• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка нематеріальних активів підприємства.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Все майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами.

Економічна сутність майна підприємства, його структура і класифікація.

Підприємницьку діяльність господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отримані від його використання та переймаються ризики з ним пов'язані.

За Біликом активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку; це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна трактувати як активи, об'єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю «речі», але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки), тобто від­носини, що мають матеріальний зміст. Особливим об'єктом активів, на який поширюється визначення речі, є тварини (живі істоти).

Згідно П (С) Б О 2 активи – це ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується призведе до збільшення економічних вигод в майбутньому.

Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу, згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь-якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву – право володіння, право користування і право розпорядження. Визначальним є право розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах. Так, за статтею “Основні засоби” орендні підприємства відображають як власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову оренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти та користуватися орендованим майном, але не мають права вільно розпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб’єктам власності можливість реалізувати її економічну сутність – здійснювати привласнення результатів, пов’язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власності не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає ризики, пов’язані з активом.

Інформація про активи підприємства і його фінансові ресурси розглядається в двох аспектах — бухгалтерському і управлінсь­кому. Бухгалтерський аспект показує баланс активів підприємст­ва та його фінансових ресурсів, а управлінський— їх форму (продуктивну, товарну, розрахунково-грошову) і роль в підпри­ємницькій діяльності. Оцінка конкурентоспроможності підпри­ємства здійснюється за мінімальними обсягами витрачання акти­вів в процесі господарської діяльності на одиницю готової продукції та мінімальним залишком постійно закріплених активів на балансі підприємства, що забезпечують максимальні обсяги об'єктів підприємницької діяльності.

При аналізі майна підприємства виділяють такі етапи:

1.Загальна оцінка стану майна підприємства і його складових частин.

2.Розрахунок і аналіз основних показників оцінки майнового стану підприємства.

3.Аналіз отриманих даних та прийняття заходів, щодо покращення становища.

Структура майна підприємства представлена такими складовими частинами:

1) Необоротні активи:

¾ нематеріальні активи;

¾ незавершене будівництво;

¾ основні засоби;

¾ довгострокові біологічні активи;

¾ довгострокові фінансові інвестиції;

¾ довгострокова дебіторська заборгованість;

¾ відстрочені податкові активи;

¾ інші необоротні активи.

2) Оборотні активи:

¾ запаси;

¾ векселі одержані;

¾ дебіторська заборгованість;

¾ поточні фінансові інвестиції;

¾ грошові кошти;

¾ інші оборотні активи.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямований характер. Основною метою формування активів підприємства є виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності. З урахуванням цієї мети, процес формування активів підприємства будується на основі таких принципів:

1. Врахування перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації. Формування активів підприємства при його створенні підпорядковано насамперед задачам розвитку його операційної діяльності. При цьому слід мати на увазі, що на первинних стадіях життєвого циклу підприємства об’єм операційної діяльності зростає доволі високими темпами (за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової позиції). Тому сформовані на первинній стадії активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту продукції та диверсифікації операційної діяльності в майбутньому періоді.

2. Забезпечення співвідношення обсягу та структури сформованих активів, обсягу та структури виробництва і збуту продукції. Таке співвідношення повинно забезпечуватись у процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства через визна­чення потреби в окремих видах активів.

3. Забезпечення оптимального складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємства направлена, з одного боку, на забезпечення наступного повного корисного використання окремих їх видів, а з іншого — на підвищення сукупної потенційної їх здатності генерувати операційний прибуток.

Процес цієї оптимізації здійснюється за трьома наступними етапами:

На першому етапі оптимізується співвідношення сукупних розмірів необоротних та оборотних активів підприємства, які використовуються в процесі його операційної діяльності.

На другому етапі оптимізується співвідношення активної та пасивної частини необоротних активів. До активної частини необоротних активів відносять машини, механізми та устаткування, які безпосередньо задіяні у виробничому технологічному процесі. До пасивної частини необоротних операційних активів відносять будівлі та приміщення; машини та устаткування, які викорис­товуються в процесі управління операційною діяльністю; нема­теріальні активи, які обслуговують операційний процес.

На третьому етапі оптимізується співвідношення трьох основних видів оборотних активів: — суми запасів товарно-матеріальних цінностей; суми дебіторської заборгованості; суми грошових активів.

Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційними ознаками [рис. 3.1 ].

Рис. 3.1. Класифікація активів підприємства.

1. За формою функціонування активів виділяють:

- матеріальні активи, які характеризують активи підприємства, котрі мають матеріальну форму. Це основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, виробничі запаси сировини та матеріалів, запаси швидкозношуваних предметів (МШП), обсяг незавершеного виробництва, інші види матеріальних активів;

- нематеріальні активи, які характеризують активи підприємства, котрі не мають матеріальної форми, але приймають участь в господарській діяльності та приносять прибуток. До них відносяться придбання підприємством прав користування окремими природними ресурсами, патентні права на використання винаходів, “ноу-хау” – сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, які є предметом інновацій, але не запатентованих, права на виробничі моделі, товарний знак - емблема, рисунок чи символ, торгова марка – право на виключне використання фірмового найменування юридичної особи, права на використання комп’ютерних програм, «гудвіл» – різниця між ринковою вартістю підприємства як майнового комплексу і його балансовою вартістю, інші аналогічні види майнових цінностей підприємства;

- фінансові активи, які характеризують різні фінансові інструменти, котрі належать підприємству або знаходяться в його володінні. Це грошові активи в національній валюті, грошові активи в іноземній валюті, дебіторська заборгованість у всіх її формах, короткострокові фінансові вкладення, довгострокові фінансові вкладення.

2. За характером участі в господарському процесі та швидкістю обороту активів виділяють:

- оборотні (поточні) активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, котрі обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю використовуються впродовж одного виробничо-комерційного циклу. До них відносять такі елементи: виробничі запаси сировини та напівфабрикатів, запаси МШП, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції, дебіторську заборгованість, грошові активи в національній і іноземній валюті, короткострокові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів;

- необоротні активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, котрі багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та переносять на продукцію свою вартість поступово. Це основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.

3. За характером обслуговування окремих видів діяльності виділяють:

- операційні активи – це сукупність майнових цінностей, котрі використовуються у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку. До складу операційних активів відносять: виробничи основні засоби, нематеріальні активи, які обслуговують операційний процес, оборотні операційні активи за виключенням короткострокових фінансових вкладень;

- інвестиційні активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності. Це незавершені капітальні вкладення, устаткування, довго - та короткострокові фінансові вкладення.

4. За характером фінансових джерел формування активів виділяють:

- валові активи – це сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, які сформовані за рахунок як власного, так і позикового капіталу;

- чисті активи, які характеризують вартісну сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок його власного капіталу.

5. За характером володіння активами виділяють:

- власні активи;

- активи, взяті в оренду (лізинг).

6. За ступенем ліквідності активів виділяють:

- активи в абсолютно ліквідній формі – це активи, котрі не потребують реалізації, тобто грошові активи в національній і іноземній валюті;

- високоліквідні активи – це активи, які можуть бути швидко конвертовані в грошову форму (як правило, на термін до одного місяця) без втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До них відносять короткострокові фінансові вкладення та короткострокову дебіторську заборгованість;

- середньоліквідні активи – це всі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової та безнадійної, запаси готової продукції для реалізації;

- слаболіквідні активи – це активи, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише впродовж значного періоду часу (від півроку і вище). Це запаси сировини, напівфабрикатів, запаси МШП, основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення;

- неліквідні активи – такі види активів, які самостійно не можуть бути реалізовані. Це безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, збитки поточних та минулих років.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5.Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі в грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої. Щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів чи їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтовою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації.

Фінансовий стан підприємства в значній ступені залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють співставлення абсолютних показників в динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності складається в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).

В умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується.

На практиці нерідко об’єднують горизонтальний і вертикальний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та їх джерел, так і динаміку окремих його показників.

На цій стадії аналізу формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі його майна і джерелах, встановлюються взаємозв’язки різних показників. З цією метою визначають співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питома вага в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховують суми відхилень в структурі основних статей балансу в порівнянні з минулим періодом.

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дозволяє зробити попередні висновки про характер руху в складі активів, джерелах їх формування та взаємообумовленості. Так, в процесі аналізу змін в складі довгострокових (необоротних) і поточних (оборотних) засобів розглядається во взаємозв’язку із змінами в зобов’язаннях підприємства.

Структура вартості майна дає загальну уяву про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. В структурі вартості майна відображається специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузей господарства. Але аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Однак, сама по собі структура вартості майна не визначає фінансовий стан підприємства. Структура майна підприємства, її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів в дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов’язань.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу активів на оборотні та необоротні. Однак, згідно П(С)БО 2 “Баланс” цей поділ є обов’язковим.

Найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Значення даного показника в значній ступені обумовлено галузевими особливостями кругообігу засобів підприємства. В ході внутрішнього аналізу структури активів слід виявити причини різкої зміни коефіцієнта (коли це має місце) за звітний період.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства і окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Аналізуючи причини збільшення вартості майна підприємства, необхідно враховувати вплив інфляції, високий рівень якої приводить до значних відхилень номінальних даних балансового звіту від реальних.

Скорочування господарської діяльності може бути визвано скороченням платоспроможного попиту на товари, роботи та послуги даного підприємства, обмеженням доступу на ринки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, або включенням в активний господарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії. Зміни структури майна створює певні можливості для основної (операційної) діяльності і впливає на обертання сукупних активів.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знов залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відтоку фінансових ресурсів.

Ключовим показником першого етапу аналізу фінансового стану підприємства є співставлення темпів зростання обороту (обсягу продаж) з темпами зростання обсягу сукупних активів. Коли перший показник вищий за другий, можна зробити висновок, що підприємство правильно, раціонально регулює активи.

Таким чином, в активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого боку, активи, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов’язані. Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

2. Аналіз основного капіталу (необоротних активів) підприємства.

В процесі аналізу майна підприємства. Спочатку починають оцінювати необоротні активи підприємства.

Згідно П (С)БО 2 Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не
обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для
реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом
дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для
здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових
коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і
послуг.

За Біликом необоротні активи розуміють сукупність усіх майнових прав, які належать даному суб'єкту господарювання, в тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать:

- нематеріальні активи;

- незавершене будівництво;

- основні засоби;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- відстрочені податкові активи;

- інші необоротні активи.

Частиною майна підприємства є нематеріальні активи, які являють собою вкладання грошових коштів підприємства в нематеріальні об'єкти, які використовуються на протязі довгострокового періоду в господарській діяльності підприємства та приносять дохід.

Для того, щоб проаналізувати стан та ефективність використання необоротних активів підприємства використовують такі показники.

Серед показників стану необоротних активів знайдемо такі:

1. Віддача необоротних активів:

В_м = ВП/НА_сер (3.1)

де ВП – вартість виробленої продукції;

НА_сер – середньорічна вартість необоротних активів підприємства.

Цей показник характеризує суму виробленої продукції, що припадає на 1 грн. необоротних активів підприємства.

2. Завантаження необоротних активів:

З_м = НА_сер /ВП (3.2)

Характеризує суму необоротних активів, яка була використана для виробництва 1 грн. продукції.

3. Середній термін експлуатації необоротних активів:

Т_експ = НА_сер /ВП_од (3.3)

де ВП_од – одноденна виручка від реалізації продукції.

Показниками ефективності використання необоротних активів є:

1. Сума чистого прибутку, що припадає на 1 грн. необоротних активів, який визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості майна підприємства.

2. Рентабельність необоротних активів підприємства визначається як і попередній показник , але у % [12].

Згідно П(С)БО 2 нематеріальні активи підприємства – це немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

За Біликом Нематеріальні активи – ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Всі нематеріальні активи згруповані в такі групи:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові матки, фірмові назви);

- права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау);

- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних);

- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи – капітальні інвестиції у придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося.

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).

В узагальненому вигляді можна дати таку характеристику нематеріальних активів: це вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності та інших майнових прав. Зокрема, до нематеріальних активів відносяться права на використання майна, користування земельними ділянками, природними ресурсами, права промислової власності, права інтелектуальної власності, ділова репутація (гудвіл), привілеї, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмне забезпечення, авторські права, товарні та фірмові знаки, організаційні витрати, торгові марки, тощо.

Нематеріальні активи за характером застосування подібні до основних засобів. Вони використовуються довгий час, приносять прибуток, але в ході використання втрачають свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури і внаслідок цього велика складність при визначенні вартості нематеріальних активів та прибутку, який приносять дані активи. І ці особливості нематеріальних активів слід враховувати в ході фінансового аналізу.

Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення.

Справедлива вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо були здійснені додаткові витрати, в результаті яких очікується збільшення притоку майбутніх економічних вигод на підприємство.

До вартості нематеріальних активів включаються покупна ціна, витрати, пов'язані з їх придбанням та приведенням до стану готовності.

Вартість нематеріальних активів шляхом нарахування зносу, переноситься на собівартість продукції.

Як правило, методом амортизації нематеріальних активів є метод прямолінійного списання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів звичайно прирівнюється до нуля.

Незавершене будівництво – це сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкту основних засобів.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
4. Адміністративний арешт активів та його наслідки
5. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
6. Амортизація нематеріальних активів
7. Амортизація нематеріальних активів
8. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
9. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
10. Аналіз активів банку
11. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
12. Аналіз грошових активів підприємства

Переглядів: 3571