2. Правові основи претензійної роботи

Відповідно до ч.3 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлений діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що питання досудового врегулювання спору регулюються і Господарським кодексом України. Так, відповідно до статті 222 ГКУ, учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Визначення порядку ведення претензійної роботи регулюється і багатьма підзаконними актами конкретних міністерств і відомств. наприклад Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.08.2006р. №313 «Про затвердження Положення про порядок ведення претензійної та позовної роботи в Комітеті»; Рекомендаціями Міністерства юстиції України від 15.01.1996р. №2 «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» та ін.

Нарешті, слід зазначити, що згідно з чинним законодавством порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про:

1) визнання договорів недійсними;

2) спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права й охоронювані законом інтереси підприємств і організацій;

3) спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

4) спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ;

5) спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правові гарантії і способи захисту прав і інтересів підприємства	\|	Порядок і строки розгляду претензії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.